Реферат Бойові дії на території Білорусі під час війни 1812 р.

2. Другий план був складений в серпні 1811 р. - квітні 1812 р. Згідно йому Наполеон розраховував захопити Росію в термін в 2-3 роки, причому в перший рік імператор планував просунутися лише до Мінська, в 1813 р. - зайняти Москву, а в 1814 р. - Санкт-Петербург. Цей план також передбачав підрив російської економіки шляхом повені окупованих губерній фальшивими російськими асигнаціями (25, 50, 100 руб.). Друкуванням фальшивих банкнот завідував міністр поліції Фуше. Напередодні війни в західні російські губернії через варшавських банкірів було переправлено ок. 20 млн. фальшивих рублів. [3]

Що стосується російської командування, то тут також існувало два плани. Перший, про який вже згадувалося вище, - наступальний, прихильниками якого були Л. Л. Беннігсен, Ф. В. Ростопчина, П. І. Багратіон. Проте здійснення його привело б до оточенню російських армій і їх розгрому. Безперечною заслугою російського командування є те, що прийнятий був другий, оборонний план. Його розробкою займався М. Б. Барклай-де-Толлі. У лютому 1810 р. він представив Олександру I доповідь В«Про захищеності західних меж Росії В», в якому доводив необхідність ведення саме прикордонній оборонної війни в трикутнику Західна Двіна-Дніпро. Принцип оборони Барклай-де-Толлі мотивував наступними причинами: 1) не відомо, куди направить головний удар Наполеон (на Санкт-Петербург, Москву або Київ; 2) не відомо, як поведуть себе в даній ситуації австрійці; 3) небезпечно починати наступальні дії, не завершивши російсько-турецької війни [4]. Виходячи з цього плану В«трьох великих невідомихВ» і була потім складена диспозиція російських військ. Вона мала такий вигляд:

1. 1-а Західна армія під командування генерала Барклая-де-Толлі [5] розташовувалася на перехресті доріг на Петербург і Москву, між Вільно і верхньому течією Німану, займаючи лінію оборони Росії-Ліда протяжністю в 180-200 км. Її склад був наступним: 127 тис. осіб і 550 гармат. Штаб армії знаходився в Вільно.

2. 2-я Західна армія під командуванням генерала П. І. Багратіона закривала дорогу на Москву і Київ. Передбачалося, що діяти вона буде у фланг армії Наполеона. Розташовувалася вона південніше 1-ї армії, між Німаном і Бугом, і обороняла лінію в 100 км. Її склад: 45-48 тис. чол. і 180 знарядь. Штаб армії знаходився в Волковиську.

3. 3-тя Західна армія під командуванням ген. А. П. Тормасова закривала Київський напрямок в районі Луцька, що було на 200 км. південніше армії Багратіона. Головним завданням третього армії був захист Києва від можливого нападу австрійців. Її склад: 43-46 тис. чол. і 170 знарядь [6]. Штаб армії знаходився в Луцьку.

4. Крім того, в російській диспозиції були окремі корпуси. Так, окремий корпус генерала П. К. Ессена (18, 5 тис. чол.) Прикривав Ригу [7], біля Торопца і Мозиря дислокувалися 1-й резервний корпус генерала П. І. Меллер-Закомельского (27 тис. чол.) і генерала Ф. Ф. Ертеля (37, 5 тис. чол.) [8].

Таким чином, російські армії на західних кордонах (бл. 240 тис. чол.) виявилися розтягнутими на 600 км., а розрив між 1-й і 2-й арміями склав ок. 100 км., Між 2-й і 3-й - ок. 200 км. Це створювало реальну загрозу їх розгрому окремо, на що і розраховував Наполеон. Не ладналися відносини і між командувачами. За справедливим зауваженням самого Наполеона генерал-ад'ютанта А. Д. Балашову в Вільно, В«у той час як Фуль пропонує, Армфельд суперечить, Беннігсен розглядає, Барклай, на якого покладено виконання, не знає, що укласти, і час проходить у них в байдикуванні В»[9].

Проте стан справ у Наполеона також було неідеально. Для нападу на Росію імператор зібрав В«Велику арміюВ», яка складалась приблизно з 610 тис. осіб (50% в ній становили польські, прусські, австрійські, німецькі, баварські, саксонські, італійські та інш. військові формування) і 1372 гармат [10]. Однак значну частину армії Наполеон змушений був залишити у Франції та васальної Німеччині, так що через кордон переправилися лише 420 тис. чол. Але і ці 420 тис. підходили і переправлялися поступово [11].

2. Бойові дії на території Білорусі влітку 1812 р.

2.1. Початок кампанії літа 1812 Провал плану Фуля.

Переслідування Барклая-де-Толлі.

22 червня 1812 в Вільковишкі (Литва) Наполеон підписав наказ по В«Великої арміїВ», адресований його солдатам. У ньому йшлося про те, що Росія порушила В«свою клятвуВ», дану нею в Тільзіті і оголошує другий польська війна. В«Отже, підемо вперед, перейдемо через Німан ... В»- закликав Наполеон [12]. Відозва Наполеона сприймалося як офіційне оголошення війни Росії.

У ніч на 24 червня 1812 [13] Наполеон наказав почати переправу через Німан. Першими переправилися 300 поляків тринадцятого полку, потім стара гвардія, потім - молода гвардія, кавалерія Мюрата і інші частини. 30 червня переправа завершилась. Війна 1812 р. була розпочато.

Переправившись через Неман, Наполеон тим самим виявив напрямок свого головного удару. У відповідь Барклай-де-Толлі 28 червня відвів свою армію з Вільно на північ, до Свенцянам (Прибув 1 липня). 2-я Західна армія залишилася на місці і незабаром опинилася на фланзі у Наполеона. На перший погляд це був успіх, але він приховував у собі певні В«підводні каменіВ». По-перше, відступ головнокомандувача Барклая-де-Толлі. По-друге, Наполеону вдалося роз'єднати дві російських армії (і це при тому, що саме він мав чисельну перевагу).

Згідно з планом К. Фуля, прусського генерала на російській службі, 1-а армія повинна була відступати до Дрисского табору в закруті Західної Двіни, на північний захід Дрісси, щоб там затримати французів і дати можливість Багратіону завдати їм удар в тил і фланг в районі Волковиськ-Світ. 25 червня Олександр I шле Багратіону наказ № 1: негайно наступати і вдарити в тил В«Великої арміїВ» [14].

Однак Багратіон відмовився від цього плану зважаючи нечисленності 2-ї армії. У цій же час (27 червня) Барклай-де-Толлі надсилає Багратіону лист, в якому дозволяє йому діяти самостійно, залежно від обставин. 30 червня Багратіон отримує наказ № 2: йти на з'єднання з 1-ю армією. З цього моменту можна говорити про остаточну відмову від плану Фуля.

Вже 28 червня 1812 французи зайняли Вільно. Тут Наполеон провів 18 повних днів, і військові історики вважають це однією з фатальних його помилок [15]. Наполеон приймає рішення переслідувати 1-ю та 2-ю армії, щоб не дати їм з'єднатися і знищити поодинці. У цей час Барклай-де-Толлі відступає до Дрисско...