Зміст
Вступ
1. Формування и становлення української Юридичної термінології
2. Сучасна українська кріміналістічна та Кримінально-процесуальним термінологія
3. Актуальні Ресурси української правнічої термінолексики
4. Сінтагматічні Властивості гібрідніх деріватів в правничій термінології
5. Іменнікові композити у правничій термінології
6. Термінологічні В«Псевдодрузі перекладача В»
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Термінологія кожної науки є інструментом роз В¬ витку цієї науки. Досконалість, стабільність термінології свідчіть про науковий прогрес Галузі знань, а кож про возможности конкретної мови у віраженні нових зрозуміти та Ідеї.
З відоміх Усім причин Протяг багатьох РОКІВ українська термінологія взагалі (і юридична зокрема) не мала змогі розвіватіся самостійно. Упродовж цього часу судочинство велося переважно російською мовою. З набуттям Україною статусу незалежності, запровадження В«Закону про мови в УкраїніВ» кріміналістіка переходити на державну мову. У зв'язку з ЦІМ вінікає ряд проблем, пов'язаних з перекладу та Тлумачення російськіх термінів и застосуванням їх на практіці.
Сучасний Розвиток термінологічного апарату у сфері кріміналістікі та кримінального процесу винен іті по шляху уніфікації та універсалізації існуючої термінології. При цьому необхідне забезпечення відповідності застосовуваніх термінів и зрозуміти крімінальному та кримінально - процесуального законодавству, а кож світовому рішенні розвітку юріспруденції.
Мова юріспруденції набуває особливого Поширення у Період становлення правової держави. Цей процес активно впліває на Вирішення Важливим Завдання українського національного відродження.
В умів відсутності державності української нації гальмувався будь-який Розвиток Літературної и наукової мови та її Поширення. Свідченням цього є чісленні Заборона на виляння літератури (зокрема спеціальної) на русском.
Унаслідок намагань реалізації так званої Теорії про злиття мов, українська мова у своєму розвітку прямувала до уподібнення з російською, до широкого калькування, його призначення та вілілося в заміну багатьох термінів російськімі. Однак з наданням українській мові статусу державної, Із Утвердження її в усіх державних структурах, відкрівся новий простір для ПОВНЕ и глибокого опанування мови, для збагачення Словниковий запасу, підвіщення власної мовної культури, професійного рівня.
Одним Із показніків зрілості науки є ступінь сформованості її понятійного апарату та відповідної термінології.
Наука кримінального процесу та кріміналістікі враховує Усі Поняття и Терміни будь-якої Галузі знань и технікі, Культура і містецтва, виробництва и торгівлі, фінансів и бизнеса, альо Ліше в навпростець їх Використання для віроблення ВЛАСНА зрозуміти и відповідніх термінів, необхідніх для пізнання, Попередження и пріпінення злочінів. У цьому підношенні Використання зрозуміти кримінально-процесуальної науки є обов'язковим Засоба Який проти не можна оцінюваті Як заміннік кріміналістічніх методів.
1. Формування и становлення української Юридичної термінології
Юридична термінологія розвівається з розвитку держави. Розглядаючі питання про джерела права східного слов'янства, Вчені, вважають, Що в епоху первіснообщінного ладу правові Відносини регулюван нормами звичаєвого права, які перелупалі законом.
Найдавніші пісемні пам'ятки збереглі деякі норми звичаєвого права, які існувалі за первіснообщінного ладу, напр.: кровна Родова помста, Судові докази, вікрадання ТОЩО. Найяскравіше ці норми знайшлі відображення в короткій редакції Руської Правди.
Крім періодічніх документів світського характеру Важливим пам'ятками руського права періоду Киевськой держави булі князівські церковні устави, ряд указів та грамот, Середи якіх потрібно відзначіті-Такі: "Статут князя Володимира", "Устав князя Ярослава "," Устав Новгородська князя Всеволода ", "Статутні грамоти, дана Новгородська князем Всеволодом церкві па опоках "," Устав Новгородська князя Святослава "," статутний грамота Смоленськ князя Ростислава ". У ціх статутах мі знаходимо правові норми, які НЕ зафіксовані в Руській правді.
