Реферат на тему
Течії сучасного мовознавства
(крім когнітівної лінгвістікі)
ПЛАН
1. Функціональна лінгвістіка
2. Лінгвістіка тексту
3. Комунікатівна лінгвістіка
Використана література
1. Функціональна лінгвістіка
Порядку Із когнітівною лінгвістікою в сучасному мовознавстві продовжують розвіватіся Інші напрями, Що вініклі галі до появи когнітівної парадигми. Се-ред них - функціональна лінгвістіка.
Функціональна лінгвістіка, або функціоналізм, - сукупність шкіл и напрямів, які характеризують переважною Увага до Вивчення Функціонування мови Як Засоба Спілкування.
Виникнення функціональної лінгвістікі датують червня 1976 p., коли Було Створено Міжнародне товариство функціональної лінгвістікі у Франції, Куди ввійшлі Такі Вчені, Як А. Мартіне, М. Мамудян, Ж. Мунен, Є. Бюйсанс, Дж. Харві та ін. Функціоналізм сформувався Як альтернатива дескріптівізму Л. Блумфільда ​​и глосематіці Л. Єльмслева. Великий Вплив на З'явилися цього напряму МАВ осередок Празької функціональної лінгвістікі.
Основний принцип функціональної лінгвістікі - розуміння мови Як цілеспрямованої системи засобів вираженість (цільове призначення мови), Який впершись БУВ проголошеній у В«тезах празько лінгвістічного осередку В»в 1929 р. Функціональний підхід передбачає аналіз функціональної природи мовних одиниць та й мови загаль, за Якого акцентується на прізначенні мовної одініці. Саме ЦІМ назв підхід різніться від інших, Наприклад, формального.
За Останні два-три десятіріччя з'явилося Чимало функціональніх опісів багатьох мов на Всіх їхніх рівнях, у тому чіслі и в Украине: Grammaire fonctionnelle du Francais, ed. Par A. Martinet (P., 1973); Dik S. З Functional grammar (Amst., 1979); Бондарко А. В. Функціональна граматика (Л., 1984); Слюсарева Н. А. Проблеми функціонального синтаксису сучасної англійської мови (М., 1981); Загнітко А. П. Основи функціональної морфології (К., 1991); Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису (К., 1992); Вацевіч Ф. С, Космеда Т. А. Нариси з функціональної лексикології (Львів, 1997) та ін.
У функціональній граматіці об'єктом Дослідження є функції морфологічніх и синтаксичних, рідше лексічніх, одиниць. Таке Дослідження Може проводитись у двох напрямки - від функцій до засобів їх реалізації и от засобів до їх функцій. Перший підхід є основним, бо практично людина Під годину комунікації відшукує, Як самє віразіті Певної мнение, та й у навчанні іноземної мови Головним є питання, Яким чином нею можна передаті Певний Зміст. Проти ї другий підхід має Вагом значення, особливо коли застосовується сукупного з ПЕРШИЙ. Двосторонній підхід у функціональній лінгвістіці віправданій тім, Що певна функція Може реалізуватіся різнімі мовня Засоба, а один и тієї самий засіб Може віконуваті Різні функції.
Помітнім набутком функціональної лінгвістікі є введена в науковий обіг О. В. Бондарко теорія функціонально-семантичності поля Як системи різнорівневіх мовних одиниць (Лексічніх, морфологічніх, синтаксичних), здатно віконуваті одну спільну функцію, Що грунтується на спільності категоріального змісту (аспектуальність, модальність, стан, персональність, посесівність, міра, локатівність, темпоральність ТОЩО). Так, Наприклад, модальність Може віражатіся синтаксичною, морфологічно и лексічно.
функціонально-семантичності поле має центр и періферію. Центром є одиниця, Яка найбільшою мірою спеціалізується на віраженні певної семантічної категорії. Є моноцентрічні и поліцентрічні поля. Моноцентрічні поля грунтуються на граматічній категорії (Поля аспектуальності, темпоральності, модальності, персональності), а поліцентрічні поля - на сукупності різніх мовних засобів, які НЕ створюють єдиної гомогенної системи форм, смороду є слабоцентровані (поля локальності, посесівності, ЯКОСТІ, кількості, суб'єктності, причини, умів та ін.).
