МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РФ
Самарський державний педагогічний університет
Факультет В«Іноземна моваВ»
Курсова робота з методики навчання ІМ
ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ на старшій ступені навчання (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЙСЬКИХ Прислів'їв і приказок)
Курсова робота
студентки факультету В«Іноземна моваВ»
Карабейхіковой Н.С.
Перевірив: Максакова С. П.
Самара - 2005 м.
ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Проблеми формування соціокультурної компетенції
1.1 Соціокультурний підхід в навчанні іноземної мови
1.2 Характеристика прислів'їв і приказок англійської мови
1.3 Висновки по 1 главі
Глава 2. Проектування системи вправ для формування соціокультурної компетенції на старшому ступені навчання
2.1 Етапи роботи з прислів'ями та приказками на уроці англійської мови
2.2 Впровадження системи вправ для формування соціокультурної компетенції (на матеріалі прислів'їв та приказок)
2.3 Висновки по 2 чолі
Висновок
Список використаної літератури
Додаток 1
Додаток 2
ВСТУП
Термін В«компетентністьВ» все частіше став з'являтися в понятійному апараті вітчизняної педагогіки. Компетенція, будучи похідною від компетентності, розуміється як певна сфера докладання знань, навичок, умінь і якостей, які в комплексі допомагають людині діяти в різних, у тому числі і в нових для нього ситуаціях.
Одним з важливих досягнень мовної педагогіки з'явилося положення про те, що успішність мовного спілкування в повній мірі залежить від комунікативної компетенції - здатності спілкуються впливати один на одного адекватно завданням спілкування і в Відповідно до цього вживати мовленнєві висловлювання. Основою для розвитку соціокультурного підходу в мовній педагогіці послужило положення про необхідності соізученія мови і культури, яке в кінці 20 сторіччя набуло абсолютно аксіоматичне звучання. У той же час при розробці практики соізученія мов і культур з'являється ряд проблем, що вимагають конкретного дозволу, що і визначило актуальність нашої роботи.
Мета роботи - розробка технології формування соціокультурної компетенції на старшому ступені навчання за допомогою англійських прислів'їв і приказок.
Мета конкретизувалася в наступних завданнях :
1. систематизувати поняття компетентнісного освіти;
2. розкрити проблеми, пов'язані з процесом формування соціокультурної компетенції;
3. дати характеристику прислів'ям і приказкам англійської мови;
4. проаналізувати можливі етапи роботи з прислів'ями та приказками на уроці англійської мови;
5. розробити систему вправ для формування соціокультурної компетенції на матеріалі англійських прислів'їв і приказок, опробірованних її в навчальному процесі та проаналізувати результати.
Об'єктом курсової роботи є процес формування соціокультурної компетенції.
Предметом роботи - прислів'я та приказки англійської мови як засіб формування соціокультурної компетенції на старшій ступені навчання іноземної мови.
У ході вивчення матеріалу дослідження були використані наступні методи : теоретико-аналітичний (Аналіз методичної літератури), загальнодидактичні (аналіз програм, навчальної літератури), системний підхід (педагогічне проектування та моделювання), статистичний (Обробка даних), розробка навчальних матеріалів, дослідне викладання, методи математичної обробки даних.
Методологічною основою справжнього дипломного дослідження послужили праці Н.Г. Комлева, Е.М. Верещагіна, В.Г. Костомарова, Т.Д. Томахіна, В.В. Сафонової, А.В. Куніна і ін
Практична значимість роботи полягає в тому, що матеріали можуть знайти застосування в курсі країнознавства і на заняттях учнів старших класів з англійської мови.
Структура курсової роботи . Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.
Глава 1. ПРОБЛЕМИ Формування соціокультурної компетенції
1.1 Соціокультурний підхід у навчанні іноземної мови
Спроби зміни змісту шкільної освіти досі стосувалися включення тих чи інших тем в існуючі навчальні предмети або їх виключення. Ця тенденція не зачіпала основ змісту освіти, не долала відставання від принципово нових умов життя сучасної людини.
Прагнення, не міняючи основи змісту, відповісти на виклик сучасності, призвело розумінню необхідності послідовного переходу до особистісно-орієнтованого, діяльнісного ядру змісту, заснованому на вирощуванні та формуванні універсальних способів освоєння світу. Це узгоджується з пошуками засобів формування компетентностей і компетенцій [28; 29; 45; 73].
Компетентність - психологічне новоутворення особистості, обумовлене інтеріоризацією теоретичного та практичного досвіду [37, 248].
Компетенція є похідною від компетентності і розуміється як певна сфера докладання знань, навичок, умінь і якостей, які в комплексі допомагають людині діяти в різних, у тому числі і в нових для нього ситуаціях [35, 5; 37, 248].
Модифікуючи зазначені поняття в педагогічному контексті, вибудовують спеціальну термінологічну конструкцію В«освітня компетенціяВ» - рівень розвитку особистості учня, пов'язаний з якісним освоєнням змісту освіти.
Прогресуюче розвиток міжнародних контактів та зв'язків у політиці, економіці, культурі та інших областях обумовлює орієнтацію сучасної методики навчання іноземним мовам на реальні умови комунікації. В якості мети навчання висувається міжкультурна (соціальна) компетенція, а процес навчання іноземної мови повинен бути спрямований на подолання ксенофобії та існуючих стереотипів, виховання толерантності в щодо представників інших культур [14; 33; 42].
Згідно з новими державними стандартами по іноземної мови, в обов'язковий мінімум змісту основних освітніх програм, крім мовних умінь і мовних знань і навичок, компенсаторних умінь і навчально-пізнавальних умінь, входять соціокультурні знання і вміння. Формування соціокультурних знань і вмінь означає розширення обсягу лингвострановедческих і країнознавчих знань за рахунок нової тематики і проблематики мовного спілкування з урахуванням специфіки обраного профілю; поглиблення знань про країні або країнах мови, що вивчається, їх науці і культурі, історичних та сучасних реаліях, суспільних діячів, місці цих країн у світовому суспільстві, світовій культурі, взаєминах із нашою країною; розширення обсягу лінгвістичних і культурознавчих знань, навичок і вмінь, пов'язаних з адекватним використанням мовних засобів і правил мовного і немовного поведінки відповідно до норм, прийнятих в країні досліджуваної мови [25].
Давно відомо, що особливу пізнання світу, звичаї, знайшли відображення в культурі, передаються в мові і можуть стати перешкодою при спілкуванні з представниками різних народів. І труднощі полягають у розходженні не стільки предметів і явищ, скільки культурних понять про ці явища і предмети, так як останні живуть і функціонують в різних, інших світах. За мовною та культурною еквівалентністю лежить понятійна еквівалентність, еквівалентність культурних уявлень. Тому загальновизнаним став висновок про необхідність глибоко знати специфіку країни досліджуваної мови і, тим самим, про необхідність лінгвокраїнознавчого підходу як одного з головних принципів навчання іноземним мовам [19; 38, 682].
Використання країнознавчої інформації в процесі навчання забезпечує підвищення пізнавальної активності учнів, розглядає їхні комунікативні можливості, позитивно позначається на формуванні їх комунікативних навичок і вмінь, а також позитивної мотивації, дає стимул до самостійної роботі над мовою й сприяє ріше...
