Мова як система, рівні мовної системи. Фонеми. Морфеми. Пропозиція
Зміст
1.Язик і мова
2.Концепція зика як система
3.Рівні мовної системи
4.Понятіе фонеми і фонологічного рівня.
5.Понятіе морфеми. Види морфем.
6.Понятіе пропозиції
7.Понятие знака
1.Язик і мова
Це одна з фундаментальних проблем в стилістиці. Мова має 3 аспекти: 1) правильно Чи протиставлення мови і мовлення 2) що таке мова і мова 3) що яв-ся похідним. 1 аспект вирішений 2аспект - однозначної відповіді немає. Вільгельм Гумбальт-здогадка про розходження мови і мовлення. У його роботах упом-ся процес В«ЕнергіяВ» і продукт цього процесу В«енергонВ». Це межа між мовою і мовою. 2 пол.18в.-1пол.19в.-життя Гумбальта. Мова-це єдність 2 явищ (Бодуен Декуртон-отечест лінгвіст). Але научн. Концепції він не розробив. Швейц лінгвіст - Фердинанд де Соссюр-розмежував поняття мови і мовлення. Мовної деят-ть розпадається на 2 частини: 1) мова-соціальна сторона, не залежить від речі.2) мова-індивідуальна сторона мовної деят-ти. За Соссюру мова-реалізація мови-встановлення, мова-індивідуальна, індивідуальна, випадкова, вільна. мову-соціальний, фіксований, суттєвий. Щерба гов про 3х аспектах одного і того ж явища: про мовної деят-ти, включающ про мовних системах, про мовні матеріалах, як осовокупності всього розуміється в даній обстановці. Смирнитський працював над цією проблемою. Він виділив кілька форм існування мови: усна і письмова. Соссюр, Щерба, Смірнінскій їх об'єднує те, що вона розглядається як абстракція. Стародавні дослідники вважають, що мова не явл-ся продуктом деят-ти фахівців, а сущ-ет як об'єктивне яв-е.язиковеда- різний продукт, пораждает якимось мовним пристроєм (текст) і сам процес породження цього продукту. Мова забезпечує в-во мови і її розуміння граммат-х правил і як якийсь пристрій. Можна не вважати, що мова і мова відносить-ся до однієї сутності - мовної деят-ти. Обидва ці розуміння не суперечать один одному. Мова представляється і як процес ураження висловлювання. Мова і мова взаємопов'язані і не сущ-ють один без одного. Між ними є відмінності: 1) мова являє собою потенційне явище, яке міститься в свідомості людей з самого дитинства в здатності говорити, передавати інформація. Мова яв-ся конкретною реалізацією цієї потенції 2) мова відноситься до мови як приватне і індивідуальне явище до явища суспільного і соціальному. Мова соціальний, але також індивідуальний. Індивідуальність виконання забезпечує унікальність і соціальність мовного аспекту. Соціальність мови гарантує розуміння речі.3) мова завжди містить цільову установку і завжди пов'язана з екстралінгвістичної ситуацією. Мова нейтральний. 4) мова-це багатовимірне явище. Зв'язку між одиницями мови надзвичайно різноманітні. Завдяки цим зв'язках мову об'єднується в різні ієрархічні системи. Безліч різних зв'язків обумовлює різноманітну комбінаторику. І можна одну думку передати по-різному. Мова-протилежність від багатовимірного мови-лінійна. Ми здатні відтворювати мову тільки в лінійній послідовності. Мова - не лине, а мова-лінійна. Всі ці пар-ри відносин між промовою і мовою вир-ся в одиницях. Одиниця мови на всіх його рівнях явл-ся інваріантамі.фонеме соотв варіанти вонеми алофонів. Морфемі-аломорфи (морфи), фонеми і морфеми в мові не сущ-ють. Лексема Раель-ся у вигляді словоформ. Синтаксема у вигляді висловлювання. Мова і мовлення явл-ся психофізичним процесом, досліджує психолінгвістика. Вона виникла на стику мовознавства і психології. У мовної деят-ти змикається мова і мова. Співвідношення мови і мови не явл-ся симетричним. При произв-ве мови можуть виявлю-ся такі индив особливості мовця, які не відповідають загальноприйнятої мовної норми. Мова кожного чел-ка володіє певним ступенем свободи по відношенню до мови. Процес породження мовлення завжди відбувається в певної ситуації, а кожна нова ситуація модет викликати новий поворот в людському мисленні. Старалися адекватно висловити думку, чол-к шукає відповідні мовні вирази. Іноді вони можуть призводити до порушення мовної норми. розмежування мови і мовлення являє певну цінність в практичному плані. Всі існуючі методики навчання мови базуються на цих розташування.
