Міністерство освіти Російської Федерації
Омський державний інститут сервісу
Основні послуги Інтернету
Реферат
Виконала: Куликова А.
група Е - 81.
Перевірила: Цедрікова О. А.
Омськ, 2010
Зміст:
Введення
Склад Інтернету
Організаційне забезпечення
Доменна система імен
Програмне забезпечення
Ресурси Інтернет
Пошукові машини
FTP файли
Оболонка Gopher
Засоби віртуального спілкування
Терміни в Internet
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Багато років тому робилися спроби об'єднувати обчислювальні машини для спільної роботи, для передачі повідомлень. Спочатку їх з'єднували попарно, потім по кілька, розробляли технічні пристрої для такого підключення, програми, правила обміну даними (протоколи). Так з'явилися комп'ютерні мережі.
Сьогодні на багатьох великих, середніх і навіть невеликих підприємствах комп'ютери об'єднують в локальні, місцеві мережі. Крім того, існують мережі глобальні, куди можуть входити як індивідуальні користувачі, так і групові, і тоді все комп'ютери однієї локальної мережі виявляються підключеними до глобальної.
Але є і мережу більш високого рівня, в якій об'єднані вже не локальні, а глобальні мережі. І називається вона Інтернетом. Інтернет - це мережа мереж, це можливість спілкування і передачі інформації між будь-якими комп'ютерами по всьому світу, поза Залежно від того, які це комп'ютери.
Але що за інформація передається по мережі? Для чого об'єднувати всі комп'ютери?
Інформація передається будь-яка. Хтось отримує і посилає електронну пошту, яка доходить до сотні разів швидше звичайної. Хтось перекачує собі програми. Хтось бере участь у міжнародних дискусійних клубах, замовляє квиток на літак і бронює місце в готелі, купує автомобіль і піцу. Хтось шукає наукову статтю в бібліотеках по всьому світу. Хтось базікає з родичкою в Канаді або приятелем в германии за ціною, на порядок (а то й на два) меншою, ніж ціни на міжнародні телефонні переговори.
В Інтернеті безліч корисної інформації - прогноз погоди, курси акцій і валют, зведення новин, електронні версії газет і журналів, література, музика, спорт ...
В Інтернеті безліч марною і поверхневої інформації - реклама, нісенітні вигадки, просто дурість. В Інтернеті представлена ​​та інформація, яку туди поміщають люди, машини лише передають її, а люди, як Ви знаєте, бувають дуже різні. Серед є генії і кретини, автори вірусів і автори антивірусів, фанати В«НірваниВ» та Ростроповича, великі фірми і дрібні шахраї, програмісти і проповідники, дорослі і діти. Тому інформація там циркулює сама різноманітна. Тут перед нами постає проблема вибору. І кожен вирішує її сам. Головне, що тепер є з чого вибирати.
Але в цьому різноманітності криється ще одна велика проблема - проблема сумісності. Адже спілкуються комп'ютери самих різних типів, операційні системи в яких сильно один від одного відрізняються.
В останні роки вироблений єдиний стандарт TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol - Протокол управління пересилками/Протокол Інтернету) і працююча на його основі всесвітня павутина World Wide Web (скорочено WWW).
І саме головне - кілька років тому створено універсальний засіб пересування по мереж, за допомогою якого ми з вами отримаємо доступ до всіх ресурсів Інтернету. Засіб це називається браузером (відвідувач магазину). За допомогою браузерів Netscape Navigator b Microsoft Internet Explorer ми отримуємо в Інтернеті доступ до всіх його ресурсів.
Склад Інтернету
У 1961 році Advanced Research Agensy (DARPA) за завданням міністерства оборони США приступила до проекту по створенню експериментальної мережі передачі пакетів даних. Ця мережа, названа ARPANET, призначалася спочатку для вивчення методів забезпечення надійного зв'язку між комп'ютерами різних типів.
