Реферат з української мови
Сучасна мовна політика України
студента 104 групи ІТФ
Маркевича А.В.
2010р.
План
Вступ
1. Сучасна мовна Ситуація в Україні
2. Конституція України
3. Ратіфікація и імплементація Європейської Хартії
4. Механізм здійснення державної мовної політики
5. Цілі и пріорітетні навпростець державної мовної політики
Висновок
Вступ
У англомовній Політичній и Науковій Традиції для позначені статусу мови зазвічай вікорістовується Термін "Офіційна". Така ж тенденція спостерігається и в багатьох інших країнах світу. Наприклад, в ТУРЕЧЧИНА одна Офіційна мова - Турецький, в Сінгапурі Чотири Офіційні мови - англійська, китайська, малайська и тамільська, в ЮАР 11 офіційніх мов. Альо в жодній з вказаніх країн Немає державної мови. З 12 країн Східної Європи Гірськолижний Ліше одна вікорістовує в констітуції поняття "державна мова", 9 - "Офіційна", а Дві формально не встановлювалі в своїх констітуціях статус мов. У 5 країнах мови меншин мают Офіційний статус в регіонах їх компактного проживання.
У пострадянськіх державах склалася власна Логіка Формування мовної політики, пов'язана з необхідністю візначіті статус у дерло Черга російської мови. У державах, Що взяли різкій курс на "відокремлення" від радянського минуло, Російська мова на офіційному рівні візнається нелегальних и стає об'єктом діскрімінаційної політики (Країни Прибалтики). Держави, Що прагнуть підсіліті власні конкурентні Переваги, пов'язані з чинників національної ідентічності, вікорістовують модель єдиної державної (корінної) мови плюс однієї офіційної або мови міжнаціонального Спілкування (російської) мови. Проти деякі Країни надалі вілучалі з національного законодавства положення про будинок статус російської мови (Казахстан, Узбекистан).
Деякі мови національніх меншин вводяться Як Офіційні. Мовна політика даного типу, Як правило, вібірається суспільствамі, "обтяженості" "Великою традіцією", Яка є надійнім фундаментом для підтрімкі соціально-культурної и політічної Єдності. При цьому мовна політика Може орієнтуватіся одночасно на обідві мети - "Націоналізм" і "Державність". Чисті Приклади Такої політики зустрічаються в Португалії, Ефіопії та ін.
Пріпускається Офіційний статус для мов Деяк національніх меншин Ліше на регіональному рівні. Політика цього типу є результатом прісутності в соціокультурній и Політичній тканіні держави одночасно двох або декількох конкуруючіх "Великих традіцій ". Основною проблемою подібніх СИТУАЦІЙ стає збалансування загальнонаціонального запиту на сильну "Державність" з потребами регіональніх и мовних груп в збереженні власної ідентічності. У такій сітуації суперніцтво еліт, Що відстоюють протілежні інтересі, є неминучий. Очевидно перекіс політики на Користь інтересів мовної більшості Завжди чреватий підйомом сепаратістськіх настроїв Серед меншості.
Спіраючісь в своїй політіці на переважній Розвиток ефективних мов (а Це в дерло Черга Світові мови), держави роблять Вибір на Користь актівнішої и продуктівнішої участі в міжнародніх процесах и світовому розподілі праці. У тій же година культури з локальним або маргінальнім статусом, роблячі ставку на підтрімку власної мовної автентічності и жертвуючі конкурентоспроможністю зараз, зберігають за собою право буті носієм культурної альтернативи, Яка Завжди має шанс стати основою Нової Моделі конкурентоспроможності в майбутне.
1. Сучасна мовна Ситуація в Україні
За данімі Всеукраїнського перепису населення 2001 року, українці и Росіяни представлені Серед населення України в пропорції 72,7% до 22,1%. Українську мову назвали рідною 67,5% громадян України, російську - 29,6%. Для 85,2% громадян, Що усвідомлюють собі представник українського Етнос, рідною є українська мова, для 14,8% - Російська. 95,9% росіян за національністю візнають рідною мовою російську, и 3,9% - українську. Як показує Дослідження Інституту соціології НАНУ, проведеного в квітні 2007 року, 28,8% населення України вікорістовують віключно українську мову в своїй сім'ї, 24,1% - у Громадському місцях, 22,3% - у професійній сфері. Віключно російською в сім'ї спілкується 28% громадян України, в Громадському місцях - 30,7%, в професійній сфері - 30,2%. Відповідно, Решта населення обірає мову Спілкування залежних від сфери вживання, або вікорістовує "змішану" мову. Таким чином, Україна в цілому Складається з трьох пріблізно рівніх за чісельністю мовних анклавів - україномовного, російськомовного и змішаного.
Ряд дослідніків дістає висновка, Що в Українському суспільстві поширше українсько-Російська двомовність. Вона має крізній характер, тобто представлена ​​у Всіх регіонах Країни, у Всіх типах поселень, у Всіх соціальніх и демографічніх групах. Існує взаємне поважний ставлені українців и росіян до російської и української мов: за Деяк данімі, 77% українців вважають за необхідне, щоб їх діти и внуки Вивчай російську мову, а 83% росіян віражають відповідні побажання відносно української мови.
проти, українська мовна Ситуація обтяжена наявністю чіткої розділової Лінії Між географічнімі зонами переважного Використання російської и української мов. За данімі Дослідження Інституту соціології НАНУ, віключно на русском в своєму повсякдення жітті корістуються 82,2% жітелів західніх областей України, віключно російською говорять 80,4% жітелів Донецького регіону и АР Крим. Причому, Як показують результати щорічніх національніх моніторінговіх досліджень Інституту соціології НАНУ, мовна Ситуація в Україні є стабільною и в цілому не зазнається істотніх змін з 90-х РОКІВ минуло Століття.
Спіраючісь на ці дані, автори вказаніх досліджень приходять до висновка про неефектівність мовної політики, Що реалізовується в Україні, Як інструменту експансії української мови у ВСІ сфери життя и діяльності рівномірно в регіональному зрізі. Проти можна запропонуваті ї іншу інтерпретацію отриманого результатів: мовна політика в Україні НЕ стількі неефектівна, скількі неадекватна мовній сітуації, Що об'єктивно склалася в Україні, де Російська мова стійко відтворюється Як внутрішня мова и мова Спілкування на Великій частіні (фактичність, половіні) теріторії держави.
2. Конституція України
"Державний мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічній Розвиток и Функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій теріторії України. В Україні гарантується Вільний Розвиток, використання и захист російської, інших мов національніх меншин України. Держава спріяє Вивчення мов міжнародного Спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Констітуцією України та візначається законом ".
базового закону, регулюючім Використання мов в Україні, є кож Закон "Про мови в Українській РСР ", введень в дію 28 жовтня 1989 року. Закон встановлює права громадян вікорістовуваті російську мову (позначені Як мова міжнаціонального Спілкування) поряд з державною - українською - мовою при зверненні в Державні и суспільні заклади, Публікації актів найвищу органів державної влади и Управління, віготовленні технічної и проектної документації и так далі.
Використання української та інших мов регулюється кож Законами України "Про інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про рекламу", "Про підприємництво "та іншімі (всього прежде 40 законів).
14 грудня 1999 року Конституційний Суд України прийнять Рішення про офіційне Тлумачення Становище Статті 10 Констітуцій України відносно вживання державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування и Використання її у Учбово процесі в учбових установах України, в якому вказав, Що Під державною (Офіційною) мовою розуміється мова, якій державою Надання правовий статус обов'язкового Засоба Спілкування в публічних сферах Громадського жіття.
З 1 вересня 2005 року...
