Зміст
1. Східні слов'яни. Становлення державності
2. Освіта Давньоруської держави
3. Київська Русь
Список використаної літератури
1. Східні слов'яни. Становлення державності
Східна Європа здавна населялась слов'янськими племенами. Про східних слов'ян у перші століття нової ери писали античні автори, називаючи їх венети, антами, склавенами. Ці племена жили на значній території нинішніх України та Росії. Їх основним заняттям було землеробство. Отже, вони були не кочовим, а осілим народом. Слов'яни займалися також скотарством, різними видами ремесел. Велика кількість римських монет II-IV ст. нової ери, знайдених археологами в місцях розселення слов'ян, свідчить про те, що східні слов'яни підтримували стійкі торговельні зв'язки з сусідніми народами і державами. Розвиненою у них була і внутрішня торгівля [1].
Напередодні утворення Давньоруської держави і в початковий період його існування джерела звичайно іменують наших предків за назвами племен або племінних союзів, до яких вони об'єднувалися, - поляни, древляни, кривичі, в'ятичі та ін Але в цей же час в джерелах з'являється, хоча і в різних транскрипціях, слово В«РосВ» (В«русВ» і т.п.). Дещо пізніше, в договорах київського князя Олега з Візантією (911 р.), про Русі говориться як про договірної боці. Тут же можна зустріти згадка про В«законі російськоюВ», під яким, мабуть, слід розуміти сукупність правових звичаїв, якими східні слов'яни керувалися у своєму житті. Імператор Візантії Костянтин Багрянородний, який правив у Х ст., В відомому творі В«Про управління імперієюВ» неодноразово говорить про росах як народі і навіть про В«РосіїВ» як країні.
Сучасні дослідники в більшості своїй ведуть походження терміна В«русьВ» від назви річки Рось, притоки Дніпра, що протікала по землі полян. За назвою цій невеликій річки спочатку самі галявині, а потім і жителі всього Київської держави почали іменуватися русами. Втім, подібні назви мали ще кілька річок, у тому числі і Волга, яку також в ті часи називали Россю. Був на Русі і місто Росия в гирлі Дону. Напрошується висновок: вся ця топоніміка відбулася від імені народу русь, яке є самоназвою.
Відомості про громадському та політичному ладі східних слов'ян до IX ст. (Тобто до утворення Давньоруської держави) мізерні і уривчасті. Тим не менше з них випливає, що у слов'ян вже в VI ст. були сильні вожді, владою своєї нагадують монархів. Виділенню родоплемінної знаті, майновому розшаруванню всередині слов'янських племен сприяли розвиток виробництва, великі військові експедиції проти Візантії й інших сусідів. Племінні вожді-князі оточували себе наближеними воїнами-дружиною, все більш виразно вивищуючись над масою своїх одноплемінників. Під впливом завойовницьких походів різні слов'янські племена нерідко об'єднувалися в племінні військово-політичні союзи, причому це об'єднання відбувалося вже за територіальним (а не родовому, як раніше) ознакою [2].
Чимало відомостей з політичної історії (і передісторії) Давньоруської держави містить найдавніший літописний звід В«Повість временних літВ», автором якого був чернець Києво-Печерського монастиря літописець Нестор. За свідченням літописного зводу, в середній течії Дніпра в VI в., склалося князівство полян, що стало важливим етапом в процесі виникнення Давньоруської держави. Під час, безпосередньо попереднє його освіті, існували князівства полянское, древлянское, дреговицьке, Полоцьке, словенське. Стосовно до VIII в. джерела говорять про трьох східнослов'янських об'єднаннях - Куявії, Славії, Артанії. Перше розташовувалося на Київській землі, друге - в районі озера Ільмень, місце розташування третього не з'ясовано. Деякі історика ототожнюють Артанію з Тмутараканью, що розташовувалася на Таманському півострові; інші дослідники поміщають її на Волзі. Зрозуміло державність у східних слов'ян в ту епоху була примітивною, мала зародкові форми, але вона створила фундамент для виникнення Давньоруської держави (Київської Русі) - Одного з найбільших держав в історії європейського середньовіччя.
