Зміст
Історія розвитку програмування ------------------------------------------- 4
Що можуть ЕОМ ------------------------------------------------ --------------------- 11
Історія розвиток ЕОМ ------------------------------------------------ ----------- 12
Досягнення комп'ютерної техніки ------------------------------------------ 15
Програмування
Програмування можна розглядати як мистецтво, науку, ремесло. Програмування - це мистецтво отримання відповідей від машини. Для цього у вузькому сенсі потрібно скласти спеціальний код для технічного пристрою, а в широкому - розробити програми на мовах програмування, тобто не просто скласти код, а виконати інтелектуальну роботу по складанню високоразумних програм для вирішення різних завдань у всіх сферах людської діяльності.
Програмування - Процес опису послідовності дій вирішення задачі засобами конкретної мови програмування і оформлення результатів опису у вигляді програми. Ця робота вимагає точності, акуратності і терпіння. Команди машині повинні формулюватися абсолютно чітко і повно, не повинні містити ніякої двозначності.
На початковому етапі складанням програм для ЕОМ займалися самі виробники обчислювальних машин. Поступово, з розвитком техніки, цей процес з рутинної роботи перетворився на інтелектуальну діяльність, порівнянну з мистецтвом, т. оскільки трудомістка, ручне складання програм було подібно вирішення складних комбінаційних завдань, яке вимагало наукових знань і майстерності. Виникла потреба в людях зі спеціальною підготовкою і особливим складом розуму, яких називають програмістами. Оволодівши необхідними знаннями, навчившись грамотно і творчо застосовувати їх у повсякденній роботі, програміст може стати незамінним фахівцем у своїй галузі діяльності. Відзначається, що В«Програміст повинен володіти здатністю першокласного математика до абстрактного і логічного мислення в поєднанні з Едісонової талантом споруджувати все що завгодно з О і 1. Він повинен поєднувати акуратність бухгалтера з проникливістю розвідника, фантазію автора детективів з тверезою практичністю економіста В».
Програміст - Одна з найбільш затребуваних спеціальностей в сучасному суспільстві.
З 1970-1980-х рр.. програмування як нова наукова дисципліна займається методами розробки програмних продуктів. Воно включає комплекс питань, пов'язаних з написанням специфікацій, проектуванням, кодуванням, тестуванням і функціонуванням програм для ЕОМ. Для розробки програмного забезпечення застосовуються такі методи: математичні, інженерних розрахунків та управління.
Рівень програмування визначається чотирма взаємопов'язаними факторами розвитку: можливостями комп'ютерів, теорією і мовами, мистецтвом і технологією програмування.
Професійне програмування - цілком прагматична діяльність, спрямована на отримання реального програмного продукту, яке вимагає високої теоретичної підготовленості не тільки в області знання мов програмування і принципів створення програм, але і в області математики, системного аналізу, дослідження операцій, системотехніки та ін Програміст повинен добре орієнтуватися в уже наявному програмному забезпеченні обчислювальної техніки і автоматизованих систем, програмної захисту інформації, стандартизації та ліцензування програмних продуктів.
Системним програмуванням, тобто розробкою засобів системного програмного забезпечення (ПО) та системи програмування, займаються системні програмісти. Прикладним програмуванням, тобто розробкою прикладних програм, займаються прикладні програмісти. Уміння добре програмувати - основне умова успішної професійної діяльності програміста. Навчитися цьому можна, лише багаторазово програмуючи різні завдання, проходячи шлях від її постановки до працюючої програми.
Для безпосереднього вирішення завдань програміст повинен:
• усвідомити завдання;
• скласти план загального рішення;
• виконати план, тобто перетворити його в певну послідовність дій;
• перевірити результат рішення, переконатися в його правильності. Щоб все це виконати, фахівець повинен багато знати і
вміти.
Історія розвитку програмування
З глибокої давнини відомі спроби створити пристрої, що прискорюють і полегшують процес обчислень. Ще древні греки та римляни застосовували пристосування, подібне рахунками, - абак. Такі пристрої були відомі і в країнах Стародавнього Сходу. У XVM в. німецькі вчені В. Шиккард (1623), Г.Лейбніц (1673) і французький вчений Б. Паскаль (1642) створили механічні обчислювальні пристрої - попередники всім відомого арифмометра. Обчислювальні машини удосконалювалися протягом декількох століть. Але при цьому не застосовувалося поняття В«програма і програмуванняВ».
Тільки на початку XIX ст. (1830) англійський учений, професор математики Кембриджського університету Чарльз Беббідж, аналізуючи результати обробки перепису населення у Франції, теоретично дослідив процес виконання обчислень і обгрунтував основи архітектури обчислювальної машини. Працюючи над проектом аналітичної машини - В«Машини для обчислення різниць В», Ч. Беббідж передбачив багато ідей і принципи організації та роботи сучасних ЕОМ, зокрема принцип програмного управління і запоминаемой програми. Загальна захопленість наукою дала вченому і Аде Лавлейс (1815-1852) довгі роки плідної співпраці. У 1843 р. вона перевела статтю Менабреа по лекціях Ч. Беббіджа, де у вигляді докладних коментарів (за обсягом вони перевершували основний текст) сформулювала головні принципи програмування аналітичної машини. Вона розробила першу програму (1843) для машини Беббіджа, переконала його в необхідності використання у винаході двійкової системи числення замість десяткової, розробила принципи програмування, що передбачають повторення однієї і тієї ж послідовності команд за певних умов. Саме вона запропонувала терміни В«робоча осередокВ» та В«циклВ». А. Лавлейс склала перші програми для рішення системи двох рівнянь і обчислення чисел Бернуллі по досить складного алгоритму і припустила, що з часом аналітична машина буде складати музичні твори, малювати картини і використовуватися в практичній і наукової діяль-ності. Час підтвердив її правоту і точність прогнозів. Своїми роботами А. Лавлейс заклала теоретичні основи програмування та по праву вважається першим у світі програмістом і основоположником наукового програмування.
В 1854 англійський математик Джордж Буль опублікував книгу В«Закони мисленняВ», в якій розвинув алгебру висловлювань-Булеву алгебру. На її основі на початку 80-х рр.. XIX в. побудована тео-рія релейно-контактних схем і конструювання складних дискретних автоматів. Алгебра логіки надала багатогранний вплив на розвиток обчислювальної техніки, будучи інструментом розробки й аналізу складних схем, інструментом оптимізації великого числа логічних елементів, з багатьох тисяч яких складається сучасна ЕОМ.
Ідеї Ч. Беббіджа реалізував американський вчений Г. Холлеріт, який за допомогою побудованої лічильно-аналітичної машини і перфокарт за три роки обробив результати перепису населення в США за станом на 1890 р. У машині вперше було використано електрику. У 1896 р. Холлеритом була заснована фірма з випуску обчислювальних перфораційних машин і перфокарт.
В 1936 р. англійський математик А. Тьюрінг ввів поняття машини Тьюринга, як формального уточнення інтуїтивного поняття алгоритму. Вчений показав, що будь алгоритм в деякому розумінні може бути реалізований на машині Тьюринга, а отже, доводив можливість побудови універсальної ЕОМ. І та, і інша машини аналогічно можуть бути забезпечені вихідними даними розв'язуваної задачі і програмою її вирішення. Машину Тюрінга можна вважати як ...
