РЕФЕРАТ
з дисципліни В«Академік Т. ЛисенкоВ»
по темі: В«Академік Т. ЛисенкоВ»
Зміст
Введення
1. Позиція Лисенко в дискусії про генетиці
2. Серпень 1948
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Історія науки не обмежується перерахуванням
успішних досліджень. Вона повинна сказати нам про
безуспішних дослідженнях і пояснити, чому
деякі з найздібніших людей не могли
знайти ключа знання, і як репутація інших дала
лише більшу опору помилок, в які вони впали
Дж. Максвелл
Зараз, коли доступність їжі обмежується лише кількістю грошей в кишені, а черги за ковбасою згадуються лише як кошмарний сон. Радянську епоху не дарма називали сімдесятиріччя боротьби з сільським господарством. Найбільш стійким і винахідливим борцем був, мабуть, академік Трохим Лисенко. По збитку, нанесеному сільському господарству, з ним мало хто може зрівнятися. Авантюрист за вдачею, Лисенко зробив майже неможливе: обдурив не тільки біологічну науку, не тільки весь радянський народ, але й самого товариша Сталіна!
Однак проблема В«ЛисенківщиниВ» в науці куди ширше, ніж просто проблема браку продовольства. Функціональний криза вітчизняної науки, пережитий в останні десятиліття, змушує неупереджено аналізувати основні причини цього явища. Останні результати бібліометричні аналізу говорять про те, що внесок Росії в світову науку по основними напрямками становить уже близько 5-8%. За даними того ж джерела внесок США становить 32-41%. Звичайно, нерозумно в кризу російської науки винити одного Т.Д. Лисенко. Але вплив політичних течій на науку було і залишається величезним. Закулісні інтриги пронизують будь-який науковий інститут, і, як правило, саме вони, а не насущні потреби суспільного життя визначають напрям наукових досліджень.
лисенківщина НЕ обмежується заборонами на генетику. Цей період став періодом середньовіччя в вітчизняної біології та медицині, лисенківщина знівечила методологію цих наук, вигнавши з них, зокрема, математику, і в першу чергу статистику. Наслідки цього потворності і по сей день не дозволяють біології та медицині наблизитися до статусу точних наук.
Історія науки необхідна саме для того, щоб звільнити майбутнє від помилок минулого, і виявлення причин становлення В«лисенківщиниВ», її довготривалого панування і впливу на сучасний стан вітчизняної науки допоможе зрозуміти, чи можливо уникнути подібних помилок надалі.
1. Позиція Лисенко в дискусії про генетиці
Розвернися, моя гармошка, Ми з подружками удвох
Академіку Лисенко
величальних співаємо. Він мічурінської дорогою до мети наш народ веде, морганістів-вейсманістам нас дурити не дає!
Частівка 40-х років
Трохим Лисенко народився 30 Вересень 1898 в родині досить заможного селянина. Він закінчив Полтавську садівничу школу, з 1917 по 1920 р. навчався в училищі землеробства і садівництва в Умані, що вважався кращим у країні. У 1925 р. заочно закінчив Київський сільськогосподарський інститут. Його стрімка кар'єра досі викликає подив у біографів Лисенко, та й сам він навряд чи зміг би толком пояснити, чому його експерименти раптом привернули увагу всієї країни, чому в 1929 р. він став співробітником Українського інституту селекції і генетики, а з 1934 р. - його директором.
У 1933 р. сам М. І. Вавілов висунув його кандидатуру на здобуття Державної премії, в 1934 р. клопотав про вибір Лисенко до Академії наук УРСР, а ще через рік - в АН СРСР. 1935 став переломним у кар'єрі Лисенко - на з'їзді ударників сільського господарства в Кремлі він удостоївся похвали Сталіна, не поскупилася на вигуки В«бравоВ». З тих пір В«Головному агроному країниВ» вдавалося зберігати розташування вождя в будь-які, найважчі хвилини своєї кар'єри. Під час війни рідний брат Лисенко перейшов на службу до окупантів і втік разом з німцями. Це могло зламати чию завгодно кар'єру, але академік вистояв.