У 1969 році міністерство оборони затвердило ARPANET як ведучу організацію для досліджень в області комп'ютерних мереж. Першим вузлом нової мережі став UCLA - Центр випробувань мережі, а незабаром до нього приєдналися Станфордський дослідний інститут, UCSB - університет Санта-Барбари і університет Юта. З'явився перший RFC (Request for Comments) У AT & T Lab була розроблена операційна система UNIX.
У 1970 році хости ARPANET стали використовувати для обміну NCP (Network Control Protocol). На початку 1971 року в мережі було вже 15 вузлів. У 1972 році була створена група, для розробки адресації, необхідної для узгодження різних протоколів. Тоді ж були розроблені і протоколи передачі даних у мережі TCP/IP.
Перші міжнародні підключення до ARPANET були здійснені в 1973 році, коли до мережі підключилися машини з Англії і Норвегії. Експеримент із ARPANET був настільки успішний, що багато організацій захотіли ввійти в неї, з метою використання для щоденної передачі даних. У 1975 році ARPANET перетворилася з експериментальної мережі в робочу мережу. Відповідальність за адміністрування мережі взяло на себе Defence Communication Agency (DCA), в даний час зване Defence Information Systems Agency (DISA).
Але розвиток ARPANET на цьому не зупинилися; протоколи TCP/IP продовжували розвиватися й удосконалюватися. Через деякий час TCP/IP був адаптований у звичайний, тобто в загальнодоступний стандарт, і термін Internet увійшов у загальне вживання.
У 1976 році в ATT Bell Labs був розроблений протокол UUCP, а в 1979 році запущена USENET, яка працювала на основі UUCP. У 1983 році міністерство оборони США оголосило TCP/IP своїм стандартом. Було оголошено, що ARPANET закінчила дослідницьку стадію. З ARPANET виділилася MILNET, що стала ставитися до Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США. Термін Internet став використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. У 1984 році введена система DNS (Domain Name System). Загальне число хостів у мережі перевищила 1000. B 1985 створений NFS (National Science Foundation), ціль якого полягала в побудові мережі CSNET (Computer Science Network) для об'єднання національних комп'ютерних центрів. Роботи з формування CSNET посилилися в 1986 році, коли почалося створення центрів суперкомп'ютерів. В результаті цього була створена мережа NSFNET зі швидкістю передачі даних - 56 Кбіт/с. Мережа грунтувалася на 5 суперкомп'ютерних центрах у Прінстоні, Пітсбургу, UCSD, NCSA і Корнельському університеті. Був розроблений і впроваджений NNTP, для підвищення продуктивності новин Usenet.
У 1987 році число хостів перевищило 10000. У 1988 році мережа NSFNET стала використовувати канал T1 (1,544 Мбіт/с.). До NSFNET підключилися Канада, Ісландія, Данія, Норвегія, Франція Фінляндія та Швеція. У 1989 році число хостів перевищило 100000. До мережі підключилися Великобританія, Японія, Німеччина, Австрія, Ізраїль, Італія, Мексика, Нова Зеландія, Нідерланди. Росія підключилася до МЕРЕЖІ в 1990 році.
І хоча в 1991 році ARPANET припинила своє існування, мережа Internet не померла разом з ній, вона стала ще більше, її розміри набагато перевищили початкові, тому що вона об'єднала безліч мереж в усьому світі. Мережу NSFNET стала використовувати канали T3 (44,736 Мбіт/c.) У 1993 році з ініціативи NSF був створений InetNIC для реєстрації доменних імен. Починаючи з 1994 року почалася торгова діяльність через Internet. C 1995 реєстрація доменних імен перестала бути безкоштовною. У квітні NSFNET перестала існувати і була встановлена комерційна система. B 1999 стала до ладу нова глобальна мережа - Internet 2 Internet Assigned Numbers Authority (IANA), що надає основне вплив на організацію технічної бази функціонування глобальної Мережі, схвалила варіант переходу на нову систему IP-адрес. IANA вже виділила первинні блоки розробляв проект регіона...
