Зміст
Введення
1. Основні якості мови
2. Багатство і різноманітність мовлення
Висновок
Список літератури
Введення
Доцільне і незатрудненного застосування мови з метою спілкування забезпечують якість "Хорошою" мови: точність, чистота, логічність, виразність, багатство, доречність.
Точність - відповідність смислового змісту промови та інформації, яка лежить в її основі. Точність мови зв'язується з точністю слововживання, з правильним використанням багатозначних слів, синонімів, антонімів, омонімів. Найважливіше умова точності мови - це дотримання лексичних норм. Мова є точною, якщо мовець відбирає ті слова і конструкції, які точніше інших передають відтінки змісту, істотні саме для даного висловлення.
Чистота означає відсутність у мові чужих літературній мові елементів (діалектних, професійних, жаргонних і ін)
Логічність - це вираження в смислових зв'язках компонентів промови зв'язків і відносин між частинами компонентами думки.
Виразністю промови називається якість, що виникає в результаті реалізації закладених в мові виражальних можливостей. Виразність може створюватися мовними одиницями всіх рівнів. Крім того, існують специфічні образотворчі властивості мови (тропи, стилістичні фігури), що роблять висловлення яскравим, образним, емоційним. Експресія створює також вживанням крилатих слів, прислів'їв і приказок. Мовний досвід кожного з нас говорить про те, що по мірі впливу на нашу свідомість мова не однакова. Дві лекції, прочитані на одну і ту ж тему, роблять на людину зовсім різний ефект. Ефект залежить від ступеня виразності мовлення.
Багатство - це широке і вільне використання мовних одиниць у мовленні, що дозволяють оптимально висловити інформацію.
Доречність - це вживанн
я в мові мовних одиниць, відповідних цілям, ситуації, умовам, змісту спілкування.
1. Основні якості мови
В· Змістовність мови
Мова вважається змістовною, якщо вона має внутрішній зміст. Не випадково вже в давньоруській мові одне із значень слова сенс було В«розум, розум, розумВ». В такому значенні воно залишалося відомим і в XIX в. Згадаймо рядки з В«Руслана і Людмили В»О. С. Пушкіна:В« Руслан нудився мовчазно, І сенс і пам'ять втратив В». Таким чином, змістовність промови залежить від ступеня розумового розвитку мовців, від їх інтелекту. Це підтверджує і прислів'я В«Червоне поле пшоном, а бесіда розумом В»[1].
В· Точність мови
Точність мови найчастіше пов'язують з точністю слововживання.
Точність слововживання залежить від того, наскільки мовець знає предмет мовлення, наскільки він ерудований, чи вміє логічно мислити, чи знає закони російської мови, його правила.
В· Зрозумілість мови
Серед вимог, що пред'являються до мови говорить чи пише, виділяється вимога зрозумілості. М. М. Сперанський (1772-1839) в В«Правилах високого красномовства В»підкреслював, що говорити так, щоб нас не розуміли,В« є безглуздість, що перевершує всі заходи безглуздостей В».
Дотримання даної вимоги важливо тому, що воно пов'язане з дієвістю, ефективністю усного слова.
В· Чистота мови
Чистота мови - Відсутність у ній зайвих слів, слів-бур'янів, слів-паразитів. Звичайно, в мові названих слів немає, такими вони стають у мові говорить через частого, недоречного їх вживання. На жаль, багато хто активно вставляють у свою мову В«Улюблені слівцяВ»: так би мовити, значить, ось, власне кажучи, бачте, зрозуміло, так, так, розумієте і ін Це справляє дуже неприємне враження.
Слова-бур'яни, слова-паразити не несуть ніякого смислового навантаження, не володіють інформативністю. Вони просто засмічують мова говорить, ускладнюють її сприйняття, відволікають увагу від змісту висловлювання. Крім того, зайві слова психологічно діють на слухачів, які починають підраховувати кількість таких слів в усному виступі.
