РЕФЕРАТ
з дисципліни В«ІнформатикаВ»
по темі: В«Поштові програми В»
1. Електронна пошта (e-mail)
E-mail (Electronic mail) - електронна пошта - електронний аналог звичайної пошти. Стандартний сервіс Internet, який реалізує аналог звичайної пошти; надає повний спектр можливостей, доступних при користуванні звичайною поштою, а також безліч додаткових зручностей. E-mail перевершує звичайну пошту по швидкості на кілька порядків. У всіх відношеннях зручніше і краще традиційної. Єдиний її недолік - слабка конфіденційність, що, втім, також переборно завдяки можливості шифрувати повідомлення.
За допомогою електронної пошти можна посилати повідомлення, одержувати їх у свою електронну поштову скриньку, відповідати на листи кореспондентів автоматично, використовуючи їх адреси, виходячи з їх листів, розсилати копії листів відразу декільком одержувачам, переправляти отриманий лист за іншою адресою, використовувати замість адрес (Числових або доменних імен) логічні імена, створювати кілька підрозділів поштової скриньки для різного роду кореспонденції, включати у листи текстові файли, користуватися системою В«відбивачів поштиВ» для ведення дискусій з групою кореспондентів і т.д. З Internet можна посилати пошту в суміжні мережі, якщо відомий адресу відповідного шлюзу, формат його звернень і адресу в тій мережі.
Для того щоб мати можливість обмінюватися листами по електронній пошті, користувач повинен стати клієнтом однієї з комп'ютерних мереж. Також як і в телефонних мережах, клієнти комп'ютерних мереж називаються абонентами.
Для кожного абонента на одному з мережних комп'ютерів виділяється область пам'яті - електронна поштову скриньку. Доступ до цієї області пам'яті здійснюється за адресою, яку повідомляється абонентові, і паролем, який абонент вигадує сам. Пароль відомий тільки абонентові й мережному комп'ютеру. Ставши абонентом комп'ютерної мережі й одержавши адресу своєї поштової скриньки, користувач може повідомити його друзям, знайомим. Кожен абонент електронної пошти може через свій комп'ютер і модем послати лист будь-якому іншому абоненту, вказавши в посланні його поштову адресу.
Всі листи, надходять на деякий поштову адресу, записуються у виділену для нього область пам'яті мережного комп'ютера. Мережевий комп'ютер (або сервер), що містить поштові скриньки абонентів, носить назву хост-комп'ютера (від host - господар). Абоненти періодично викачують з сервера надійшли для них поштові повідомлення.
E-mail дає можливість проводити телеконференції і дискусії. Для цього використовуються, встановлені на деяких вузлових робочих машинах, mail reflector-и. (Списки розсилки). Туди відсилається повідомлення із зазначенням підписати на такий-то рефлектор (дискусію, конференцію, тощо). Після цього починають приходити копії повідомлень, які туди посилають учасники обговорення. Рефлектор пошти просто після отримання електронних листів розсилає їх копії всім передплатникам.
Пересилати по e-mail можна і виконавчі файли, не тільки текстові. У UNIX, наприклад, для цього використовується програми UUENCODE і UUDECODE. З введенням стандарту MIME (В«Multipurpose Internet Mail Extensions В»- Багатоцільові розширення поштового стандарту Internet) можливості електронної пошти значно розширені - в одному повідомленні можна передавати безліч бінарних і текстових даних, навіть з HTML розміткою.
Швидкість доставки повідомлень електронної пошти сильно залежить від того, яким чином вона передається. Шлях електронного листа між двома машинами, безпосередньо підключеними до Інтернет, займає секунди, і при цьому ймовірність втрати або підміни листи мінімальна. З іншого боку, якщо для передачі електронних листів використовуються технології FTN (послідовної передачі файлів багатьма комп'ютерами по ланцюжку), і лист посилається в яку-небудь екзотичну мережу, то лист, по-перше, буде йти довго - дні і навіть тижні, по-друге, буде мати великі шанси просто загубитися при обриві зв'язку під час передачі по ланцюжку, по-третє, його можуть легко підмінити десь на шляху прямування.
