МОУ ГІМНАЗІЯ № 80
Р Е Ф Е Р А Т
За дисципліни І С Т О Р І Я
Тема: Антанта
Виконав:
р. Челябінськ
2005
Зміст
Виникнення франко-російського союзу
Росія в системі міжнародних відносин в передвоєнні роки. Приєднання до Антанти
Список, використовуваної літератури
Виникнення франко-російського союзу
Скориставшись важким становищем російських фінансів, німецьке уряд дав вказівку Імперському банку не приймати в заставу російські гроші. Одночасно в німецькій пресі розпочалася кампанія, метою якої була дискредитація російських фінансів і економічного становища Росії взагалі. Внаслідок цього, російські цінні папери почали швидко падати в ціні на німецькому грошовому ринку. Все це загрожувало російському уряду серйозними утрудненнями, особливо якщо врахувати, що в Німеччині було розмішено 4/5 всіх російських позик.
Становище ще більше ускладнювалося тим обставиною, що майже одночасно із закриттям німецького грошового ринку німецький рейхстаг в грудні 1887 року в Відповідно до вимоги німецьких аграріїв, прийняв новий аграрний тариф, який підняв мита на ввезення з Росії хліб відразу на 66%.
Однак нові економічні обмеження німецького уряду проти російського імпорту призвели не до поступливості російського уряду, як очікувалося в Берліні, а до повороту російської політики в бік зближення з Францією. Потребуючи в кредитах російський уряд звернулося за допомогою до французького грошового ринку і вже в листопаді 1888 року отримало від групи французьких банкірів на чолі з Ротшильдом перший великий позику, за яким пішли інші. З цього часу французький фінансовий капітал ставати головним кредитором Росії. В цей же час різко скорочувався обсяг російсько-німецької торгівлі. Якщо в 1875 році 24% всього німецького експорту прямувало в Росію, в 1885 році 10%, то чотири роки потому тільки 8%. У 1875 році російський імпорт із Німеччини становив 42%, а в 1880 році навіть 49%, то вже в 1885 році він знизився до 39%, а в 1889 році становив лише 33%.
Таким чином, політика економічного тиску Німеччини на Росію, обернулася проти самої Німеччини. Фактично вийшло так, що Германська імперія, сама вибудувала фундамент російсько-французького союзу, запобіганню якого вона прагнула з 1871 року.
Російсько-французьке економічне зближення прокладало шлях до політичному зближенню між республіканською Францією і монархічною Росією. Таке зближення диктувалося крім того, всієї зовнішньополітичної обстановкою того часу. На початку червня 1890 року, через 3 місяці після відставки Бісмарка, Німеччина відмовилася від відновлення В«договору про перестрахуванняВ». Це викликало роздратування навіть у прихильників германо-російського союзу серед урядових кіл Росії.
Германо-англійський договір про Гельголанде і африканських володіннях ще більш насторожив Петербург в відносно подальшої орієнтації німецької зовнішньої політики. У Росії бачили, що Німеччина шукає зближення з Англією, і навіть були упевнені в тому, що Англія або вже приєдналася до Троїстого союзу, або збирається це зробити. Демонстративне загравання членів Троїстого союзу, відновленого в травні 1891 року, з Англією тільки посилювало побоювання правлячих кіл Росії.
У цих умовах російський уряд змушений був задуматися про подальшу зовнішньополітичної орієнтації Росії. Боязнь ізоляції змусила прискорити оформлення військово-політичного союзу з Францією. Так в липні 1891 року французька ескадра прибула з дружнім візитом в Кронштадт. Відкрито афішуючи російсько-французьку дружбу, російський уряд і уряд Франції домовилися про укладення франко-російського консультативного пакту. У 1893 році Німеччина розгорнула особливо запеклу економічну війну проти Росії, російський уряд демонстративно надіслало російську ескадру з відповідним візитом в Тулон. Одночасно в результаті попередніх переговорів між представниками генеральних штабів обох країн 27 грудня 1893 була підписана франко-російська військова конвенція. Франко-російський союз став фактом. Більшість російської буржуазії вітало союз з Францією, так як бачило в ньому силу, здатну не тільки протистояти німецької конкуренції, але і отвечавшую політичним інтересам країни.
Франко-російська військова конвенція, розроблена у зв'язку з збільшенням німецької армії, заклала військову основу російсько-французького союзу. Її основний сенс утримувався у першої статті: В«Якщо Франція піддасться нападу з боку Німеччини або Італії, підтриманої Німеччиною, Росія застосує всі війська, якими вона може розпорядженні, для нападу на Німеччину. Якщо Росія піддасться нападу Німеччині або Австрії, підтриманої Німеччиною, Франція застосує всі війська, якими може розташовувати, для нападу на Німеччину В». У конвенції говорилося, що Франція повинна виставити проти Німеччини армії в 1300 тис. чоловік, Росія від 700 до 800 тис. Обидві сторони зобов'язувалися ввести ці сили в дію В«Повністю і з усією швидкістюВ», з тим, щоб Німеччини довелося одночасно воювати і на Заході, і на Сході. Положення конвенції також були секретними. На цьому наполягали в Петербурзі, щоб не форсувати військово-стратегічне зближення між Берліном і Віднем. Але зберігати довго таємно настільки важливий міжнародний договір було важко, і вже через два роки Франція і Росія офіційно визнають свої союзницькі зобов'язання.
Остаточне оформлення франко-російського відбулося в січні 1894 року Договір Росії з Францією передбачав, аналогічно конвенції, взаємні зобов'язання у разі нападу на одну зі сторін. До моменту смерті Олександра III в 1894 році Росія отримала поруч із потужним противником, в особі Троїстого союзу, союзника - Францію.
Росія в системі міжнародних відносин в передвоєнні роки. Приєднання до Антанти
Початок XX століття характеризується значним загостренням міжнародної обстановки. Це пов'язано насамперед з зростаючими протиріччями між великими державами Європи через сфер економічного і політичного впливу, боротьбою за переділ світу. В результаті процесу нерівномірності економічного розвитку Англія поступово втрачає позиції основної промислової та колоніальної держави. За темпами індустріального розвитку на передній план висувається Німеччина, яка наполегливо бореться за перерозподіл колоній, захоплення нових джерел сировини за рахунок старих колоніальних імперій - і в першу чергу англійської.
Спроби мирним шляхом вирішити виниклі суперечності не дали позитивних результатів. Англія, як і Франція, не хотіла поступатися ні надприбутків від експлуатації колоній, ні, тим більше, самі колоніальні території. Німеччина та її союзники прагнули не тільки до переділу світу, але і до світового панування.
Ініціатором створення військово-політичних союзів з метою вирішення військовим шляхом виниклих суперечностей між європейськими країнами стала Німеччина. В кінці XIX століття оформився троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, спрямований в першу чергу проти Англії та Франції. На противагу союзу держав центральної Європи Англія і Франція в 1904 році уклали аналогічний військово-політичний союз під назвою В«АнтантаВ» (Сердечне згоду).
Після того як Франція встановила "сердечна згода" з Англією, залишилося тільки замкнути кінці: переконати Англію і Росію в необхідності зближення. Це була непроста завдання.
Англо-російські відносини після Кримської війни були вельми напруженими. Незважаючи на поразку Росії в цій війні, Великобританію продовжувала турбувати її активність в зонах британських інтересів. Тривожила англійців і перспектива оволодіння російськими чорноморських проток. Адже саме...
