Федеральне агентство з освіти
Державне освітня установа
Вищого професійної освіти
В«Хакаський державний університет ім. Н.Ф.Катанова В»
Коледж педагогічної освіти, інформатики і права
Діалог як засіб розвитку комунікативної компетенції в учнів початкової школи на уроках німецької мови
КУРСОВА РОБОТА
Виконано
студенткою 3 курсу
спеціальності 0312 (050709) -
викладання в початкових класах
очної форми навчання
Ісаєвої Тетяною Валеріївна
Керівник:
Чеблукова Тетяна Олександрівна
Абакан 2007
ЗМІСТ
ГЛАВА 1. ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
1.1. Поняття В«КомпетентністьВ», В«компетенціяВ», В«комунікативна
1.2. Комунікативна компетенція як умова міжкультурної
1.3. Реалізація принципу комунікативної спрямованості на уроках іноземної мови ................................................................... 19-22
РОЗДІЛ 2. ДІАЛОГ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
2.1. Психічна і лінгвістична характеристика діалогічної
2.2. Цілі, завдання та зміст навчання діалогічної мови ............. 26-28
2.3. Технологія навчання діалогічної мови ................................. 29-32
2.4. Система вправ для навчання діалогічної мови ............... 33-37
Висновок ...... ........................................................................ 38-39
Список літератури .................................................................... 40-42
ВСТУП
Вивчення іноземної мови в ранньому шкільному віці благотворно впливає на загальне психологічне розвиток дитини, його мовні здібності, на розширення загального кругозору.
Згідно з Програмою навчання іноземним мовам, учні повинні оволодіти вмінням брати участь у спілкуванні з метою обміну інформацією, спонукання співрозмовника до виконання якої дії або діяльності у зв'язку з пред'явленої ситуацією спілкування.
Основною метою навчання німецької мови в початковій школі є розвиток у школярів здатності до спілкуванню на вивчається мовою. У процесі діалогічного спілкування беруть участь більше двох учнів, між якими відбувається багаторазовий обмін думками, що передбачає формування в учнів комунікативної компетенції.
Мета: теоретично довести, що діалог є засобом формування комунікативної компетенції у дітей молодшого шкільного віку при навчанні іноземної мови.
Об'єкт: формування комунікативної компетенції в учнів початкових класів.
Предмет: діалог як засіб формування комунікативної компетенції в учнів початкової школи
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
1) вивчити психолого-педагогічну літературу з даної проблеми;
2) розкрити поняття В«КомпетентністьВ», В«компетенціяВ», В«комунікативна компетенціяВ»;
3) виявити значущість формування комунікативної компетенції в учнів початкових класів;
4) проаналізувати реалізацію принципу комунікативної спрямованості на уроках іноземної мови;
5) дати характеристику діалогічної мови та розглянути цілі, завдання і зміст діалогічної мови;
6) вивчити технологію навчання і систему вправ діалогічного мовлення.
РОЗДІЛ I . ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
1.1 Поняття: компетентність, компетенція, комунікативна компетенція
Концепція модернізації російського освіти визначає нові соціальні вимоги до формування життєвих установок особистості. Відбувається переорієнтація оцінки результатів освіти з понять В«підготовленістьВ», В«навченістьВ», В«вихованістьВ» на поняття В«компетенціяВ», В«компетентністьВ» навчаються.
Поняття В«компетентністьВ» має латинське коріння і походить від В«competeВ», що перекладається на російську мову як В«домагаюсяВ», «³дповідаюВ», В«підходжуВ», це поняття давно використовується в психологічній і педагогічній літературі, однак підвищений інтерес до нього з'явився лише в Останнім часом. Ймовірно, це пов'язано з тим, що висвічується грань нашої швидко мінливої вЂ‹вЂ‹реальності [1].
У наші дні компетентність розглядається як самостійно реалізована здатність, заснована на придбаних знаннях учня, його інтелектуальному та життєвому досвіді, цінностях і схильностях, яку він розвинув у результаті пізнавальної діяльності та освітньої практики.
Компетентність - це категорія, що належить сфері відносин між знанням і практичної діяльністю людини. За визначенням Б.Ю. Ельконіна, компетентність - це кваліфікаційна характеристика індивіда, узята в момент його включення в діяльність [1].
Компетентність - якість людини, що завершив освіту певному щаблі, що виражається в готовності (здатності) на його основі до успішної (продуктивної, ефективної) діяльності з урахуванням її соціальної значущості і соціальних ризиків, які можуть бути з нею пов'язані. Компетентність особистості, по суті, потенційна. Вона проявляється в діяльності людини і певною мірою відносна, бо її оцінка, як правило, дається іншими суб'єктами (наприклад, роботодавцями), чия компетентність, в свою чергу, може виявитися сумнівною [1].
Компетентність передбачає цілий спектр особистісних якостей людини, включаючи в себе не тільки когнітивну й операційно-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну, поведінкову. Компетентність завжди особистісно забарвлена якостями конкретної людини, передбачає мінімальний досвід застосування особистістю компетенцій.
Компетенція - (від лат. Competentis - здібний) як сукупність знань, навичок, умінь, що формуються в процесі навчання іноземної мови. Отже В«моваВ» - є дзеркалом культури, в якому відбивається не тільки навколишній світ людини, але і його менталітет, національний характер, спосіб життя, традиції та бачення світу. Мова також є хранителем культурних цінностей - у лексиці, граматиці, фольклорі, у формах письмового й усного мовлення [1].
Однією з цілей навчання іноземної мови є розвиток іншомовної комунікативної компетенції, отже, основне призначення навчання іноземної мови полягає в формуванні комунікативної компетенції, тобто здатності і готовності здійснювати іншомовне міжособистісне і міжкультурне спілкування з носіями мови.
Сучасні школярі мають можливість вивчати іноземну мову і одночасно розвивати свою комунікативну компетенцію. Для розмовної мови характерні невимушеність відносин між партнерами комунікації, непідготовленість мовного акту і відсутність установки на повідомлення, що має офіційний характер.
Дослідники речеведческімі проблем відзначають, що різними авторами поняття В«комунікативна компетенція В»тлумачиться не зовсім однозначно. Кількість і склад компонентів комунікативної компетентності, - пише Т.А.Лебедева, - у різних авторів не збігається, прихильність їх відносна, що висувається на перший план різні компоненти змісту В». Для того щоб у цьому переконатися, порівняємо кілька дефініцій комунікативної компетенції.
1. В«Для теорії мови найбільш важлива комунікативна компетенція, яка охоплює і мова - говорення, і аудіювання, і лист, і читання на вивчається мовою <...>. Комунікативна компетенція має на увазі не тільки теоретичні знання, але й навик, вільне володіння промовою В»[2].
2. Автори підручника В«Російська мова і культура мовиВ» під ред. В.Д. Черняк пишуть, що їх підручник В» повинен допомогти <...> формуванню комунікативної компетенції, під якою мається на увазі вміння людини організувати свою мовну діяльність мовними засобами і способами, адекватними ситуації спілкування В»[3].
3. В«Комунікативна компетенція - це знання, вміння та навички, необхідні для розуміння чужих і породжен...
