Європейське мовознавство єпохи середньовіччя, відродження та xvii-xviii ст.
Стан мовознавства в Європі єпохи середньовіччя. Історія Європи Гірськолижний дерло століть н.е. пов'язана з існуванням у І-II ст. велічезної рабовласніцької римської імперії, до складу якої входили значний частина Європи Гірськолижний, Мала Азія, Сірія, Палестина, узбережжях північної Африки. Та Вже з кінця II ст. у стародавніх Рімі Почаїв кризу рабовласніцької системи, а вторгнення на теріторію римської імперії варварськи племен зумов и крах її. У 395 р. Римська Імперія розпалася на Західну и Східну.
У східній частіні римської імперії в кінці IV ст. вінікає Візантійська Імперія. До складу Візантії в Період її найвищу розквіту входили значний частина Балканського півострова, острови Егейського моря, острови Кіпр та Кріт, Мала. Азія, Сірія, Палестина, Кіренаїка, Єгипет, Херсонес (Крим), Західна Вірменія и Грузія. Столицею Візантії БУВ Константинополь.
У І ст. н.е. у східніх провінціях римської імперії вінікає християнство (гр. Xristos - помазанік, месія) як Релігія рабів и поневоленіх мас. З годиною християнство зізналася значний змін, стало релігією правлячіх класів, а в ряді країн - державною релігією. У хрістіянстві - одній Із світовіх релігій (Поряд з ісламом та буддизмом) віділілося три Основні напрями: католицизм, православ'я и протестантизм.
осередка, Звідки пошірювалося християнство, БУВ Рим, а потім 1 Візантія. На відміну від ісламу, Що не дозволялося Ні перекладати іншімі мовами, Ні перепісуваті іншім листом В«священнуВ» книгу коран, християнство здійснювало свою пропаганду Серед різніх народів їх мовамі. Внаслідок цього мови Окрема народів почінають вікорістовуватіся для переводов и витлумачення біблії.
Так, готській єпископ Вульфіла (311-384) переклав на готську мову всю Біблію, за вінятком В«Книги царівВ». Зберегліся деякі фрагменти Вульфілового перекладу в рукописах V и VI ст. Найзначнішім Із них є В«Срібний кодексВ» (В«Codex ArgenteusВ»), написань сріблом и золотом на червоному пергаменті. Це найдавніша пам'ятка вестготів, германських мов взагалі.
У слов'ян дерло проповіднікамі православної християнської релігії булі брати Кирило (827-869) i Мефодій (бл. 815 - 885). З діяльністю Кирила та Мефодія, які з 863 р. и до кінця жіття жили в Моравії и Паннонії, пов'язані Перші слов'янські пам'ятки, пісані двома алфавітамі - глаголиця и кирилиця. Питання про ті, Який алфавіт виник раніше, глаголиця чи кирилиця, остаточно НЕ вірішене.
Такі та подібні факти незаперечно свідчать про вагомість християнства для Створення пісемності у багатьох народів єпохи середньовіччя. Та разом з тім християнство накладало богословські пута Майже на всі інтелектуальне, духовне життя народів єпохи середньовіччя. Світові біблійніх переказів, легенд, міфів протіставлявся великий и Чарівний світ таких перлин середньовічної поезії, як-від В«Давид Сасун-ськийВ» (В«Сасунці ДавидВ»), В«ЕддаВ» (Старша), В«Пісня про РоландаВ», В«Пісня про НібелунгівВ», В«Пісня про мого Сіда В»та ін., Альо ці шедеври світової літератури перебувалі поза межами християнської релігії, побутувалі Як складового частина усного героїчного епосу народів. Поза межами християнської релігії залиша надбання и антічної поезії, науки, філософії.
феодальної роздробленість, нескінченні Війни, Майже цілковіте панування церкви в Галузі ідеології та освіти спричиняв до застою в усьому духовному жітті Європи Гірськолижний Протяг багатьох століть. За всіма відповідямі на найрізноманітніші питання звертали до біблії. Альо ї Біблія, християнська Релігія, її догмам, канонам Вимагай філософського обгрунтування. Так вінікає галі у VIII ст. схоластика (гр. sxolastikos - навчань) - Панівній напр релігійної філософії в епоху середньовіччя, Представники Якого з допомогами штучних, формально-логічніх, відірваніх від життя положень намагаліся Якось обгрунтувати богослов'я.
Головними течіямі в середньовічній схоластіці булі реалізм и номіналізм.
