Завдання 1
РУССКИЙ Спеціальна ЛЕКСИКА. Основні ПРАВИЛА Використання
План
1. Місце спеціальної лексики в українській лексіці.
2. Українська Спеціальна лексика. Правила її Використання.
Список використаних джерел
1. Місце спеціальної лексики в українській ЛЕКСІЦІ
Лексика - вся сукупність слів української мови. Ця сукупність є складаний організованою системою, Елементи якої тісно пов'язані спільністю чи протілежністю значення, стілістічного забарвлення, сфери вживання ТОЩО. Термін лексика вжівається кож на позначені Певної груп слів, об'єднаних спільною Ознака (запозічена, застаріла, Професійна, жаргон, діалектна, поетична, експресивності лексика ТОЩО), а кож на позначені сукупності слів, Що вжіваються Певної письменником у Його творах (лексика Шевченка, Франка, Коцюбинського).
Словниковий склад сучасної української Літературної мови формувався Протяг трівалого історічного годині. Лексика сучасної Літературної української мови неоднорідна за Походження. Віділяють корінну и запозичення лексику.
Корінна українська лексика - ції слова, Що вініклі в українській мові або булі успадковані нею від давніх мов - основ (праслов'янської и давньоруської), на базі якіх вон утворили. Наприклад: Хлібороб, щірість, будуваті, щоденно, сорок, дружба, вчитува, наш, сто, зверху .
Назівають три Основні шари корінної української лексики з подивимось її походження: спільнослов'янській, до Якого входити и найдавніша, спільно індоєвропейська лексика, спільносхіднослов'янській и власне український. Слова двох дерло шарів у російську, українську та білоруську мови.
Спільнослов'янська лексика - Це слова, успадковані через давньоруську Із спільнослов'янської (праслов'янської) мови; найдавнішій куля української лексики, її ядро. Спільнослов'янські слова Втрата свою мотівованість и мают, Як правило, непохідну основу. Наприклад: мати, око, кінь, молоко, воля; сідіті, Оратів, вміті, учити; хитрий, глухий; один, сто; ваш, там, Куди; про, а, НІ.
Більшість спільнослов'янськіх слів поширше в усіх слов'янських мовах, ясна річ, Із фонетічнімі відмінностямі, Що відбівають спеціфіку кожної з них.
Серед спільнослов'янської лексики віділяють найстародавнішій прошарок - спільно-індоєвропейські слова. Наприклад: сестра, брат, вовк, зима; вода, небо, ніч . спільно-індоєвропейські слова зберегліся в близьким звучанні в інших мовах, Що належать до індоєвропейської сім'ї. Спільнослов'янська лексика - Ції найбільш стала й уживаються частина словника української мови. Особливо Багата и різноманітнім є склад спільнослов'янськіх іменніків.
Важливим и велику групу спільнослов'янської лексики складають дієслова - назви Дій, робіт, процесів: стояти, лежать, йти, брати, жити, воюваті. Чимало в українській мові спільнослов'янськіх за Походження прікметніків - назв кольори, смаку, розміру, духовних та фізічніх якости людини, властівостей промов та ін.: рудий, довгий, малий, вузька, кислий, солодкий, мудрих, хитрих, лютий, глухий, Косий, легкий, теплий, Рівний. Спільнослов'янськімі за Походження є ряд чіслівніків (один, два, три, сім, вісім, десять, сто), більшість займенніків (я, ти, ми, ВІН, звинувачуй, хто, мій, наш, сам, весь), непохідні прійменнікі, сполучнікі, частки (з, за, при, над, у, до, о, а, чи, НІ, ж, бі) та ін.
Спільносхіднослов'янська лексика пов'язана Зі змінамі у суспільному економічному жітті східніх слов'ян, витку науки, культури, мистецтва, особливо в Період Київської Русі. Наприклад: селянин, Митник, урожай, скатерть, поневолі, велич, суть (у сучасности значенні), хороший .
Власне-українська лексика - ції слова, Що вініклі в українській мові и є спеціфічнімі, властівімі Тільки їй словами. Наприклад: Батьківщина, очоліті, громадянин, Плугатар, осередок, освіта, самота, піддання .
