КЛАСИФІКАЦІЯ ЗВУКІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Звуки англійської мови можуть бути класифіковані за такими ознаками (дивись таблицю).
Голосні звуки (vowels) - це звуки чистого музичного тони, при їхньому проголошенні голосові зв'язки напружені і вібрують, видихуване повітря вільно виходить через ротову порожнину, не зустрічаючи на своєму шляху ніяких перешкод, прохід для повітря широкий, м'язова напруга розподіляється по всьому мовному апарату.
При проголошенні приголосних звуків (consonants) видихуване повітря зустрічає повну чи неповну перешкоду, що виникає при цьому тертя повітряного струменя об стінки перешкоди створює шум, наявність якого є принциповою відмінністю приголосних звуків від голосних. Голосові зв'язки вібрують при проголошенні дзвінких приголосних і сонантов, при проголошенні глухих приголосних вони пасивні і не беруть участь в артикуляції. М'язову напругу зосереджено в місці перепони. Інтенсивність шуму приголосних залежить від ширини проходу: чим вже щілину, тим сильніше шум. Дзвінкі приголосні звуки, при проголошенні яких музичний тон переважає над шумом, називаються сонантов, або сонорними, решта приголосні називаються шумними.
В англійською мовою 20 голосних звуків і 24 приголосних звуку, з них 7 - сонантов.
Голосні звуки англійської мови
Американські, англійські та російські дослідники фонетичного ладу англійської мови неодноразово намагалися створити класифікацію голосних. Пропонувалися класифікації істотно відрізнялися один від одного, так як за основу бралися різні вихідні принципи: положення губ і язика, довгота і стислість, проста або складна структура.
Голосні англійської мови можна класифікувати:
- по горизонтальному положенню мови (ряду);
- по вертикальному положенню мови (піднесенню);
- по положенню губ;
- по напрузі органів мови;
- по силі артикуляції в Наприкінці вимовляння звуку;
- по довготі;
- по стабільності артикуляції.
Якщо класифікувати голосні, беручи до уваги горизонтальне положення мови при їхньому проголошенні, то їх можна поділити на:
1) голосні переднього ряду (fully front vowels) - [i:], [e], [x] і ядра дифтонгів [ei], [Fq];
2) голосні переднього відсунутого назад ряду (front-retraced vowels) - [I] і ядра дифтонгів [au], [aI];
3) голосні змішаного ряду (mixed vowels) - [W], [A], [q];
4) голосні заднього просунутого вперед ряду (back advanced vowels) - [а:], [u] і ядра дифтонгів [qu], [uq];
5) голосні заднього ряду (back vowels) - [O], [L], [u:] і ядро ​​дифтонга [OI].
При вимові голосних першої та другої груп передня частина мови піднята по напрямку до альвеол і твердого піднебіння.
Голосні змішаного ряду вимовляються при рівномірному піднятті спинки язика.
При вимові голосних четвертої і п'ятої груп задня частина спинки мови піднята до м'якого піднебіння.
Якщо характеризувати голосні, беручи до уваги вертикальний рух мови, т. тобто складати класифікацію по ступеню підйому мови, то вона постає в наступному вигляді:
1) голосні високого підйому (close) - [i:], [i], [u], [u:];
2) голосні середнього підйому (mid-open) - [е], [W], [q], [qu], [Fq];
3) голосні низького підйому (open) - [A], [x], [aI], [Аu], [а:], [OI], [R] [O].
В кожному з цих підкласів розрізняються вузькі і широкі варіанти (narrow and broad variations):
високий підйом - вузький варіант [i:], [u:];
- широкий варіант [I], [u]; середній підйом - вузький варіант [е], [W], [qu];
- широкий варіант [Fq], [L], [q]; низький підйом - вузький варіант [A], [OI];
- широкий варіант [а:], [O], [x], [aI], [Аu].
За положенню губ всі голосні поділяються на округлені (rounded) і неокругленние (unrounded).
