Зміст
Введення
1. Композиція ораторського виступу
1.1 Підготовка до публічного виступу
1.2 Вступ
1.3 Основна частина
1.4 Заключна частина виступу
Висновок
Список літератури
Введення
Існує досить багато класифікацій публічних виступів. Для практичного навчання мистецтву публічного виступу найбільш доцільно підрозділ публічних виступів на види по їх функції, тобто по мети, яку ставить оратор у своєму виступі. Іноді подібну класифікацію називають класифікацією жанрів публічного виступу.
Види публічних виступів по цілі:
Г? Інформаційне
Г? протокольно-етикетні
Г? Розважальне
Г? Переконуюче
Цілі, які ставить перед собою оратор, можуть поєднуватися, в результаті чого виступи можуть набувати комплексний характер. Можна, наприклад, говорити про інформаційно-етикетних, інформаційно-розважальних, інформаційно-переконуючих виступах, можливі також і інші змішані типи.
У риториці також розрізняють види публічної промови за формою:
Г? Доповідь
Г? Повідомлення
Г? Виступ
Г? Лекція
Г? Бесіда
Виступ зазвичай будується за традиційною трехчастной композиції: вступ, основна частина, висновок. Дана композиція традиційна, аудиторія чекає саме такої композиції. Саме така побудова виступи полегшує аудиторії сприйняття усного виступу.
1. Композиція ораторського виступу
Найпоширенішою структурою мови є структура, складається з вступу, основної частини і висновку. Композиція виступу змінюється в залежності від теми, мети, складу аудиторії.
Публічний виступ обов'язково повинно мати продуману структуру, яка містить певну послідовність частин. Це необхідно для зручності, як оратора, так і слухачів. Оратору зручно переходити від теми до теми, слухачам зручно сприймати інформацію, розбиту на частини і пропоновану їм в певній послідовності.
Структура - це складові частини виступу і їх розташування відносно один одного.
У вступі зазвичай ставиться проблема, повідомляється основна думка; в основній частині наводяться аргументи та докази; в ув'язненні підводяться підсумки, повторюється головна думка, міститься заклик до аудиторії.
У вступі розрізняють зачин (мета - підготувати аудиторію до сприйняттю, змусити слухати, привернути увагу) і зав'язку (мета - пояснити тезу, заінтригувати постановкою проблеми, показати актуальність обговорення питання).
Основна частина містить аргументацію тези.
Висновок може включати нагадування (мета - нагадати основна теза, повернутися до вихідної проблеми), узагальнення (мета - сформулювати словами узагальнюючий висновок) і заклик (мета - викликати реакцію слухачів).
Найважливішим вимогою, яким має задовольняти всяке публічний виступ, є наступне: в ньому повинна виявлятися структура (логіка), зрозуміла слухачам.
1.1 Підготовка до виступу
Мова написана, виступаючий перевіряє, чи немає відступів від теми, зв'язок між частинами, логічність і аргументованість, доступність тексту, завантаженість тексту ілюстративним матеріалом.
Коли текст виступу підготовлений, необхідно прочитати промову вголос, звертаючи увагу на дикцію, вимова, темп мови, гучність голосу. При читанні вголос виявляються раніше не помічені недоліки виступи і виступаючого.
Будь мова повинна бути вимовлена. Перед оратором завжди стоїть питання: читати лекцію або заучувати напам'ять. Є три способи виступу: читання тексту, відтворення по пам'яті з читанням окремих фрагментів, імпровізація. Традиційно читають мови дипломатичні, ювілейні, офіційні, доповіді політичного або економічного змісту. Інші види промов вимовляють. Імпровізація хороша там, де потрібен негайний відгук, жива реакція слухачів на слово оратора. Іноді оратор заучивает текст промови напам'ять. Але при хвилюванні, якої-небудь несподіванки оратор може забути текст. Предпочтительней ситуація, коли оратор вимовляє текст на пам'ять, іноді заглядаючи в нього, щоб не відійти від теми або щоб зачитати цитату, важливу формулювання, статистику, цифрові дані.
