Вологодський Державний Педагогічний Університет
МОВИ В ШВЕЙЦАРІЇ
Реферат по Вступу до мовознавства
Виконала: студентка факультету
іноземних мов і культур, гр.23а,
Зеленцова Катерина
Перевірив: Г.Р. Гаммермайстер
Вологда
2009
ЗМІСТ
Зміст
Введення
1. Мовна ситуація у Швейцарії
2. Історична обумовленість багатомовності в Швейцарії
3. Мови в Швейцарії
3.1 Німецька мова в Швейцарії
3.2 Французька мова в Швейцарії
3.3 Італійська мова в Швейцарії
3.4 Ретороманська мову
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Мова є явище соціальне: суспільство переживає відбуваються в ньому зміни - соціальні, економічні, культурні, які мають безпосередній вплив на мову, так само як і сама мова впливає на суспільство.
Одним з основних в соціолінгвістиці є поняття мовної ситуації - в його зміст входить опис стану, стану мов в державі: одномовність, двомовність, багатомовність в їх територіально-соціальному взаємовідношенні у межах цілого держави, або адміністративно-територіальних регіонів, або адміністративно-політичних утворень.
Історично склалося так, що населення більшості країн багатонаціональне, і, на жаль, це найчастіше викликає внутрішньодержавні міжетнічні конфлікти, які лише поглиблюються непродуманої мовною політикою держави. А адже в умовах багатонаціональної держави вона повинна враховувати такі чинники, як багатомовність, своєрідність національного складу і міжнаціональних відносин, роль окремих мов і їхніх носіїв у суспільному житті.
Однак у той же час є в світі і такі країни, в яких деякі мовознавці мовну ситуацію називають зразковою. Така мовна ситуація склалася історично в Швейцарії. І, як явище досить рідкісне, вона представляє великий інтерес для дослідження і вивчення.
1. Мовна ситуація в Швейцарії
Швейцарія є багатомовної і многодіалектной країною. Зосередження в одному соціумі (тобто в єдиному швейцарському державі) чотирьох національних мов, кожен з яких виявляє складну структуру "станів" (Г.В. Степанов) внаслідок діалектного різноманіття та наявності нормованих національних літературних мов, створює тут своєрідну мовну ситуацію.
У відповідності з основним етнічним складом (германошвейцарци, франкошвейцарци, італошвейцарци, ретороманци) національними мовами тут визнані чотири - німецька, французька, італійська, ретороманська, з яких перші три, кожен у своїх територіальних межах, є офіційними адміністративними мовами країни. При цьому жоден з цих трьох державних мов не виступає як загальноприйнята мова-посередник для внутріфедерального, міжетнічного спілкування або для зовнішньої репрезентації Швейцарії, що створює для багатомовної країни безпрецедентну ситуацію. Незважаючи на те що німецька мова за своїм поширенню займає панівне становище, він не має ніяких функціональних переваг перед іншими державними мовами.
Будучи федеральної республікою, Швейцарія являє собою конфедерацію 26 кантонів (6 з них є напівкантони: Базель-Штадт і БазельЛанд, Аппенцелпь-Аусерроден і Аппенцепль-Іннерроден, Обвальден і Нідвальден). З цих 26 кантонів 19 вважаються німецькомовними, 6 - франкомовними, 1 - італоязичную. Германошвейцарци проживають у центральних та східних кантонах країни: Цюріху, Берні, Люцерні, Урі, Швіц, Обвальдені, Нідвальдене, Гпарусе, Цузі, Золотурні, Базель-Штадт, Базель-Ланде, Шафхаузене, Аппенцелль-Аусерродене, Аппенцелль-Іннерродене, Санкт-Галпене, Ааргау, Тургау, Граубюндене. Франкошвейцарци заселяють західні кантони Швейцарії: Во, Вале, Невшатель, Женева, Фрібур, Юра. Італоязичную вважається кантон Тічино, італошвейцарци проживають також на території кантону Граубюнден. Ретороманци не мають власного кантону і живуть в основному у високогірних районах німецькомовного Граубюндена.