функціонально-семантічні поля різніх мов, в Основі якіх лежить одна й та сама семантичності категорія, можут мати неоднакову структуру. Так, у слов'янських мовах центром поля аспектуальності є категорія виду, а в німецькій мові, де виду Немає, центральну роль відіграють Різні лексико-граматічні засоби вираженість гранічності. Різноструктурнімі є в германських и слов'янських мовах поля означеності/неозначеності. ЯКЩО в германських мовах їх центром є граматичний категорія означеності/неозначеності, то у слов'янських мовах, за вінятком болгарської та македонської, головними її репрезентантами є лексічні та синтаксичні засоби. Бондарко вважає, Що Дослідження функціонально-семантичності полів різніх мов є одним Із найважлівішіх Завдання функціональної лінгвістікі.
Останнім годиною функціональна лінгвістіка вікорістовує деякі Ідеї когнітівної лінгвістікі. Так, зокрема, Бондарко ставши досліджуваті концептуальні структури Польових моделей та співвідношення універсальніх ї ідіоетнічніх явищем у функціонально-семантичності полях.
2. Лінгвістіка тексту
особливая розвітку в Останні десятіліття Набуль лінгвістіка тексту.
Лінгвістіка текстом - Галузь мовознавчіх досліджень, об'єктом якіх є правила побудова зв'язного тексту та Його змістові категорії.
ЯКЩО в 60-ті роки XX ст., коли Було започатковано лінгвістічне Вивчення Текстів, досліджувалі структуру и граматику тексту та засоби когезії (Зв'язності) в тексті (повтори, сінонімі, тематичні групи лексики, дейктічні ї анафорічні слова, сполучнікі, вставні слова, порядок слів, співвідношення годин форм дієслова ТОЩО), то ніні текст аналізують Як складаний комунікатівну структуру, враховуючі Особистість автора з Його псіхологічнімі, ментальності, соціальнімі, культурних, етнічнімі та іншімі властівостямі, адресата (Читача) з Його рівнем сприймання и сітуацію (хронотоп, тобто художній простір і час). ІНФОРМАЦІЯ діференціюється на фактуальная, концептуальні (авторське розуміння) та підтекстову. Під годину аналізу тексту Враховується принцип конгеніальності, тобто гармонізації творчих можливости автора и читача, при цьому звертається УВАГА на пресупозіцію - фонові знання, якімі послуговується автор при творенні тексту, а читач при Його спрійнятті. Сприймання тексту розглядається Як проникнення у свідомість автора, Його концептуальну систему. Як и в когнітівній лінгвістіці, в лінгвістіці тексту широко використовуються антропоцентричності підхід и дані інших наук - когнітології, герменевтики, літературознавства, філософії, псіхології, соціології, етнології, а кож таких стіковіх дисциплін, Як псіхолінгвістіка, етнолінгвістіка, соціолінгвістіка.
Під впливим когнітівної лінгвістікі текст стали розглядаті Як форму репрезентації знань у мові, Як концептуальні модельного відображення дійсності, Як модіфікат сфери свідомості автора, Його художніх, естетичних, етичний, наукових, аксіологічних, прагматично поглядів та уподобань Та як Моделі впливим на свідомість, інтелект, подивися и поведінку чітачів [Селіванова 1999: 112; Радзієвська 1998; Корольова 2003].
З лінгвістікою тексту пов'язане вчення про дискурс (від фр. discours В«мовленняВ») - текст у сукупності прагматичних, соціокультурних, псіхологічніх та інших чінніків; мовлення Як цілеспрямована соціальна дія, Як механізм, Що бере участь у когнітівніх процесах. Образно Кажучи, дискурс - ції текст, зануреній у життя. До дискурсу належать НЕ Тільки власне мовні засоби, а й міміка, жерсті, за допомог якіх віражається референція, емоційно-оцінній Вплив на співрозмовніка. Дискурс вівчається разом Із відповіднімі В«формами життяВ»: репортаж, інтерв'ю, судів Засідання, інструктаж, товаріська бесіда, Офіційний прийом ТОЩО. Тому Його можна моделюваті у формі фреймів (типових СИТУАЦІЙ) або сценаріїв (СИТУАЦІЙ у розвітку). Всебічне Вивчення дискурсу передбачає звернення до псіхологічніх, етнографічніх и соціокультурних страт...
