Міністерство науки і освіти України
Новокаховський гуманітарний інститут
ВНЗ ВМУРоЛ "Україна"
Кафедра "Правознавство"
Реферат
З дисципліни: "Основи інформатики та комп'ютерної техніки"
На тему: Пам'ять комп'ютера
Студентки 1-го курсу
Форма навчання денна
Група 1-Ю-1
"Правознавство"
Белевцова Катерини Павлівни
Науковий керівник
Викладач
Івасюк. П. М
р. Нова Каховка
2010р.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Види пам'яті
1.1 Оперативна пам'ять
1.2 BIOS
1.3 CMOS
1.4 Кеш пам'ять
Розділ 2. Відеопам'ять
Література
Вступ
Пам'ять комп'ютера
Як влаштована пам'ять комп'ютера
Пам'ять комп'ютера краще всього уявити собі у вигляді послідовності осередків. Кількість інформації в кожному осередку - один байт.
Будь-яка інформація зберігається в пам'яті комп'ютера у вигляді послідовності байтів. Байти (Комірки) пам'яті пронумеровані один за іншим, причому номер першого від початку пам'яті байта прирівнюється до нуля. Кожна конкретна інформація, яка зберігається в пам'яті, може займати один або декілька байтів. Кількість байтів, які займає та чи інша інформація в пам'яті, є розміром цієї інформації в байтах.
Наприклад, ціле плюсове число від 0 до 2 8 -1 = 255 займає 1 байт пам'яті. Для зберігання цілого плюсового числа від 2 8 = 256 до 2 16 -1 = 65536 потрібно вже два послідовних байтів.
Основне завдання при роботі з пам'яттю полягає в тому, щоб знайти місце в пам'яті, де знаходиться необхідна інформація.
Для того, щоб знайти людини у великому місті, необхідно знати його точну адресу. Так само, щоб знайти місце тієї чи іншої інформації в пам'яті, введено поняття адреси в пам'яті.
Наприклад, якщо слово "інформатика", яке складається з 11 літер, займає байти з номерами від 1234 до 1244 (всього 11 байтів), то адресу цього слова дорівнює 1234.
Чим більше об'єм пам'яті, тим більше файлів і програм вона може вмістити, тим більше завдань можна розв'язати за допомогою комп'ютера.
Чим же визначається обсяг доступної пам'яті комп'ютера або яке найбільше число можна використовувати для вказівки адреси?
Адреса, як і будь-яка інформація в комп'ютері, подається в двійковому вигляді. Значить, найбільше значення адреси визначається кількістю бітів, які використовуються для його двійковій подачі. В одному байті (8 бітів) можна зберігати 2 8 ( = 256) чисел від 0 до 255, в двох байтах (16 бітів) - 2 16 чисел від 0 до 65536, в чотирьох байтах (32 біта) - 2 32 чисел від 0 до 4294967295.
Розділ 1. Види пам'яті
1.1 Оперативна пам'ять
Оперативна пам'ять (ОЗУ або англ.RAM від Random Access Memory - пам'ять з довільним доступом) - це швидко запам'ятовуючий пристрій не дуже великого обсягу, яке безпосередньо пов'язане з процесором і призначене для запису, зчитування і зберігання виконуваних програм і даних, які обробляються цими програмами.
Оперативна пам'ять використовується тільки для тимчасового зберігання даних і програм, так як, коли машина вимикається то все, що знаходилося на ОЗП, пропадає. Доступ до елементів оперативної пам'яті прямий - це означає, що кожен байт пам'яті має свою індивідуальний адресу.
Обсяг ОЗУ зазвичай становить від 32 до 512 Мбайт. Для не складних адміністративних завдань буває достатньо і 32 Мбайт ОЗУ, але складні завдання комп'ютерного дизайну можуть зажадати від 512 Мбайт до 2 Гбайт ОЗУ.