Незважаючи на те, що німецька мова поширений в більшості кантонів (19 з 26) і на ньому говорить велика частина населення країни (65%), він виконує максимальні суспільні функції (офіційний адміністративний мова) лише в межах своїх кантонів, подібно до того як французьку та італійську мови - кожен на своїй території. Оскільки обсяг приватних комунікативних функцій державних мов Швейцарії (німецької, французької, італійської) практично приблизно однаковий, представляється можливим говорити в даному випадку про екзоглоссной збалансованої мовної ситуації.
Говорячи про ретороманськом мовою, слід підкреслити, що він, залишаючись на положенні юридично рівноправного, одного з чотирьох національних мов країни, не поширюється, однак, на сферу загальнодержавного спілкування, тобто ретороманська не є мовою адміністративної та громадсько-політичному житті на території проживання ретороманцев. У цих цілях ретороманська етнічна група змушена, як і раніше, користуватися німецькою мовою, оскільки вона проживає в основному в межах німецькомовного кантону Граубюнден. Ретороманська мова, як бачимо, не виходить за рамки регіонального (внутрішньоетнічних) спілкування. Він обслуговує, насамперед, сферу повсякденного взаімообщенія ретороманцев, поряд з німецьким мовою виступає в якості засобу навчання в школі; на ретороманськом видається художня література.
Мовні зони Швейцарії не являють собою нерухомих - у мовному відношенні - гомогенних одиниць. У місцях сходження мовних кордонів є області двомовності (Фрібур, Біль, Берн). Нерідко, наприклад в процесі усного спілкування бильцями (або бьенцев), тобто германошвейцарців з франкошвейцарців, кожен з них говорить на своїй рідній мові (німецькою або французькою), причому взаєморозуміння між комунікантами не порушується.
В багатомовної Швейцарії для більшої частини населення характерно одномовність. Координативного ж білінгвізм, тобто однаковий ступінь володіння двома мовами, носить не масовий, а індивідуальний характер і проявляється переважно в інтелектуальній сфері. Поряд з цим окремі мовні зони Швейцарії можуть бути віднесені до зон субордінатівного білінгвізму. Так, наприклад, франкомовний кантон Фрібур, незважаючи на те, що одну третину його населення становлять германошвейцарци (німецькою говорять 59827 чол.), не є зоною оголошеного двомовності, і французький мову (на ній говорять 113 697 чол.) займає тут панівне становище в якості офіційного і ділового мови. Однак у повсякденному житті спостерігається ситуація франко-німецького двомовності. Так, викладання в місцевому університеті ведеться на обох мовах, в торгівлі і в адміністративно-діловому спілкуванні використовується в рівній мірі і німецьку мову, а офіційний французьку мову, як зазначає Б. Беш, "кишить германізмів". У кантоні Вале, де проживають поряд з франкомовними швейцарцями і германошвейцарци, які складають меншість, і де законом встановлено рівноправність мов, германошвейцарців необхідне знання французької мови, якщо вони хочуть, "щоб їх голос був почутий в кантональному парламенті ".
Характеризуючи зони двомовності в Швейцарії, слід підкреслити, що політична ситуація в таких змішаних областях не завжди свідчить про мир і злагоду між групами - носіями різних мов даній місцевості. Так, в німецькомовному кантоні Берн представники франкомовної громади, які можуть французьким мовою в роботі кантонального парламенту, в різкій формі висловлювали невдоволення тим, що німецькомовне більшість парламенту використовує місцевий (Бернська-німецький) діалект, який їм незрозумілий, оскільки в школі вони вивчали не діалект, а літературна мова. У силу цих та інших причин тут довгі роки діяло так зване юрасійское рух не залежно, організоване представниками французького мовного кантону Юри, адміністративно входив в цей кантон і добивався автономії. Загострення пристрастей призвів до того, що восени 1968 р., як повідомляла австрійська газета "Фольксштімм...