Отже, щоб мова прозвучала, мала успіх, досягла потрібного результату, оратор повинен серйозно готуватися до виступу. Тільки тоді можливий контакт зі слухачами. Про те, чи є контакт, можна судити по заданим питань, оратор і слухачі обговорюють одні й ті ж проблеми, відчувають подібні почуття. Переконаність оратора, його схвильованість, зацікавленість передаються і слухачам. Навіть недосвідчена людина, заглянувши в зал, зрозуміє чи цікаво слухачам, відбулося чи спілкування, чи спостерігається у відповідь реакція.
Мова побудована правильно і грамотно, рясніє цікавими фактами, яскравими порівняннями, але слухач байдужий, байдужий. Що оратор зробив не так? Неписане правило риторики гласить: В«Ми слухаємо не промову, а людину, яка говорить В».
1.2 Вступ
Увага - це спрямованість психічної діяльності і зосередженість її на об'єкті. Увага буває мимовільне - те, яке виникає ненавмисно (наприклад, до сирени пожежної машини, блискавки за вікном, рухомому предмету в лекційній аудиторії та ін), довільне - свідомо регульоване зосередження на об'єкті і післядовільна - підтримуване інтересом (наприклад, почав читати книгу і захопився). В аудиторії необхідно викликати в першу чергу довільна увага. Це завдання виконує вступ.
Вступ є обов'язковим елементом будь-якого публічного виступи. Розрізняють дві частини вступу: зачин і зав'язку. У добре підготовленій аудиторії виступ може бути мінімальним, складатися тільки з зав'язки, без зачину; в менш підготовленій аудиторії вступна частина повинна бути більш розгорнутої і включати зачин.
Зачин потрібен для того, щоб заволодіти первинним увагою аудиторії. Він являє собою короткий словесний підхід до теми, причому він може бути не пов'язаний з темою виступу, а стосуватися умов, в яких відбувається зустріч зі слухачами, ступеня їх організованості, часу початку виступи, попереднього виступу або виступів (останній тип зачину дозволяє оратору провести думка про логічність побудови всіх виступів, показує місце даного виступу в системі інших, які прослухали вже чи ще прослухають, створює враження про злагодженої роботи лекторів, про раціональному розподілі тем і проблем між ними). ​​
Приклади зачинів.
1. Добрий день! Отже, ми з вами знову зібралися в цій аудиторії. Мені приємно тут виступити знову. У минулому році ми теж тут зустрічалися і обговорювали проблеми ... Сьогодні наша тема ...
2. Отже, ви вже прослухали ряд цікавих і яскравих виступів моїх колег з проблем ... Я сам із задоволенням їх послухав і тепер продовжу ці тему. Я хочу запропонувати вам своє розуміння даних проблем.
3. Здрастуйте! Ну, здається все зібралися? Чи треба ще кого-небудь почекати або можна починати? Можна ще трохи почекати, якщо хтось затримався, але точно прийде. ... Отже, тепер починаємо. Наша тема ...
4. Здрастуйте! О, яка велика і різноманітна аудиторія у нас сьогодні! Дуже приємно вас усіх бачити!
5. Добрий день! Ну, я бачу, нас зібралося сьогодні небагато, але найголовніші і зацікавлені слухачі, я впевнений, тут. Думаю, ми вже можемо почати ...
Зав'язка - це вже підхід до теми виступу. У зав'язці треба тим чи іншим способом позначити проблему, яку ви будете розкривати, і пов'язати її з інтересами слухачів. Зав'язка повинна захопити увагу слухачів.
1.3 Основна частина
Для того щоб ефективно донести головну думку до слухачів, оратор повинен її сформулювати. Тому потрібно заздалегідь подбати про словесної формулюван...
