Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з освіти
ФГТУ ВПО В«Сибірський Федеральний УніверситетВ»
Гуманітарний інститут
Історико-філософський факультет
Кафедра філософії
Реферат з історії:
Зовнішня і внутрішня політика Катерини II
Виконав:
Студент 1 курсу, кафедра філософії
Кирієнко Павло Андрійович
Перевірив:
М.Г. Тарасов
Красноярськ 2010
Зміст
1. Введення
2. Зовнішня політика Катерини II
2.1 Південне напрямок
2.2 Західний напрямок
2.3 Інші напрямки
3. Внутрішня політика Катерини II
3.1 Освічений абсолютизм
3.2 Охоронний абсолютизм
3.3 Освічений деспотизм
Висновок
Список використовуваної літератури
1. Введення
Катерина II була тонким психологом і прекрасним знавцем людей, вона вміло підбирала собі помічників, не боячись людей яскравих і талановитих. Саме тому Єкатерининське час відзначено появою цілої плеяди видатних державних діячів, полководців, письменників, художників і музикантів. В спілкуванні з підданими Катерина II була, як правило, стримана, терпляча, тактовна. Вона була прекрасним співрозмовником, уміла уважно вислухати кожного.
За весь час царювання Катерини II практично не було галасливих відставок, ніхто з вельмож не піддавався опалі, не був засланий і тим більше страчений. Тому склалося уявлення про Катерининському царювання як В«Золотий вікВ» російського дворянства. Разом з тим Катерина була дуже пихата і більше всього на світі дорожила своєю владою.
Спосіб її правління можна охарактеризувати одним виразом: Катерина правила В«Батогом і пряникомВ».
Для себе, у своїй роботі, я ставлю наступні завдання:
Гј Вивчити і продемонструвати зовнішню політику Катерини II;
Гј Вивчити і продемонструвати внутрішню політику Катерини II.
2. Зовнішня політика Катерини II
Слідом за Петром I Катерина вважала, що Росія повинна займати активну позицію на світовій арені, вести наступальну політику.
Свою зовнішньополітичну діяльність Катерина II почала з того, що повернула додому російські війська, що знаходилися за кордоном, підтвердила світ з Пруссією, але відкинула укладений з нею Петром III військовий союз.
Катерина II успішно продовжила і з тріумфом завершила розпочате Петром I створення Російської імперії як великої світової держави. Зовнішньополітичними результатами 34-річного перебування Катерини на троні були значні територіальні придбання і остаточне закріплення за Росією статусу великої держави.
Країна стала відігравати одну з провідних ролей у світовій політиці, дозволяла впливати у своїх інтересах на рішення практично будь-яких міжнародних питань.
2.1 Південне напрямок
На південному напрямку з давніх часів мрією правителів Росії був вихід до берегів теплого Чорного моря.
За таку мрію, першою війною була Російсько-Турецька війна 1768-1774 р.р.
У 1768 р. Туреччина оголосила війну Росії, компанія 1769 НЕ принесла Росії успіхів. Однак в 1770 р. Румянцев розгорнув наступ до Дунаю. У бою на річці Ларга, російська армія звернула на втечу турецькі війська. На річці Кату - Румянцев, маючи всього 27 тисяч солдатів - розгромив 150 тисячну турецьку армію. А балтійський флот під командуванням адмірала Свиридова завдав поразку чудовим силам турків у Чесменський бухті. У 1774 р. був підписаний Кючук-Кайнарджийський мирний договір, за яким Росія отримувала вихід у Чорне море, право мати чорноморський флот. Кримське ханство ставало незалежним від Туреччини. Росія так само отримувала землі між Дніпром і Бугом, і від північно-кавказу до Кубані. Однак у 1783 р. Крим був включений до складу Росії, там починають будувати фортечні міста. У цьому ж році був підписаний Георгіївський трактат, за яким Грузія перейшла під протекторат (Заступництво) Росії. Тому починається друга російсько-турецька війна.