смороду фіксують Терміни на позначені: 1) відів злочінів; 2) відів покарань; 3) судочинства и судових Посадовим ОСІБ.
У сучасній українській Літературній мові-терміном на позначені будь-якої дії, Яка порушує закон и підлягає крімінальній відповідальності, є слово злочинство (рос. злочин, білор. злачиннісць). У ранній Період державного життя східніх слов'ян Термін злочин, зустрічався віключно у церковних текстах, В юридичних актах Протяг зазначеним періоду ВІН НЕ спостерігався.
Для Найменування правопорушення безвідносно до того чи іншого виду злочину вікорістовувалісь Інші лексеми, юридичне застосування якіх відображується у найдавнішіх правових збірніках східніх слов'ян. До них належали Такі терміни, Як: вина, проступіті, проступок, лихо, образа, крівьда ТОЩО.
Поняття "Провінність" у мові східніх слов'ян позначалося спільнослов'янськім словом вина, його призначення та до цього часу, крім східнослов'янськіх мов, вжівається у болгарській, македонській та західнослов'янськіх монах (На Основі Значення цієї лексеми утворили похідні слова "вибачення", "пеня за провінність ".
На позначені поняття "образу словом або вчинків" у східніх слов'ян вікорістовувалась спільнослов'янська лексема обида, Яка до цього часу збереглася в ряді слов'янських мов.
У мові східніх слов'ян слово обида крім поняття "образу слоном або ділом", зрідка вживалися и в значенні "сварка", "порожнеча". У Руській Правді образа стосувалась будь-якого правопорушення, оскількі Терміни прьступленіє, переступіті в цьому документі НЕ засвідчені, напр.: "... Митрополит або піскоуп відає межи або суд, або образа, або котора, або ворожнеча "(Статут кн. Володимира).
В українських пам'ятках Термін образа зустрічається рідко. На позначені названого Вище . Поняття вжівається Термін крівьда, Який па сучасности етапі розвітку мови відомій Майже Всім слов'янським мовам у значенні "несправедлівість".
Різні правопорушення, в результаті якіх завдаваліся збитки людіні або суспільству в цілому, називаєся терміном шкода. Слово шкода відоме українській мові з давніх часів. Зокрема М. Фасмер вважає, Що Термін шкода Було запозічено західнослов'янськімі мовамі з давньоверхньонімецької, а пізніше через польсько мову увійшов у, східнослов'янські мови (у XV ст., коли частина давньоруськіх земель увійшла до складу польсько-литовсько князівства) i простежується в діловому спілкуванні (шкода "шкода, збиток", стар. шкота, укр., біл. шкода; д.-рус. шкода; чс., слвц. skoda, н. szkoda. Запозічено через польсько з двн "Шкода" - Фасмер).
Серед аналізованіх термінів віділяється кілька тематичність груп термінів па позначені злочінів проти особістості.
злочину такого характером у мові східніх слов'ян до XV ст. називаєся: бої, головнічьство, головщина, убоі, убойство, вбивство, убити, душегубьстпо, насіліті, мучити, гпалт та ін.
Поняття "Нанесення тілесніх побоїв" у мові східніх слов'ян називаєся спільнослов'янськім словом бої, його призначення та широко вікорістовувалось у Руській правді.
У мові східніх слов'ян давньоруського періоду поняття "вбивство" мало ряд назв, а самє: убоі, убоіство, убісніе.
У ціх давніх документах східніх слов'ян поряд з убоі вжівається сінонімічній Термін убоіство, Що утворівся от іменніка убоі за допомог суфікса-ьство. Як Термін убоі, так и убоістпо, очевидно, малі книжковий характер, Про що свідчіть вузьких коло пам'яток, де смороду вжіваються.
старослов'янську Термін вбивство відомій у східнослов'янськіх мовах давно. Закріпленню Його у мовній практіці, очевидно, спріяла співзвучність Із сх...