Почаїв вон формуватіся з ХІV ст., коли складалася, водночас з російською та білоруською, українська мова.
Віражаючі спеціфіку української мови, власне-Українські слова відсутні в інших мовах, у ТІМ чіслі и східнослов'янські. У ціх мовах смороду мают відповіднікі - Інші за Звучання слова. Власне-Українські слова поповнити ВСІ тематичні групи лексики, успадковані Із спільнослов'янської та спільносхіднослов'янської мов. [1]
Немає народу, Який живий бі ізольовано від інших народів, тому Немає ї мови, Вільної від іншомовніх засвоєнь, насамперед лексічніх. Запозичення слів з однієї мови в іншу Досить давнє и звичайне явищем.
запозичення можут здійснюватісь з певної мови безпосередню и через Інші мови. Безпосередню засвоювалісь русском слова з російської (кріпость, мужик), польської (дідізна, кепській), тюркськіх (базар, гарбуз, шатри) та інших мов. Багато слів іншомовного походження прийшла в українську мову через Посередництво російської (колектівізація, космонавт) та польської (крейда, грунт, шик, кошт ТОЩО). Засвоюються слова Як уснім, так и писемна шляхом. уснім в українську мову прийшла Багато слів тюрського походження, деякі польські и Російські слова ТОЩО.
Різні запозічені слова за годиною засвоєння. Ряд іншомовніх слів увійшло галі з давньоруської мови. З нею смороду разом Із спільнослов'янськімі и спільносхіднослов'янськими булі успадковані русском, Як и російською та білоруською. Це слова давньогерманського походження, про які Вже говорилося, старогрецькі (парус, лиман, кипарис, кедр, лавр, кит), тюрські слова, запозичення з арабської та іранської груп мов (орда, казна, табун, Зеніт).
Поряд з цімі в українській мові є іншомовні слова, які Почаїв в ній вжіватіся зовсім недавно. Наприклад: торшер, капрон, телевізор, відеотелефон, відеофонограма .
Найчастіше іншомовні слова засвоювалісь разом з поняттям, предметами, явищем, які смороду позначалі. Так, іменнік бокс - Назв спортивного змагання запозічено з англійської мови разом Із ЦІМ видом спорту.
збагачення української лексики здійснюється НЕ Тільки в наслідок прямих засвоєнь слів з інших мов, а й шляхом калькування. Кальки - ції своєрідній різновід запозичення, Що являє собою буквально переклад складових елементів слова або усталеного звороту. Кальки бувають лексічні и фразеологічні. Лексічною калька назівається слово, скопійоване Засоба української мови з іншої мови. Семантічні кальки - ції скопійоване нове, переносне значення слова. Це корінні Українські слова, які Під впливим слів-відновніків з іншої мови набуваються нового значення.
Слова, які приходять у мову, Спочатку перебувають на теріторії лексічної системи: вікорістовуються рідко, Ліше Окрема мовця. І Тільки з годиною смороду пошірюються, узвічаюються и посідають відповідне Місце у складній лексічній сістемі. Слава ж, Що старіють, навпаки, почінають вікорістовуватіся дедалі рідше, поступово відсуваються від ядра Словниковий складу и віходять з ужітку. Таким чином, на шкірному етапі розвітку мови в її Словниковий складі можна віділіті два шари - активно и пасивний лексику.
До актівної лексики належать слова, Що повсякдення вікорістовуються всіма або частина мовців у тій чи іншій сфері суспільного життя. Активна лексика охоплює передусім загальновжівані слова, які використовуються у усіх різновідах усного и писемна мовлення: земляк, життя, тихий. До актівної лексики входять кож слова, обмежені в своєму вжитку Певної сферою Спілкування (Спеціальна лексика).
Слова, Що входять до активного словника, Різні за Походження и стілістічнім Використання. Серед них є корінні Українські и запозічені слова.
Другий шар - пасивний лексика - набагато менший. Його складають слова, Що не є обов'язковими, необхіднімі для повсякдення Спілкування у будь-якій сфері.
Чіткої Межі Між активною и пасивний Лексика Нема...
