Зміст
Введення
1. Теоретичні основи вивчення міфологізму і алюзій
в китайських казках
1.1 Міфи китайського народу
1.2 Дослідження в області китайської міфології
2. Китайські казки як основа міфологізм і алюзій
2.1 Поширеність міфологізм і алюзій у китайських казках
2.2 Специфіка китайських казок у вивченні міфологізм і алюзій
3. Особливості перекладу міфологізм і алюзій, що зустрічаються в китайських казках
3.1 Вивчення основ перекладу китайських казок
3.2 Особливості міфологізм і алюзій у китайських казках
Висновок
Список літератури
Додаток
Введення
Міфологізм - це фразеологізм, що прийшов з міфології. У свою чергу міфологія - переказ, сказання. Система сакрального знання різних народів світу, суспільних груп, заснована на традиційних переказах, характеризується метафоричністю, вірою в чудесне. Міфологія покликана пояснити походження і устрій світу, місце людини в ньому. [20]
Алюзія - це художній прийом, який робить життя вигадану більш таємничої, більш схожою з нашою дійсною життям, не позбавленої загадок. [20]
На жаль, досі немає критичного огляду того, що вже зроблено китайськими, японськими і деякими європейськими вченими в області старокитайської міфології. Біда багатьох авторів, які пишуть про китайської міфології, в тому, що вони працюють у повному невіданні своїх попередників. По книзі Юань Ке у читача може створитися враження, що перед ним чи не перша робота в цій області. Ось чому нам представляється доцільним дати в післямові нарис історії вивчення китайської міфології, тим більше що вивчення це почалося саме у нас у країні.
Актуальність роботи підтверджується ще і тим, що переклад китайської мови ускладнюється тим, що китайську мову - Мову тонової фонетичної системи, тобто найважливішу роль відіграє інтонація, а не звуки. Виходить, що кожен склад китайського мови можна вимовити чотирма різними інтонаціями і сенс буде мінятися, в деяких випадках на протилежний. У китайській мові не так багато складів - Всього близько 400. Це призводить до величезної кількості омонімів, однаково звучних слів. Поза контекстом зрозуміти і зробити переклад китайської фрази правильно виявляється практично неможливо. Але навіть всередині контексту без напруженої уваги також можна допустити помилку в перекладі з китайського . Виходить, що зрозуміти художній або спеціальний текст, записаний з допомогою В«піньіньВ» - завдання майже нерозв'язна.
Таким чином, мета роботи: розглянути труднощі перекладу міфологізм і алюзій на матеріалі китайських казок.
Завдання роботи:
В· Дати поняття міфу і міфологізма;
В· Вивчити дослідження в області китайської міфології;
В· Визначити специфіку китайських казок;
В· Виявити труднощі перекладу міфологізм і алюзій у китайських казках.
Теоретико-методологічною основою роботи послужили праці відомих філологів, лінгвістів: Вернера, Маслова та ін
1. Теоретичні основи вивчення міфологізму і алюзій в китайських казках
1.1 Міфи китайського народу
Одна з дивацтв розвитку китайських вірувань полягає в тому, що в Китаї на повсякденній рівні поширене дуже мало міфів і казок, а ті, які існують, ніколи не займали особливого місця в китайських уявленнях. На місці казкової тут стояла або містична, або філософсько-моралізаторська традиція.
Парадокс полягає в тому, що більшість космогонічних міфів виникає лише в початку I тис., ймовірно, в IV в. Частина з них взагалі приходить з інших областей, наприклад з півдня Китаю. Усе це видається дивним, якщо не загадковим, і малооб'яснімие, оскільки зазвичай вважається, що саме міфи про створенні світу є найдавнішими за походженням. У китайців ж вони з'явилися, очевидно, після того, як Конфуцій створив своє вчення, Лао-цзи написав свій трактат, багато великі філософські школи виникли і встигли померти, а в Китаї з'явилася перша імперія і була побудована Велика Китайська стіна. [19]
Набір популярних космогонічних китайських міфів вельми скромний, за різноманітністю сюжетів він поступається міфам і переказами інших народів, що населяють Китай, наприклад, Чжуань, яо, мяо, маням, монголам і іншим. Відомі перекази про зайця, який живе на місяці, влучному стрілкою і, чарівної жабі, деякі перекази, пов'язані з сузір'ями, наприклад про ткалі і пастуха, розділених Чумацьким Шляхом. Серед же космогонічних міфів і міфів про творення самим відомим вважається міф про Паньгу, який створив весь світ з частин свого тіла, але і він не став по-справжньому популярним.