В Internet найбільш часто використовується кілька пpотоколов для пеpедачи пошти:
SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) - тільки отпpавленіе повідомлень;
Широко використовується в мережі Internet для обміну кореспонденцією між поштовими ящиками серверів і їх клієнтів. Постачальник послуг інтернет надає необхідне назву сервера, порт, ім'я користувача і пароль для доступу до SMTP-серверу.
POP3 (Post Office Protocol Version 3) - отпpавленіе/отримання повідомлень;
Особливість протоколу - отримання пошти відбувається за запитом клієнта. Постачальник послуг інтернету надає необхідне ім'я сервера, порт, ім'я користувача і пароль, необхідні для доступу на POP3 сервер.
IMAP4 (Internet Message Access Protocol) - це метод доступу до електронної пошти або електронним дошкам оголошень, що зберігається на поштовому сервері;
Іншими словами, він дає клієнтської поштовій програмі можливість віддаленого доступу до поштою, як якщо б вона зберігалася локально. Наприклад, з поштою, розміщеної на IMAP сервері, можна працювати з домашнього персонального комп'ютера, з робочою станції з офісу, з ноутбука під час подорожі, що не вимагає перекачування інформації між цими комп'ютерами.
IMAP4 являє собою надмножество POP3, володіє розширеними можливостями. Він забезпечує підтримку всіх типів віддаленого доступу до поштових скриньок: автономний і on-line. Аутентифікація для IMAP серверів працює так само як і для POP3. [3]
В даний час у нашій країні на різних комп'ютерах використовуються безліч різних кодувань російських букв: найпопулярніші з них це:
Кодування KOI8 (RFC1489) - використовується в більшості OS UNIX (charset = KOI8-R);
Кодування MS DOS (CP866) - використовується в OS MS DOS 6.22 для IBM PC (charset = x-CP866);
Кодування MS Windows (CP1251) - використовується в MS Windows (charset = Windows-1251);
Кодування ISO-8859-5 - використовується в DEC (charset = ISO 8859-5);
Крім них існують ще кодування MacOS, а також майже забута альтернативне кодування (CP855), і вже зовсім забуті кодування основна (або болгарська) та ГОСТ.
З усіх перерахованих кодувань тільки кодування ISO8859-5 В«узаконенаВ» Міжнародною Організацією по Стандартизації (ISO), але на жаль вона дуже рідко використовується на сучасних комп'ютерах.
Мережа Internet розвивалася спочатку як мережа UNIX машин і успадкувала всі властивості подання інформації в OS UNIX. Для передачі інформації спочатку використовувався тільки 7 бітний код (тобто передавалася тільки перша половина кодової таблиці). Пізніше були розроблені різні способи передачі всієї кодової таблиці (transfer encoding = 8 bit).
Спадщина UNIX'а торкнулося і системи передачі електронної пошти. Неписаними телекомунікаційним стандартом передачі російських букв спочатку став стандарт OS UNIX кодування KOI8. Практично всі поштові оболонки (спочатку розроблені для MS DOS) перекодували DOS'овскую кодування CP855 в KOI8 і після цього передавали повідомлення.
Таке однаковість порушилося з появою в нашій країні інших мереж, що входять в систему Internet, таких як HEPNet (Radio-MSU) (цієї мережі належить В«Мережа Internet Новосибірського наукового центру В»), FreeNet, RUNNet (мережа університетів Росії) і ін, і нових операційних систем, таких як MS Windows NT, MacOS, OS/2 і т.д. та системи передачі всієї кодової таблиці. Починаючи з 1995 року, стара система передачі російських повідомлень стала постійно давати збої і кореспонденти то й справа замість російського тексту стали отримувати абракадабру, яку справді можна було розшифрувати, або найгірше суцільні квадратики (або точки), які вже не піддавалися розшифровці....