У 1948-му, коли доля В«МічурінцівВ» висіла на волосині, коли влада мало не підтримали генетиків, Трохим Лисенко зробив найсильніший хід у відповідь. Сталіну привезли новий сорт пшениці, в колосі якої можна було нарахувати до ста зерен. Зігравши на любові вождя до Кавказу, її назвали В«Кахетинського гіллястаВ». Могутній тугий колос поклали поруч із звичайними колосками: блискучий ефект, не купитися на який було не можна. Всім вченим було добре відомо, що новий сорт не дасть підвищення врожайності - через гіллясті колоски ростуть рідше. Але вчених в Кремль не запросили.
Лисенко азартно обіцяв підняти врожайність в 4-5 разів, вивести в 2 роки нові сорти пшениці, нові породи худоби з суперпродуктівностью. Дивує легкість, з якою Лисенко, широко роздаючи обіцянки, примудрявся В«утримуватися на плавуВ», не виконуючи їх. Основною причиною цього можна вважати труднощі перевірки результатів будь експериментальної науки, особливо біології, де випробування сорту може займати десятиліття. Але важливу роль зіграло і те, що головна ідея Лисенко про спадкування придбаних ознак відмінно відповідала постулатам радянської пропаганди, заявлявшей про виховання В«нової людиниВ» і про те, що даний процес можливий в рамках одного - двох поколінь.
Сам Лисенко був особистістю досить суперечливою, і несправедливо було б виписувати його лише чорними фарбами. В кінці 1920-х рр.. майбутній глава біології СРСР справляв враження боязкого юнака, скромно робить свою справу на благо науки. Але вже в 1932 р. на конференції в Одесі Лисенко вражав категоричністю своїх тверджень, оголошував дурницею хромосомну теорію спадковості, наскрізь фальшивої теорію гена і т. д. Це вміння змінюватися відповідно до обставинам він збереже на все життя. Але при такої приголомшливої вЂ‹вЂ‹гнучкості від більшості своїх ідей він не зрікся до самої смерті.
Навіть противники визнавали магічний вплив, який чинили мови Лисенко на слухаю його аудиторію, В«флюїди, що виходили від ньогоВ». Умінням спілкуватися з В«простим радянським народом В»Лисенко на голову перевершував своїх опонентів. Колгоспники і керівники любили В«простого агрономаВ», не лаявся незрозумілим словом В«дрозофілаВ», а волів рідну матюки.
Відома лукава позиція, зайнята Лисенко в період гонінь і подальшого арешту його вчителя Вавілова. Але це чи не єдине насправді чорна пляма на всій біографії Лисенко. Ще одним з його талантів була приголомшлива здатність вміло йти в тінь, коли навколо зникали люди. Але відомі й випадки, коли він за когось заступався. Дивно й те, що при підкресленому схилянні перед партійною лінією Лисенко ніколи не був членом ВКП (б) і КПРС!
Або ще один несподіваний поворот характеру В«народного академікаВ». В період роботи в Горках Ленінських Лисенко, ніколи не щадівшій людей, забороняв вбивати колишніх корів-рекордисток, вважаючи, що ті В«заслуговують пам'ятникаВ». Старезна животина так і висіла на балансі його господарства до самої смерті Лисенко. Ідеї вЂ‹вЂ‹Лисенко, які неодноразово і справедливо називали антинауковими, панували в сільському господарстві СРСР з кінця 30-х до початку 50-х років і нічого доброго країні не принесли. Але заради справедливості слід сказати, що все попереднє десятиліття біологію очолювали генетики, і це також не призвело до підйому сільського господарства. Не змогли цього зробити і хрущовські реформи. До речі, Лисенко був противником підкорення цілини і надмірного захоплення кукурудзою. За іронією долі саме за цими питань до думки Лисенко не прислухалися.
У чому ж була суть наукової дискусії, що розгорнулася в 1929-33рр. в області біології, особливо в генетиці? Суперечка йшла навколо проблеми спадкування набутих ознак і реальності спадкового речовини (генів), яка стала вузловою у всіх наступних біологічних дискусіях. Прихильники ідеї спадкування набутих змін під впливом вправ і середовища ...
