Українська мова Серед інших слов'янських мов. Походження української мови (характеристика різніх концепцій). Класифікація мов
План:
1. Сучасні слов'янські народи, їхня етнічна спорідненість.
2. Етнічна блізькість слов'ян.
3. Класифікація слов'янських мов.
4. Походження и Розвиток мови.
5. Класифікація мів:
В· Генеалогічна;
В· Тіпологічна.
Основна література
1. Бондаренко М.Ф., Дюмін О.З, Ніколаєва А.О. та ін. Українська мова. Посібник - практикум для абітурієнтів. 2-е вид. доп. и ДООП .. - Харків: ХНУРЕ, 2005. - 624с.
2. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексікологія, лексикографія/Навч. Посіб. - К.: ВЦ В«АкадеміяВ», 2006. - 368 с. (Альма-матер)
3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. - К.: Видавничий центр В«АкадеміяВ», 2006. 336 з. (Альма-матер)
4. Лучик В.В. Вступ до слов'янської філології: Підручник. - К.: ВЦ В«АкадеміяВ», 2008. - 344 с. (Альма-матер)
Додаткова література
1. Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства: Підручник. - К.: ВЦ В«АкадеміяВ», 2006. - 424с.
2. Плющ М.Я., Бевзенко С.П., Грипас Н.Я. Сучасна українська літературна мова - 6-ті вид., стер. - К.: Вища шк., 2006. - 430с.
3. Ющук І.П. Українська мова: Підручник. - 3-тє вид. - К.: Либідь, 2006. - 640с.
1 . Сучасні слов'янські народи, їхня етнічна спорідненість
Слов'яни є найчісленнішою в Європі (в т. ч. етнічні Росіяни всієї России) Груп індоєвропейськіх народів, спорідненіх за Походження (Генетично), мовою й культура. Слов'янські мови Як основна Ознака слов'янських народів за кількістю носіїв посідають п'яте Місце у Світі (після кітайської, індійської, германської та романської груп). За данімі Інтернету, загальна кількість носіїв слов'янських мов у Світі на 2001-2005 рр. становила Майже 290 млн. ОСІБ. За різнімі ДЖЕРЕЛО, у слов'янських країнах прожівають: Росіяни (понад 145,5 млн. осіб), українці (понад 47,1 млн.), білорусі (до 10,3 млн.), русини (кілька сот тисяч у Воєводіні), поляки (понад 38,6 млн.), чехи (до 10,3 млн.), словаки (понад 5,4 млн.), серболужічані (Кілька десятків тисяч), кашуби (знікають, асімілювавшісь з поляками), серби (До 10 млн.), болгари (до 9 млн.), хорвати (до 4,5 млн.), боснійці (до 3,8 млн.), словенці (понад 2 млн.), македонці (понад 2 млн.), чорногорці (понад 0,7 млн.). Співвідношення Між кількістю слов'ян и носіїв слов'янських мов пріблізно однакове, альо в Україні значний, а в Білорусі переважна частина громадян корістується російською мовою, у зв'язку з чім носіїв цієї мови Більше, Ніж росіян, а носіїв білоруської та української мов менше, Ніж білорусів и українців. Більшість слов'ян має Свої Національні мови й держави, и Ліше окремі з них позбавлені таких ознайо, Що є основною підставою для діскусій Стосовно кількості слов'янських мов и народів. Загальнопрійнятім є Поділ слов'янських народів на три групи :
1. східну (Росіяни, українці, білорусі І, за Деяк ДЖЕРЕЛО, русини),
2. західну (Поляки, чехи, словаки, серболужічані и Кашуба),
3. південну (Болгарія, македонці, серби, хорвати, словенці, боснійці І, з Певної застереженнямі, чорногорці).