Багато автори, що вивчали міф про творця світу Паньгу та інші космогонічні міфи, погоджуються з їх пізнім виникненням, але з незмінною обмовкою: В«Очевидно, вони мають більш раннє походження В». Однак це аж ніяк не очевидно. Примітно, що ні Конфуцій, ні Мен-цзи, настільки почитавшие старовину, ніде не згадують ні Паньгу, ні Нюйва, ні інших зачинателів В»космогенеза. Вони взагалі нічого не говорять про створення світу. Конфуцій часто волає до древнім правителям, розмірковує над діяннями володарів, таких, наприклад, як Чжоу-гун і Вень-ван, але жодного разу не називає імені В«будівельника світуВ» Паньгу. Мен-цзи неодноразово звертається у своїх настановах до так званих первоцравітелям Китаю - Яо і його наступнику Шуню, а також приборкувач потопу Юю, приводячи їх у приклад в якості зразків дотримання правил і мудрого правління на благо людей. Але й він нічого не говорить про створення світу ні Паньгу, ні будь-якими іншими божествами. Очевидно, що в V-IV ст. до н.е. ніяких розвинених міфів про світобудові не існувало.
Ймовірно, що древніх китайців тема космогенеза взагалі не цікавила. Давнім людям вона видавалася дуже абстрактною і навряд чи несучої якесь прикладне значення. Можливо, наше припущення про виникнення космогонічних міфів раніше, ніж філософії та розвинутої релігії, аж ніяк не універсально для всіх регіонів земної кулі. В якійсь мірі західним ученим воно було нав'язано самої структурою Біблії: перші рядки першої ж книги її Старого завіту розказують саме про створення світу і людини, і тому здається, що духовні представлення будь-якого народу починаються саме з інтересу до виникнення світу. Пізніше про це багато міркували й античні філософи, прагнучи чітко прописати структуру світобудови. А ось для Китаю це питання виявилося взагалі не актуальне, тут задавалися питанням не звідки стався людини і навіть не що він є, а як його можна використовувати. Утилітаризм був присутній навіть у космогонії.
У Стародавньому Китаї, мабуть, не існувало навіть згадок про Паньгу. Вони з'явилися лише в ранньосередньовічних текстах, наприклад в В«Соу Шень цзиВ» (В«Записки про пошуках духів В», IV в.). Але і в них Паньгу аж ніяк не деміург світу, а просто В«П'ятикольорова собакаВ», яка взяла в дружини земну жінку. Саме таким він постає в дінастійной історії В«Хоу ХаньшиВ» (В«Історія пізньої ХаньВ», V в.).
Самая відома версія міфу про Паньгу, зафіксована в трактаті Юй Чжена В«Сань у Чи цзі В»(В« Історичні записи про трьох правителях і п'яти імператорах В», III в.), так передає цю історію. Спочатку існував лише абсолютний похмурий хаос. Хаос цей мав форму яйця, саме в його центрі і народився гігант Паньгу, який спав довгий час, при цьому все ріс і ріс. Одного разу прокинувшись, він потягнувся і розколов шкаралупу яйця. Легка і світла частина яйця здійнялася вгору, перетворившись на Небо і початок-ян, а важка й темна опустилася вниз, утворивши Землю і початок-інь. Паньгу, занепокоївшись, як би Небо і Земля знову не з'єдналися, встав між ними, поступово все далі розсовуючи їх. Сам же Паньгу вс...