Народи, населяли Східну Європу, створили свою державність, минаючи рабовласницький лад і перейшовши відразу до феодалізму. У них виникнення класового суспільства призвело безпосередньо до створення феодальної держави і права. Перехід до феодалізму відбувся еволюційно, охопивши період. Це перехідний час характеризувалося своєрідним суспільним ладом, при якому одночасно існували три укладу: первіснообщинний, рабовласницький і феодальний. При цьому перший неухильно розкладався, другий, з'явившись, не отримав подальшого розвитку, і тільки третій знайшов історичну перспективу. Цей перехідний період отримав в літературі різні найменування (Варварський, дофеодальний, період становлення феодальних відносин і т.п.) [3].
2. Освіта давньоруської держави
Момент виникнення Давньоруської держави не можна датіроватоь з достатньою точністю. Очевидно, мало місце поступове переростання тих політичних утворень, про які говорилося вище, в феодальну державу східних слов'ян - Давньоруське Київська держава Більшість істориків сходяться на те, що виникнення Давньоруської держави слід відносити до IX в.
У IX ст. східнослов'янські держави, в першу чергу Київське і Новгородське (ці назви вже витісняють старі Куявію і Славію), все більш інтенсивно втягуються в міжнародну торгівлю, міжнародну конференцію по водному шляху В«із варяг у греки В». Цей шлях, пролягав по землях кількох східнослов'янських народів, сприяв їхньому зближенню.
Як зароджувалася давньоруська державність? В«Повість временних літВ» повідомляє, що спочатку південні слов'янські племена платили данину хозарам а північні - варягам, що останні прогнали варягів, але потім передумали і закликали варязьких князів. Таке рішення було викликано тим, що слов'яни побилися між собою і вирішили для встановлення миру і порядку звернутися до іноземних князям, вбачаючи в них арбітрів для залагоджування виниклих суперечок. Отут-літописець і вимовив знамениту фразу: В«Земля наша велика і багата, а наряду (порядку) в ній немає. Так поідете княжити і володіти нами В». Варязькі князі нібито спочатку не погоджувалися, по потім прийняли запрошення. Три варязьких князя прийшли на Русь і в 862 р. сіли на престоли: Рюрик - у Новгороді, Трувор - в Ізборськ (недалеко від Пскова), Синеус - у Білоозері. Ця подія і прийнято вважати відправним у історії вітчизняної державності [4].
Самі по собі свідоцтва літописного зводу не викликають заперечень, але в XVIII в. німецькі історики, які працювали в Російській Академії наук, витлумачили їх таким чином, щоб довести законність панування німецького дворянства при тодішньому російському імператорському дворі, більш того-обгрунтувати нездатність російського народу до творчої державного життя як минулого, так і в сьогоденні, його В«хронічнуВ» політичну та культурну відсталість.
У Росії проти норманської теорії походження вітчизняної державності завжди, починаючи з її появи, виступали патріотичні сили. Першим її критиком був М.В. Ломоносов. Згодом до нього приєдналися не тільки багато російські вчені, а й історики інших слов'янських країн. Головним спростуванням норманської теорії, вказували вони, є досить високий рівень соціального і політичного розвитку східного слов'янства в IX в. За рівнем свого розвитку слов'яни стояли вище варягів, тому запозичити досвід державного будівництва у них вони не могли. Держава не може організувати одна людина (в даному випадку Рюрик) або кілька навіть найбільш видатних мужів. Держава є продукт складного і тривалого розвитку соціальної структури суспільства. Крім того, відомо, що російські князівства з різних причин і в різний час запрошували дружини не тільки варягів, а й своїх степових сусідів-печенігів, каракалпаків, торків. Ми не знаємо точно, коли і як...