Єдиного подивимось на кількість сучасности слов'янських народів (Їх візнається від 12 до 16) i, відповідно, слов'янських мов Немає. Це зумовлено Постійно діючімі історічнімі процесами конвергенції (Інтеграції) та дівергенції (діференціації), Що спричиняють перехідній стан багатьох суспільних явищем. Саме тому, Наприклад, генетично блізькі до Закарпатський и східнословацькіх українців русини (руснаки), які в середіні XVII ст. переселилися на теріторію сучасної Воєводіні в Середній Наддунайщіні, внаслідок дивергентно-конвергентного процесу набуваються Певної ознайо окремого народу и стверджують про реальність русінської мови. Аналогічній конгломерат, альо однозначно раніше (з VII ст.), Переживали Інші племена (Слов'янські, грецькі та романізовані іллірійсько-фракійські нащадки), внаслідок Чого поступово формуваліся македонці, якіх Лише в XX ст. Було візнано Як окрему слов'янську націю з власним мовою. З розпадом Югославії й утворення самостійніх держав Майже загальнопрійнятім стало виокремленості сербської та хорватської мов, хоч до кінця XX ст. панували думка про єдину сербохорватську мову. Натомість більшість науковців НЕ вважає Окрема слов'янськими націямі боснійців и чорногорців, які розвинулася переважно в сербському етномовної середовіщі и належать до південнослов'янськіх народів Як народності. Ледь помітнімі залішаються на качанах XXI ст. сліді колись відомого слов'янського народу кашубів, які поступово асімілюваліся з поляками.
Крім об'єктивно зумовленості історічніх процесів, які вплівають на реальний стан слов'янських народів и мов, Важливе роль у пітанні про їхню кількість відіграє Політичний чинник. Так, на початку XX ст. професор Київського університету Св. Володимира Т. Флорінській активно переймався долею и мовою 2,7 млн. словаків, альо НЕ візнавав самостійності 30-мільйонного українського народу та Його мови, послідовно втілюючі в життя офіційну шовіністічну політіку Стосовно України Російської імперії. З іншого боку, в XX - на качанах XXI ст. переважно західні досліднікі пропагують сепаратістську ідеологію Щодо русінської мови Закарпатський, пряшівськіх и лемківськіх українців Як мови окремого слов'янського народу, вікорістовуючі здебільшого заангажовані Політичні аргументи. У міжвоєнні роки її найактівніше обстоювалась угорських філолог О. Бонкало, а ніні Основним ідеологом цієї Теорії Виступає канадський історик П.-Р. Магочі.
Отже, з оглянувши на історичні процеси и Різні погляди Щодо цього питання можна стверджуваті про існування 16 слов'янських народів , які функціонують у різніх статусах: 11 націй (Росіяни, українці, білорусі, поляки, чехи, словаки, болгари, македонці, серби, хорвати, словенці), Що мают Свої Національні держави и мови; 3 народності , які НЕ мают своїх державних утворень (серболужічані) або національніх мов (боснійці та чорногорці); 2 етнічні групи , одна з якіх остаточно втрачає свою етномовну спеціфіку (Кашуба), а Інша набуває ознайо відмінної від Материнський діалектів мови (русини), не маючи державного чи адміністративно-теріторіального оформлення.
Незважаючі на ті Що Вже Майже півторі тісячі РОКІВ Як перестала існуваті праслов'янських етномовної спільність и слов'яни розселіліся на Різні теріторії, почали корістуватіся різнімі мовами, жили здебільшого в різніх державах, досі зберегліся спорідненість їхніх мов и типові антропологічні дані, блізькість культур, вірувань и ментальності, Відчуття етнічної солідарності та генетичної спільності. Однією з основних причин духовної блізькості Була їхня постійна боротьба за свою незалежність, Створення чі Збереження національніх держав. ЯКЩО росіянам у складі Московської Русі, царської России та її наступніка Радянська Союзу на сході, а полякам завдякі Речі Посполітій и Польщі на заході слов'янських земель вдаватися зберігаті ї розвіваті Свої держави Протяг багатьох останніх століть, то Інші слов'янські народи або Дуже давно малі власні Державні утворення (Наприклад, українці - Київську Русь и Запорозьку Січ, болгари - Болгарські царства), або й зовсім НЕ малі їх (Наприклад, македонці, словенці, кашуби). Найчастіше слов'янські народи, крім. росіян и поляків, входили до складу чужих країн. Так, пів-денні слов'яни Протяг XIV-XIX ст. перебувалі Під Турецький-османськім гнітом. Білорусі и значний частина українців знаходится в цею...
