ЗМІСТ
ВСТУП
1 ТЕОРІЯ МОВНИХ АКТІВ ТА ЇЇ МІСЦЕ У сучасній лінгвістиці
1.1 Становлення теорії мовленнєвих актів як науки
1.2 Мовний акт, його сутність, структура та типологія
1.3 Мовленнєва ситуація і параметри мовного спілкування
2 РОСІЙСКA І АНГЛІЙСЬКА НАЦІОНАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЯК ОСНОВА комунікативної поведінки ДВОХ Етнос
2.1 Національна специфіка культури і мовне спілкування
2.2 Вплив особливостей національного характеру російської та англійської мовної особистості на їх комунікативну поведінку
3 МОВНІ АКТИ похвали/компліментів в російській і англійській комунікативної культури
3.1 Етимологія слова В«компліментВ» і історія вивчення компліменту
3.2 Мовні акти похвали/компліменту з позиції теорії мовних актів
3.3 Класифікація компліментів
3.3.1 Критерії класифікації компліментів
3.3.2 Класифікація за об'єктами компліментів
3.3.3 Класифікація за адресатом і адресантом компліментів
3.3.4 Класифікація компліментів за способом їх реалізації
3.4 Співвідношення емоційності та емотивності в російських і англійських мовних актах похвали/компліменту
3.5 Особливості мовного оформлення мовленнєвих актів похвали/компліменту в російській та англійської комунікативних культурах
3.6 Ставлення до компліментів і реакція на комплімент у російській і англійській комунікативних культурах
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
СПИСОК Використовувати фактичний матеріал
ВСТУП
В основі будь-якої комунікації, тобто в основі мовного спілкування як такого, лежить В«Обопільний кодВ» ("shared code"), обопільне знання реалій, знання предмета комунікації між учасниками спілкування - говорить/пише і слухаючим/читаючою. У мовних явищах відображаються факти суспільного життя даного мовця колективу. Мовна картина світу відображає реальність через культурну картину світу. Тому вивчення іноземної мови як засобу спілкування нерозривно пов'язане з вивченням суспільного і культурного життя країн і народів, що говорять на цій мові.
Таким чином, сучасна лінгвістика активно розробляє напрямок, в якому мова розглядається як культурний код нації, а не просто як знаряддя комунікації та пізнання. Сучасними вченими мову позиціонується як шлях, по якому ми проникаємо в сучасну ментальність нації. Відомо, що людина з дитинства засвоює мову і разом з ним культуру свого народу. Всі тонкощі культури народу відображаються в його мові, який специфічний і унікальний, так як по-різному фіксує в собі світ і людину в ньому. У зв'язку з цим абсолютно очевидною є значущість і актуальність міжкультурної комунікації як науки і міжкультурної компетенції, якої вона вчить.
Коли мова йде про комунікації, особливо міжкультурної, провести межу між соціологічними і психологічними аспектами спілкування буває дуже важко. І ті, і інші мають справу з виникаючими в процесі комунікації або передаються за допомогою її складними категоріями - цінностями, мотивами, установками, стереотипами і забобонами. І всі ці категорії безпосереднім чином впливають на комунікативну поведінку тієї чи іншої мовної особистості [1, С. 1].
Цими прагматичними аспектами мовного спілкування займається так звана крос-культурна прагматика, інструментом якої є порівняльний аналіз окремих принципів, що характеризують комунікативну діяльність, і відповідних культурних сценаріїв. Серед найбільш важливих і при цьому суперечливих в культурному відношенні прагматичних принципів необхідно відзначити В«Принцип ввічливості В»П. Браун і С. Левінсона і численні роботи, присвячені мовним актам, так чи інакше побудованим на цьому принципі - до таких відносяться і мовні акти похвали/компліменту. Крос-культурні відмінності виявляються, в Зокрема, в тому, який тип ввічливості - заснований на солідарності або на підтримці дистанції - характерний для даної культури [2, С. 1].
Від традиційних, власне лінгвістичних порівняльних досліджень категорій ввічливості, форм референції та звернення, аналізу мовних актів крос-культурна прагматика відрізняється насамперед функціональною спрямованістю. Те, яка комунікативна стратегія буде обрана, в якій саме культурний сценарій буде втілено те чи інше висловлювання, залежить від культурних особливостей відповідної комунікативної спільності [1, С. 1].
Таким чином, міжкультурна комунікація має яскраво виражену прикладну орієнтацію. Це не тільки наука, але й набір навичок, якими можна і потрібно володіти. І в першу чергу ці навички необхідні тим, чия професійна діяльність пов'язана з взаємодією з різними культурами, коли помилки і комунікативні невдачі призводять до провалів в переговорах, до неефективної роботи колективу, до соціальної напруженості. Це підтверджує актуальність справжньою дипломної роботи, присвяченої вивченню особливостей мовних актів похвали/компліменту в сучасних російській та англійській комунікативних культурах.
Предметом нашого дослідження є прагматична сторона мовних актів похвали/компліменту в російській і англійській мовному спілкуванні. Підхід до похвали і компліменту як до мовним актам, націленим на досягнення коммуникантом певної мети і на розгляд в цьому ключі використовуваних в них мовних засобів - головна особливість даної теми, привертає увагу сучасних мовознавців, яких перестала задовольняти проста інтерпретація мови лише як засобу, знаряддя та інструменту спілкування. Ця проблема відображена в лінгвофілософскіх концепціях В. Гумбольдта і Ш. Баллі, в теорії мови і мовлення А. Гардінера і Е. Бенвеністом, в теорії висловлювання М. Бахтіна, в психологічній теорії діяльності Л. Виготського, в логіко-філософської теорії мовних актів Д. Остіна, Дж. Серлі, П. Стросона, З. Вендлер та інших, в прагматичних теоріях значення Г. Грайс, а також в теоріях мовного акту Л. Лінського [3, С. 95].
Таким чином, об'єктом цього дослідження є російські і англійські мовні акти похвали/компліменту.
Похвала і комплімент є невід'ємним компонентом сучасної комунікації, засобом гармонізації як міжособистісного, так і міжкультурної взаємодії. Компліментом цікавляться різні області наукового знання: психологія, соціологія, лінгвістика. Приділяє йому належну увагу і риторика - наука про засоби і способи переконання. У сучасних дослідженнях з риторики комплімент включається в систему жанрів епідейктіческой мови.
Мета цього дослідження - виявити специфіку мовних актів похвали/компліменту в російської та англійської комунікативних культурах, визначити особливості їх прагматичних параметрів.
Для досягнення мети цієї дипломної роботи ми ставимо перед собою наступні завдання :
1) розглянути особливості національного характеру російської та англійської мовної особистості та визначити взаємозв'язок національного характеру і комунікативної поведінки;
2) вивчити суть понять В«похвалаВ» і В«компліментВ»;
3) провести класифікацію мовних актів похвали/компліменту і виявити особливості їх використання в двох розглянутих комунікативних культурах;
4) виявити специфіку мовного оформлення мовленнєвих актів похвали/компліменту в російській і англійській мовному поведінці, а також екстралінгвістичні особливості цих мовних актів в даних комунікативних культурах;
5) вивчити ставлення до похвали та компліментів і реакцію на них в російській і англійській комунікативній поведінці.
Абсолютно очевидно, що при обговоренні міжкультурних комунікативних подібностей і відмінностей неминуча високий ступінь узагальнення, оскільки індивідуальні особливості конкретного комуніканта або конкретної комунікативної ситуації можуть не укладатися в культурний стереотип. Це неминуче відбивається на методах нашого дослідження, в яких для отримання достовірних результатів ми спираємося на великий кор...
