1. Введення
Мета бібліотечної діяльності полягає в тому, щоб максимально задовольнити інформаційні потреби користувачів. Однак при обмежених ресурсах реалізувати цю мету неможливо, лише здійснюючи кооперацію та координацію діяльності бібліотек при комплексному впровадженні ефективних автоматизованих технологій комплектування, каталогізації зберігання, шляхом створення різного роду бібліотечних мереж.
Сьогодні немає жодної бібліотеки, яка може набути всі документи - для цього не вистачить ні коштів, ні полиць для їх зберігання і розміщення, ні каталогізаторів для їх обробки. Тому бібліотеки і сьогодні, і завтра будуть випробовувати потреба в обміні ресурсами. [1]
На сьогоднішній день найбільш затребуваною і розробленою системою обміну ресурсами і надання їх віддаленим користувачам є система електронної доставки документів (ЕДД). Історію розвитку системи ЕДД, її стан на сьогоднішній день і перспективи я розгляну в даному рефераті. Детальніше відображені схему функціонування ЕДД і виникають проблеми при організації ЕДД в бібліотеках.
2. Поняття системи електронної доставки документів
Система електронної доставки документів - це програмно-технологічний комплекс для забезпечення оперативного доступу читачів до бібліотечних фондів, заснований на перетворенні потоку запитів у формі вторинної інформації в повнотекстову. [2]
Електронна доставка документів (ЕДД) - одна з найбільш стрімко розвиваються інформаційних послуг. Основний вплив на розвиток ЕДД в останнє десятиліття надають: поширення глобальних інформаційних мереж, технологічні нововведення, такі як системи інтерактивного дистанційного інформаційного пошуку, суміщені з електронними системами замовлення копій документів, автоматична обробка запитів, засоби зберігання інформації, електронні видання, технічні та програмні засоби сканування та розпізнавання тексту.
ЕДД перетворюється на один з найважливіших способів бібліотечно-інформаційного забезпечення, розвиваючи діяльність служб сигнальної інформації та пошуку в базах даних і витісняючи традиційний міжбібліотечний абонемент (МБА), що особливо актуально для віддалених користувачів.
Такий режим припускає оцифровку тільки замовлених документів (наприклад, статей з журналів і збірників). При цьому відбувається поступове комплектування електронної частини фондів і виконавця, і бібліотеки-замовниці. Таку роботу ведуть зараз багато великі бібліотеки. Однак, за дослідженнями, проведеними БЕН, такий режим не є економічно виправданим для виконавців, оскільки витрати на підтримку подібного фонду та організацію пошуку в ньому достатньо великі, а повторюваність запитів на журнальні статті низька. В той же час комплектування електронних документів в режимі замовлень документів по ЕДД може виявитися корисним для формування тематичних колекцій в загальнодоступних бібліотеках. Зрозуміло, при цьому повинні виконуватися правові умови використання отриманих по ЕДД документів. [3]
3. Становлення і розвиток ЕДД
Перші експерименти по електронній доставці документів почалися в середині 60-х рр.. В 1967 р. в Університеті шт. Каліфорнія був реалізований експериментальний проект по доставці документів за допомогою факсів, в якому взяли участь більше 100 бібліотек. Роботи з передачі копій по факсимільному зв'язку продовжувалися і далі. В основному в них брали участь університетські бібліотеки США.
У 1978 р. в бібліотеці Технічного університету Чалмерса (Гетеборг, Швеція) приступили до роботі над проектом DOCLINE. Це були експерименти з факсом на пристрої, який було попередником факсу групи 3 за стандартом CCITT. Вони були дуже обмеженими, оскільки використовувався приватний протокол. У 1982 р. експеримент був проведений на двох повністю сумісних факсах стандарту 3 з Центром доставки документів Британської національної бібліотеки (BLDSC) в Бостон Спа. Для свого часу експеримент був дуже успішним. Середня швидкість передачі становила менше 2 хв/стр. і тільки 1 сторінку з 4 доводилося передавати заново через проблеми з якістю, що було досить непоганим результатом. Завдяки цьому експерименту послуга по факсимільному доставці була впроваджена в BLDSC як важлива додаткова форма обслуговування. Однак "Вроджені" проблеми передачі за допомогою факсів стандарту 3 (Невисока швидкість передачі, погана якість копій, особливо містять дрібні деталі зображень, наприклад, індекси і показники ступеня у формулах, необхідність наявності окремих аркушів копії переданого документа, застосування дорогої термобумаги, велика вартість пересилки та ін) означали, що цей спосіб передачі придатний тільки для терміново запитуваних публікацій. Через 10 років в проекті брали участь 120 бібліотек із скандинавських країн і 5 західноєвропейських постачальників документів, включаючи BLDSC.
Передача копій по факсу була фактично єдиним засобом електронної доставки в Протягом наступних 20 років після її появи. Незважаючи на явні недоліки такого способу передачі використання факсів триває досі.
До середини 80-х рр.. з'явилися більш досконалі факси. Створення на початку 80-х рр.. персональних комп'ютерів призвело до різкого зростання потужності обробки інформації. Завдяки новим апаратним можливостям сучасних комп'ютерів, і, в першу чергу, великий пам'яті, як оперативної, так і дискової, і високій швидкості виконання операцій, стало можливим застосування численних програм обробки зображень. Це, в свою чергу, стимулювало розробку програм автоматичного розпізнавання текстів.
Поява скануючих пристроїв дозволило включити в електронний обіг не тільки сучасні матеріали, але й архівні бібліотечні колекції. Розробка програм оптичного розпізнавання символів привела, як уже зазначалося, до значного зниження обсягів переданої інформації.
Вже тоді виник інтерес до дослідження економічного аспекту ЕДД. Так, в Університеті Лафборо протягом 1983 - 1984 рр.. оцінювалася вартісна ефективність комплектування статтями як альтернатива традиційному комплектуванню.
Поява в середині 80-х рр.. оптичних компакт-дисків дозволило вирішити проблему зберігання великих масивів повнотекстової інформації, що з'являються як побічний продукт видавничої діяльності. В цей же час активно розвивалися бібліографічні БД з віддаленим користувача доступом. Поєднання цих технологій дозволило побудувати на їх основі автоматизовані системи пошуку інформації, замовлення та передачі копій.
Але все ж головним предметом дослідницьких проектів і експериментів залишалася технологія передачі інформації.
Лише відносно недавно стала доступна технологія передачі повних текстів, що дозволило транспортувати файли великого розміру. З 1992 - 1993 рр.. почався неймовірно швидкий прогрес в області телекомунікацій, що призвело, в свою чергу, до широкого поширення мережі Інтернет з усіма її можливостями, включаючи також і доставку документів прямо кінцевому користувачеві, що знаходиться на своєму робочому місці. Приблизно в цей же час з'явилися інші технічні розробки. Це - зростання потужності електронного зберігання, як магнітного, так і оптичного. Поява оптичних компакт-дисків, а не так давно і DVD, дозволило записувати і довготривало зберігати до сотень тисяч сторінок тексту на дисках діаметром близько 12 см, які можна швидко і дешево тиражувати, що також відкрило перспективи комп'ютерної обробки повнотекстових документів. У результаті з'явилися електронні журнали та книги на компакт-дисках. Прогрес у розвитку методів створення електронних текстів з застосуванням SGML-і HTML-технологій безсумнівно також сприяв вирішенню задач електронної доставки документів.
У Росії перша служба ЕДД була створена в 1996 р. в ИНИОН. Віддалені користувачі замовляли електронні копії, використовуючи друковані бібліографічні покажчики літератури, бази даних на оптични...