В· Виразність мови
Наш мовної досвід не залишає можливості сумніватися в тому, що структура мови, її властивості і особливості можуть будити думки і почуття людей, можуть підтримувати загострену увагу і викликати інтерес до сказаного або написаного. Ось ці особливості мовної структури та дають підставу називати її виразною.
Виразністю мови називаються такі особливості її структури, які підтримують увагу та інтерес у слухача чи читача; відповідно мова, що володіє цими особливостями, і буде називатися виразною.
Типологія виразності поки, на жаль, відсутня. Поки можна висловити лише деякі міркування, досить обережні, про її підставах.
2. Багатство і різноманітність мови
Багатство і різноманітність, оригінальність мови говорить чи пише багато в чому залежить від того, наскільки він усвідомлює, у чому полягає самобутність рідної мови, його багатство [2].
Російська мова належить до числа найбільш розвинених і оброблених мов світу, що володіють багатющою книжково-писемної традицією. У чому ж полягає багатство російського мови, які властивості лексичного складу, граматичної будови, звуковий сторони мови створюють його позитивні якості?
Багатство будь-якої мови визначається, перш за все, багатством словника. Лексичне багатство російської мови відображено в різних лінгвістичних словниках. Так, В«Словник церковнослов'янської і російської мовиВ», виданий у 1847 році, містить близько 115 тис. слів. В. І. Даль включив до В«Словник живої великоросійської мовиВ» більше 200 тис. слів, Д.Н. Ушаков в В«Тлумачний словник російської мовиВ» - близько 90 тис. слів.
Яким може бути словниковий запас людини? Відповісти на це питання однозначно дуже важко. Одні дослідники вважають, що активний словник сучасної людини зазвичай не перевищує 7-9 тис. різних слів, за підрахунками інших, він досягає 11-13 тис. слів. А тепер зіставте ці дані зі словником великих майстрів художнього слова. Наприклад, О.С.Пушкін вжив у своїх творах і листах понад 21 тис. слів (при аналізі повторювані слова приймалися за одне), причому половину цих слів він вжив тільки по одному або два рази. Це свідчить про виняткове багатство словника геніального поета. Наведемо відомості про кількість слів у деяких інших письменників і поетів: Єсенін - 18890 слів, Сервантес - близько 17 тис. слів, Шекспір ​​- близько 15 тис. слів (за іншими джерелами - близько 20 тис.), Гоголь - близько 10 тис. слів. А у деяких людей запас слів буває надзвичайно бідний. Недарма І. Ільф і Є. Петров в знаменитих В«Дванадцяти стільцяхВ» висміяли Еллочки-людожерки В», яка обходилася всього тридцятьма словами. Цих слів їй було досить, щоб розмовляти з рідними, друзями, знайомими і незнайомими. Неважко уявити собі, яким було це спілкування.
Мовцю необхідно мати достатній запас слів, щоб висловлювати свої думки чітко і ясно. Важливо постійно дбати про розширення цього запасу, намагатися використовувати багатства рідної мови. Багатство мови визначається і смисловий насиченістю слова, тобто його багатозначністю. Важливо, чи то слово вибрано для вираження думки? Чи розуміє слухач, про що йде мова, що має на увазі говорящий?
Найчастіше в мовлення реалізується одне із значень багатозначного слова.
Якщо було б інакше, то люди часто не розуміли б один одного або розуміли неправильно. Однак багатозначність може бути використана як прийом збагачення змісту промови.
Особливий інтерес викликають випадки, коли пише, вживаючи слово, враховує два його значення і це обумовлює, підкреслює, заінтріговивая читача, примушуючи його задуматися над подальшим змістом тексту. Як пояснити, про що пишуть автори, якщо текст починається так: В«Лондон був вражений в прямому і переносному сенсі В»,В« Правитель відгородився від свого народу і в переносному і в прямому сенсі В»,В« Першими зробили спробу пр...