Якщо при складанні класифікації англійських голосних враховувати тривалість їх звучання і структуру, то голосні можна підрозділити на:
1) короткі монофтонги (short monophthongs) - [i], [e], [x], [O], [u], [A], [q];
2) довгі монофтонги (long monophthongs) - [L], [W], [R];
3) діфтонгоіди (diphthongoids) - [i:], [u:];
4) дифтонги (diphthongs) - [eI], [aI], [OI], [Аu], [qu], [Iq], [Fq], [uq].
монофтонг - Це голосні, при артикуляції яких органи мови нерухомі.
Діфтонгоіди - Голосні звуки, при артикуляції яких має місце мінімальний рух органів мови від одного звуку до іншого, так як складові частини діфтонгоіда дуже близькі за характером і способом артикуляції. Діфтонгоіди займають проміжне положення між монофтонг і дифтонгами.
Дифтонги - Це голосні звуки, при артикуляції яких спостерігається плавний перехід з одного укладу органів мови в інший, так як дифтонги складаються з двох елементів, що представляють одну фонему. Перший елемент дифтонгів називається ядром (nucleus), а другий - ковзанням або Глайдом (Glide). Наголос падає на ядро ​​дифтонга.
Всього в англійській мові 20 голосних фонем: 10 монофтонгов, 2 діфтонгоіда і 8 дифтонгів.
Довгота англійських голосних не є абсолютною незмінною величиною. У фонетиці існує поняття позиційної довготи голосних (positional length of vowels). Один і той же голосний (довгий чи короткий) може мати різну тривалість звучання в залежності від різних факторів: позиції в слові, наголоси, кількості складів та ін Довгі голосні і дифтонги мають найбільшу тривалість звучання в кінцевому відкритому ударному складі. Трохи меншу довготу ці голосні мають в позиції перед сонантов, ще меншу - перед дзвінким приголосним і найменшу - перед глухим приголосним: [lei - lem - leid - leit]. Крім цього, ненаголошені голосні в більшості випадків коротше ударних: [bi'gin - 'limit].
Особливе місце займає голосний [x]. Британські фонетисти стверджують, що в мові цей гласний може мати тривалість навіть більшу, ніж справжні довгі голосні. Як правило, перед дзвінкими приголосними звук [x] має велику довготу, ніж перед глухими приголосними.
Для англійських голосних характерно явище, не зустрічається в російській мові - усічення (checkness). Усічені (checked) голосні - це короткі голосні, які знаходяться під наголосом у закритому складі, що закінчується глухим згодним. Наприклад, [bit], [tip]. Сутність явища зводиться до того, що при проголошенні гласного в подібній позиції не відбувається ослаблення артикуляції. При наближенні до кінцевої фазі артикуляції голосного інтенсивність звучання гласного не зменшується; голосний як би різко переривається наступним глухим згодним. Неусеченнимі (unchecked) голосними в англійському є дифтонги, довгі монофтонги і ненаголошені короткі голосні. Вони можуть стояти у відкритому складі в кінці слів або в закритому складі перед дзвінкими приголосними, наприклад [dL], [ba: d].
Кожному голосному звуку в системі транскрипції IPA (International Phonetic Association) був дан відповідний номер. Вся система виглядає наступним чином:
№ 1 - [J] № 6 - [O] № 11 - [W] № 16 - [au]
№ 2 - [I] № 7 - [L] № 12 - [q] № 17 - [OI]
№ 3 - [E] № 8 - [V] № 13 - [eI] № 18 - [Iq]
№ 4 - [X] № 9 - [H] № 14 - [qu] № 19 - [Fq]
№ 5 - [R] № 10 - [A] № 15 - [aI] № 20 - [Vq]
Перша спроба звести воєдино принципи класифікації англійських голосних була зроблена Д. Джоунсом. В основу його схеми був покладений фізіологічний аспект відтворення звуків, тобто положення язика і його рух. В даний час, незважаючи на деякі розбіжності в підходах до проблеми класифікації англійських голосних, у більшості робіт з практичної фонетиці робиться спроба представити системи англійських і російських голосних в вигляді порівняльних таблиць. Подібна таблиця в дещо спрощеному вигляді представлена ​​нижче (табл. 1).
Таблиця 1
Класифікація англійських голосних
|