Наступна війна з Туреччиною відбулася в 1787-1792 роках і була безуспішною спробою Османської імперії повернути собі землі, що відійшли до Росії в ході російсько-турецької війни 1768-1774, в тому числі й Крим. Тут також російські здобули ряд найважливіших перемог, як сухопутних - Кінбурнська баталія, Бій при Римнику, взяття Очакова, взяття Ізмаїла, бій під Фокшанами, відбиті походи турків на Бендери і Аккерман та ін, так і морських - бій у Фідонісі (1788), Керченське морська битва (1790), Битва біля мису Тендра (1790) і Битва при Каліакра (1791). У підсумку Османська імперія в 1791 році була змушена підписати Ясський мирний договір, що закріплює Крим і Очаків за Росією, а також відсуває кордон між двома імперіями до Дністра.
Російська Імперія, яка потребує вихід до Чорного моря, вирішила цю задачу, за рахунок двох російсько-турецьких воєн.
2.2 Західний напрямок
Тут спостерігається прагнення Росії до об'єднання, до складу Імперії, всіх земель населених близькородинними російським народами - українцями та білорусами. У другій половині XVIII в. Польща - слабка держава, з безліччю внутрішніх проблем, яке переживало приблизно такі ж важкі часи, як і Османська імперія. Катерина II хотіла мати в Польщі - слабка держава зі своїм ставлеником. Однак союзники Росії - Австрія і Пруссія, були за поділ Польщі. У результаті відбувається три поділу Польщі:
1) 1772 р. - Росія отримала східну Білорусію і Латвійські землі.
2) 1793 р. - Росія отримує центр Білорусії, з Мінськом і правобережної України.
3) 1795 р. - Росія отримує західну Білорусію, Литву, Курляндію, Волинь.
13 жовтня 1795 пройшла конференція трьох держав про падіння польської держави, воно втратило державність і суверенітет.
2.3 Інші напрямки
У 1764 році нормалізувалися відносини між Росією і Прусією, в внаслідок чого між країнами був укладений союзний договір. Цей договір послужив основою для утворення В«Північної системиВ» - союзу Росії, Пруссії, Англії, Швеції, Данії та Речі Посполитої проти Франції та Австрії. Російсько-пруссько-англійське співробітництво продовжилося і далі.
Одним з грандіозних планів Катерини на зовнішньополітичній арені став так званий Грецький проект - спільні плани Росії і Австрії по розділу турецьких земель, вигнання турків з Європи, відродженню Візантійської імперії і проголошення її імператором онука Катерини - великого князя Костянтина Павловича. Згідно з планами, на місці Бессарабії, Молдавії та Валахії створюється буферна держава Дакія, а західна частина Балканського півострова передається Австрії. Проект був розроблений на початку 1780-х років, однак здійснено не було через суперечності союзників і відвоювання Росією значних турецьких територій самостійно.
У третій чверті XVIII в. Йшла боротьба північноамериканських колоній за незалежність від Англії - буржуазна революція привела до створення США. В 1780 російське уряд ухвалив В«Декларацію про збройний нейтралітетВ», підтриману більшістю європейських країн (судна нейтральних країн мали право збройного захисту при нападі на них флоту воюючої країни).
Після Французької революції Катерина виступила одним з ініціаторів антифранцузької коаліції і встановлення принципу легітимізму. Вона говорила: В«Ослаблення монархічної влади у Франції наражає на небезпеку всі інші монархії. З мого боку я готова чинити опір усіма силами. Пора діяти і взятися за зброю В». Проте в реальності вона усунулася від участі в бойових діях проти Франції. По поширеній думці, однієї з дійсних причин створення антифранцузької коаліції було відволікання уваги Пруссії і Австрії від польських справ. Разом з тим, Катерина відмовилася від усіх укладених з Францією договорів, наказала висилати всіх підозрюваних в симпатіях до Французької революції з Росії, а в 1790 році ...