2.Концепція зика як система
Думка про те, що мова являє собою впорядковану єдність явища, що його елементи взаємопов'язані і зумовлені присутній у давньогрецькій граматиці В«ПаніїВ», присутня в концепції мови Шлейхера, в роботах Декуртоне де Соссюра. Перехід від спрощених уявлень про світ у системно-структурному розумінні намічається у фізиці, хімії, лінгвістиці. Освоєння ідеї системності рядом наук, призвело до того, що в 30-і роки 20в. виникла нова наука загальна теорія системи. Терміни В«системаВ» і В«структураВ» вживалися як синоніми. Але потім дослідники зрозуміли, що ці 2 терміна необхідно розрізняти. Система-позначення загального як цілого. Структура-сукупність зв'язку та відносин, істот-ая. Структура явл-ся атрибутом системи. Система-поняття синтетичне, структура - аналітичне. Єдиного визначення поніятія № системи В»не сущ-ет. Система - це впорядкована, ієрархічне ціле, володіє структурою і призначена для виконання певною метою. Важливе сіредство системи - незвідність її властивостей до простої суми властивостей складових її елемнтов. Мовна система володіє декількома типами одиниць, з до-х найбільш загальноприйнятими явл-ся фонема, морфема, лексема. Ці одиниці фігурують в 2 видах: абстрактному і конкретному (морфема-аллафон, фонема-морф). Всі відносини між ел-ми мовної системи зводяться до 3 типами: парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні. Парад-е отнош-це відносини асоціацій, вибору, засновані на протиставленні елементів, на схожості і відмінності (парадигма - словотворчий ряд, відмінювання, дієвідміна, морфи однієї морфеми) .. це клас однотипних явищ. Синтагматичні відносини - це отнош-я одиниць, розташованих лінійно, тобто в потоці речі.сінт отнош-це здатність елементів поєднуватися один з одним (фонеми-в морфеми - у лексеми-в синтаксеми). У мові синтагматика - це здатність сполучатися один з одним, а в промові-як реалізація цієї мовної потенції. Іераргіческіе відносини - це відносини більш простий мовної одиниці з більш складною. Відносини визначають один одного. Синтагматичні відносини залежать від парадіг-ой. Лексема, що не має сіноннімов, має огарніченние парадигми. Вживання двох алофонів в одній і тій же позиції, може призвести до випадання одного з цих алофонів.
3.Рівні мовної системи
Парадігматі-е і синтагм-е відносини пов'язані одиницями різним ступенем сложн.протів-вление цих відносин відбиває разноуровнений характер мови. Мовна система не явл-ся однорідною, а Сото з ьолее приватних систем-рівні, яруси. На кожному рівні можливі лише сінтетч-е або парагм-е відносини. Оскільки відносини між одиницями одного рівня однотипні, від якості стор єдиний і від їх кол-ва залежить визначення числа рівнів. Рівень-набір відносно однорідних одиниць однаковою мірою складності. Вони відрізняються особ-тями планів вираження та змісту; морфеми і лексіч - утримуючі, сущ-е св-во Л.Є. - Вони формуються на нижньому рівні, а функціон на верхньому. Відмінності основного і проміжного рівня: основ-й-рівні мінімальних, тобто далі не подільних одиниць: пропозиція- мінімум висловлювання, лексема-неподільний і мін компонент пропозиції, морфема-мінімальний компонент лексеми. Проміжні рівні: такими мінімальними одиницями не обладают.едініца переможе рівня - це інтеграл, або склад частину одиниці найближчого основного ярусу. Рівень диференційованих ознак передує рівню фонетичному. Диференційований ознака фонеми-глухість, взривность. Морфонемний рівень предше-ет морфонологіческому. Морфонема-це ланцюжок фонем, які чергуються у морфем (ру ч ка-ру ...
