Зміст
Введення
1. Класифікації мов
1.1 Генеалогічна класифікація мов
1.2 Морфологічна класифікація мов
1.2.1 Ізолюючі і основоізолірующіе мови
1.2.2 Аглютинативні мови
1.2.3 Профлектівние мови
1.2.4 флективні мови
1.2.5 Інкорпорація
2. Типологічні особливості сучасної китайської мови
2.1 Місце китайської мови в генеалогічної класифікації мов
2.2 Місце китайської мови в морфологічній класифікації мов
2.3 Місце китайської мови в системологічного концепції Г.П. Мельникова
2.4 Місце китайської мови в класифікації Ч. Лі та С. Томпсон
2.5 Китайський мову і класифікації по протиставленню суб'єкта і об'єкта дії
3. Типологічні зрушення в сучасному китайському мовою
Висновок
Список літератури
Введення
Зрозуміти сутність і властивості того чи іншого національного мови - це, в тому числі усвідомити його місце серед інших мов світу, тобто локалізувати його в системах класифікацій. При їх побудові вчені виходять з якогось сутнісного, системотворного ознаки, який проектується на всі прояви і рівні.
Основними системами класифікації мов є генеалогічна і морфологічна, які можуть частково збігатися або перетинатися по окреслює групам. І та, і інша класифікації є синхронними, то Тобто враховують і описують сучасний стан мов, але в той же час це не можливо без звернення до діахронії: генеалогія увазі походження і розвиток від загального джерела - прамови, типологія - розвиток мов по універсальним законам.
Китайська мова є найпоширенішою мовою світу. Включає 7 діалектних груп, що підрозділяються на власні поддіалекти і місцеві говори. Прийнято вважати, що історія китайської мови нараховує не менше 30 століть. Довгий час китайська мова розвивався ізольовано, поза всякою залежністю від зарубіжних традицій і течій. Саме тому китайська мова являє великий інтерес для лінгвістів. Дослідженнями китайської мови у свій час займалися багато вчених, серед яких хотілося б відзначити Солнцева В.М., Солнцеву Н.В., Хаматову А.А., Скоробогатов А.А., Грінберг Дж. та інших. В Протягом століть вони досліджували китайську мову в різних напрямках, виявляли спільні та відмінні риси з іншими мовами. В даний час вже доведено, що китайська мова не належить до суто кореневим мовам, а має ознаки аглютинації. Китайська мова, як і всі без винятку мови світу знаходиться в постійному розвитку, і даний факт відображається в типології сучасного китайської мови. Крім того, в останнє десятиліття з'явилися деякі зрушення в морфології китайської мови. Таким зрушень, на наш погляд, приділено не достатньо уваги. У цьому і полягає актуальність дипломної роботи.
Метою дипломної роботи є виявлення типологічних особливостей сучасного китайської мови.
Завдання:
- розглянути основні класифікації мов світу;
- на основі класифікацій визначити місце сучасної китайської мови серед інших мов світу;
- позначити основні властивості і закономірності ізоляції в китайському мовою і визначити виключення цих закономірностей;
- визначити типологічні зрушення в законі морфологічної значущості розподілу на склади;
- провести дослідження китайської письмової мови і на їх основі довести, що в даний час китайська мова не є чисто кореневоізолюючи мовою.
Об'єкт дослідження: сучасний китайську мову.
Предметом нашого дослідження є типологічні особливості сучасного китайської мови.
Теоретичною базою для даної роботи послужили загальнотеоретичні і спеціальні праці вітчизняних і зарубіжних дослідників в галузі типології китайської мови, такі як Солнцева Н.В., Солнцев В.М., Скоробогатов А.А., Грінберг Дж. та інші. Композиційна структура роботи обумовлена ​​цілями та завданнями дослідження. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку літератури.
У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються цілі і завдання дослідження. У першому розділі розглядаються основні класифікації, а саме генеалогічна і морфологічна. У другій частині визначається місце сучасної китайської мови в системі класифікацій. У третьому розділі розглядаються основні властивості і закономірності ізоляції в китайській мові, і визначити виключення цих закономірностей, а також визначаються типологічні зрушення в морфології китайської мови. У висновку підводиться загальний підсумок виконаної роботи.
1. Класифікації мов
Найбільш відомими є генеалогічна і морфологічна класифікації, які будуть розглянуті докладно. Також в дипломній роботі хотілося б відзначити класифікації, вивченням яких займався Курдюмов В.А. До них відносяться системологічного концепція Г.П. Мельникова (в основі лежить кілька принципових положень: необхідність виділення зовнішньої і внутрішньої детермінант, єдність і цілісність ладу мов, визначуваність комунікативного ракурсу і способу вираження предикативних відносин), класифікація по протиставленню суб'єкта і об'єкта (заснована на порядку слідування суб'єкта, об'єкта і дієслова у реченні) і класифікація Чарльза Чи й Сандри Томпсон.
1.1 Генеалогічна класифікація мов
Першої класифікацією, якої зайнялися лінгвісти, була так звана генеалогічна класифікація, тобто класифікація, що розподіляє мови за сім'ям в залежності від передбачуваної спільності їх походження. Найбільш ранні спроби такої класифікації сягають епосі Відродження, коли поява друкарства дало можливість познайомитися з мовами ближніх і дальніх народів. Вже сам факт подібності між мовами дуже швидко призвів до об'єднання їх в сім'ї. Таких сімей спочатку було набагато менше, ніж в даний час. Пояснення же різниці між мовами шукали тоді в біблійних міфах. З відкриттям санскриту і виникненням порівняльної граматики метод класифікації стає більш науковим. І хоча думка про єдине походження мов в цей час ще повністю не відкидається, але все більш і більш точно визначаються умови, за яких можливе встановлення генетичної близькості мов. Методи, засновані на матеріалі індоєвропейських мов, були поширені згодом на багато інших мов, так що в даний час більшість мов згруповано в генетичні сім'ї [1, c.36].
У дипломній роботі за основу ми взяли визначення генеалогічної класифікації, яке дає Іванов В.В. в В«Великому енциклопедичному словникуВ»: генеалогічна класифікація мов - вивчення і групування мов світу на підставі визначення споріднених зв'язків між ними (віднесення їх до однієї сім'ї, групі), тобто на основі спільного походження з передбачуваного прамови [17, с.93].
Для будь-якої класифікації, яка б вона не була, перш за все, потрібно вказати ознаки, на яких вона грунтується. Для генеалогічної класифікації такими ознаками є ознаки історичного характеру. Прихильники генеалогічної класифікації прагнуть пояснити як цілком явні, так і менш очевидні подібності та відмінності між мовами певного ареалу їхнім спільним походженням. Доказом їх спорідненості є наявність регулярних рис подібності, тобто відповідностей між повними формами, морфемами і фонемами окремих мов.
Як вказує Дячок М.Т. і Шаповал В.В., кожна родина походить з разошедшихся один з одним діалектів однієї мови, наприклад, всі романські мови походять з діалектів народної (вульгарною) латині, на яких говорила велика частина населення Римської імперії перед її розпадом. Для визначення місця мови, згідно генеалогічної класифікації мов, він повинен бути зіставлений з іншими спорідненими мовами тієї ж сім'ї і з їх загальним прамови. Для сімей, що утворилися незадовго до фіксації одного з діалектів прамови на листі, наявність і характер вихідного прамови не викликає сумнівів. Чим далі відстоїть у часі реконструйований прамову від письмових чи усних мов-нащадків, тим менш чітко його уявлення [6, c.5].
Значно складнішим є використання для генеалогічної класифікації...