Зазвичай ОЗУ виповнюється з інтегральних мікросхем пам'яті SDRAM (синхронне динамічне ОЗП). Кожен інформаційний біт в SDRAM запам'ятовується у вигляді електричного заряду крихітного конденсатора, утвореного в структурі напівпровідникового кристала. Через витоку струмів такі конденсатори швидко розряджаються і їх періодично (приблизно кожні 2 мілісекунди) заряджають спеціальні пристрої. Цей процес називається регенерацією пам'яті (Refresh Memory). Мікросхеми SDRAM мають ємність від 16 до 256 Мбіт і більше. Вони встановлюються в корпусі і збираються в модулі пам'яті. Більшість сучасних комп'ютерів комплектуються модулями типу DIMM (Dual-In-line Memory Module - модуль пам'яті з дворядним розташуванням мікросхем). У комп'ютерних системах на самих сучасних процесорах використовуються
Високошвидкісні модулі Rambus DRAM (RIMM) і DDR DRAM.
1.2 BIOS
Відразу після включення комп'ютера починають "цокати" електронні "годинник" основний шини. Їх імпульси розштовхують заспані процесор, і той може починати роботу. Але для роботи процесора потрібні команди.
Точніше кажучи, потрібні програми, тому що програми - це і є впорядковані набори команд. Таким чином, десь в комп'ютері повинна бути заздалегідь, заготовлена ​​пускова програма, а процесор в момент пробудження повинен твердо знати, де вона лежить.
Зберігати цю програму на яких носіях інформації не можна, тому що в момент включення процесор нічого не знає ні про які пристроях. Щоб він про них дізнався, йому теж потрібна якась програма, і ми повертаємося до того, з чого почали. Зберігати її в оперативній пам'яті теж не можна, тому що в ній в знеструмленому стані нічого не зберігається.
Вихід тут існує один-єдиний. Таку програму треба створити апаратними засобами. Для цього на материнській платі є спеціальна мікросхема, яка називається постійним запам'ятовуючим пристроєм - ПЗУ. Ще при виробництві в неї "зашили" стандартний комплекс програм, з яких процесор повинен починати роботу. Цей комплекс програм називається базовою системою вводу-виводу.
По конструкції мікросхема ПЗУ відрізняється від мікросхем оперативної пам'яті, але логічно це ті ж самі осередки, в яких записані якісь числа, хіба що не стирані при виключенні живлення. Кожна комірка має свою адресу.
Після запуску процесор звертається по фіксованому адресою (завжди одним і тим же), який вказує саме на ПЗП. Звідси і надходять перші дані і команди. Так починається робота процесора, а разом з ним і комп'ютера. На екрані в цей момент ми бачимо білі символи на чорному фоні.
Однією з перших виповнюється підпрограма, що виконує самотестування комп'ютера. Вона так і називається: Тест при включенні (по-англійськи - POST - Power-On Self Test). В ході її роботи перевіряється багато, але на екрані ми бачимо тільки, як миготять цифри, відповідні перевіреним осередкам оперативної пам'яті.
1.3 CMOS
Програмних засобів BIOS достатньо, щоб зробити первинні перевірки та підключити стандартні пристрої, такі як клавіатура і монітор. Слово стандартні ми виділили спеціально. Справа в тому, що монітор і клавіатура у вас можуть бути дуже навіть нестандартними. Але на даному етапі це не має значення - просто комп'ютер поки розглядає їх як стандартні. Йому ще не відомі всі їх властивості, і він вважає, що клавіатура і монітор у нас такі, які були в ходу двадцять років тому, за часів перших комп'ютерів. Цим забезпечується гарантія того, що ви хоч щось побачите на екрані, незалежно від тієї моделі монітора, яка є у вашому розпорядженні. BIOS припускає, що монітор у нас чорно-білий - Саме тому перші повідомлення на екранет проходять в чорно-білому режимі.
Однак довго працювати лише тільки зі стандартними пристроями комп'ютер не може. Йому пора б дізнатися про те, що у нього є насправді. Істинна інформація про пристрої комп'ютера записана на жорсткому диску, але і його ще треба навчитися читати. У кожної людини може бути свій жорсткий унікальний диск, не схожий на інші. Питається, звідки програми BIOS дізнаються, як працювати саме з вашим жорстким диском?
Для цього на материнській платі є ще одна мікросхема - CMOS-пам'ять. У ній зберігаютьс...