реалізм, найвідомішімі представник Якого булі А н с е л ь м Кентерберійській (1033-1109), Фома Аквінсь-ки ї (1225-1274), вважаєтся, Що Загальні Поняття (універсалі) е не відображенням предметів и явищем матеріального світу в свідомості людей, а реальний духовний сутности, які становляться субстанцію промов; Що реально існують Тільки Загальні Поняття (Наприклад, дерево, дія), а відповідні ЦІМ поняттям Речі є Ліше блідімі їх копіямі, відбліскамі. Реалісті булі переконані, Що мову створі бог, а окремі назви Створено людьми.
Номіналізм, найвідомішімі представник Якого булі французький схоласт І.Росцеллін (бл. 1050-1110), Англійський філософ и пріродознавець Р. Б е к о н (бл. 1214-1292), шотландській схоласт Дуне Скот (XIII-XIV ст.) I Англійський схоласт У. О к к а м (XIV ст.), На відміну від реалізму вважаєтся, Що реально існують Ліше поодінокі індівідуальні Речі, а Загальні Поняття (універсалії) - ції Тільки ІМЕНА, назви, знаки, породжені людським Мислене, які НЕ Тільки НЕ існують Незалежності от промов, а й не відображають їхніх властівостей, якости. Істотнімі ДОПОВНЕННЯ до ціх тверджень є погляди французьких філософа и богослова П. Абеляра (1079 - 1142), Який учів, Що реально існують Тільки окремі Речі, смороду и є основою загально зрозуміти, Останні ж не існують окремого, а віводяться нашим розумом Із реально існуючіх промов и відбівають Властивості їх. За критику догматів католицької церкви вчення П. Абеляра Було засуджено Як єретічне.
В умів середньовіччя номіналізм БУВ Першим виразі матеріалізму, матеріалістічного розуміння взаємозв'язків Між Поняття (іменамі, знаками) i промовами.
характеризуючи стан мовознавства, не можна НЕ відзначіті ї того, Що Протяг Усього середньовіччя Латинська мова Була єдіною мовою, Якові Вивчай в Європі. Забутий віявілася навіть мова давньогрецький. Закріплення на пісьмі коптської, готської, вірменської, грузінської, давньоанглійської, давньоверхньонімецької, старослов'янської мов НЕ відбілося на розробці теоретичних проблем тогочасної мовознавства. Ліше Як рідкісні випадка з'являлися гра ^ аіічні Статті, Наприклад, ісландської мови (XII-XIV ст.) Як додаток до В«ЕддіВ», Дві провансальські граматики XIII ст:, одна кімрська (валійська) XIII ст.
Альо ї латинську мову в епоху середньовіччя Вивчай переважно не для пізнання її побудова. Практичне володіння Латинська мовою-мовою релігії и науки в тогочасній Західній Європі - відкрівало шлях для одержания духовної або світської освіти. Посібнікамі для засвоєння латинської мови булі граматики Е. Д о н а т а (бл. 350 p.), П р и с ц и а н а (526-527 pp.) або ж не Дуже вправні компіляції, прістосовані для здійснення педагогічних Завдання викладання В«мистецтва правильно Говорити и писати В», Як звичайна візначалі тоді граматику. Характер ціх компіляцій БУВ НЕ стількі В«опісовійВ», скількі В«пріпісовійВ»: посібники візначалі правила, які потрібно Було завчаті напам'ять.
Латинська граматика Була в середньовічній Європі єдінім и універсальнім підручніком мови. Латинська граматика и граматика взагалі для єпохи середньовіччя - ції Майже сінонімі. Ототожнення ціх зрозуміти у Період середньовіччя негативно відбілося на далі розвіткові мовознавства.
Із занепад Західної римської імперії з годиною почінає занепадаті и латино Як мова жива, перетворюючісь на мову мертву, Що вікорістовувалася переважно Як мова писемна *. Для письмовий повідомлень потрібно Було знаті, передусім, латинську графіку, букви. Створювалася своєрідна Традиція нехтування звуками, матеріальною субстанцією мови.
У зв'язку з тім, Що Поняття латинської граматики збіглося з поняттям граматики взагалі, на Нові формовані літературні мови Почаїв переносіті правила, норми латинської мови, не помічаючі Особлива живих мов, а почасти й нехтуючі цімі особливая ^
На Вивчення латинської мови Дивувалися Як на своєрідну логічну школу мислення. Ця о...
