Т.П. Плещенко, Н.В. Федотова, Р.Г. Чечет
стилістика і КУЛЬТУРА МОВИ
Під загальною редакцією професора П.П. Шуби
Допущено Міністерством освіти
Республіки Білорусь в якості навчального посібника
для студентів філологічних спеціальностей
вищих навчальних закладів
МІНСЬК
НТООО В«ТетраСістемсВ»
2001
Передмова
Книга складається з двох частин Вѕ теоретичного навчального посібники та практичних завдань. Основи стилістики і культури мови Вѕ порівняно нова дисципліна на філологічних факультетах вузів. Дана книга є першою спробою створення систематизує посібники для студентів-русистів на вищому етапі навчання російській мові.
Матеріал викладається в теоретико-описовому аспекті, що передує практично-тренувальний. Розглядаються найбільш складні питання якості та ефективності російськомовної діяльності, осмислюються різноманітні форми мовного спілкування і взаємодії носіїв мови в сучасному суспільстві. При написанні посібника автори ставили наступні завдання:
- викласти теоретичні основи стилістики як вчення про функціональних стилях і основи вчення про культуру мови як системі її комунікативних якостей,
- дати системне уявлення про норми сучасної російської літературної мови,
- розширити і поглибити знання студентів про нормативності на стилістичному рівні,
- допомогти студентам розібратися в причинах відступів від норм російської літературної мови в реальній мовній практиці,
- познайомити з деякими прийомами і методами усунення мовних помилок на різних мовних рівнях.
Друга частина книги містить різноманітні вправи з усіх розділів університетського курсу В«Основи стилістики і культури мови В». Структура і порядок подачі матеріалу в книзі визначаються програмою курсу та відповідають матеріалу першої частини.
У даний збірник включені завдання як репродуктивного (відтворюючого), так і пошукового характеру, а також комбіновані. Завдання припускають не тільки тренування мовних навичок студентів, розвиток їх мовного чуття і оцінного ставлення до своєї і чужої мовлення, але й перевірку ступеня засвоєння теоретичних положень стилістики та вчення про культуру мовлення; окремі вправи спеціально орієнтовані на закріплення основних теоретичних понять і визначень, на дискусії щодо спірних питань.
У цьому посібнику представлені також вправи, побудовані на зіставленні тих чи інших явищ в російській і білоруською мовами і спрямовані на попередження можливої вЂ‹вЂ‹інтерференції.
З метою зміцнення потрібних мовних навичок і ослаблення непотрібних в посібник поряд з позитивним включений і негативний (В«НегативнийВ») матеріал, аналіз якого сприяє виробленню навичок і умінь без утруднень знаходити й усувати мовні помилки, визначати їх характер, причини порушення норм літературної мови, удосконалювати висловлювання, правильно оцінювати мовні варіанти і найбільш доцільно використовувати їх у конкретному акті спілкування. Цим пояснюється велика кількість вправ, присвячених аналізу відхилень від норм літературної мови, стилістичної правці текстів.
Негативний матеріал (в посібнику він, як правило, не документовано) витягувався з творів школярів та абітурієнтів, курсових і дипломних робіт студентів, наукової літератури, з періодичної преси, радіопередач та інших джерел.
До деяких вправ наведено зразки їх виконання, що визначають форму відповідей на поставлені в завданні питання. Правильне оформлення відповіді (повного, грунтовного і в той же час не містить нічого зайвого) Вѕ це теж один з видів тренувальної роботи зі стилістики і культури мовлення.
В окремих вправах після тексту дани постзаданія, які носять головним чином узагальнюючий і повторювальний характер, вони спрямовані на закріплення теоретичного матеріалу по приватним питань і. вироблення умінь на підставі аналізу фактичного матеріалу робити висновки.
Вправи в кінці розділів і в кінці посібника носять контрольно-тренувальний характер.
В кінці кожної частини книги наводиться список літератури по предмету, словників і довідників, до яких мають звертатися студенти при виконанні завдань, розрахованих на самостійну роботу.
Автори глибоко вдячні кафедрі російської мови Одеського державного університету імені І.І. Мечникова (Завідувач кафедри доктор філологічних наук, професор Ю.О. Карпенко) і доктору філологічних наук, професору А.Є. Міхневич, внесла ряд пропозицій, спрямованих на поліпшення посібники.
Введення
Залежно від сфери застосування мови, змісту висловлювання, ситуації та цілей спілкування виділяється кілька функціонально-стильових різновидів, або стилів, що характеризуються певною системою відбору і організації в них мовних засобів. Вивченням функціональних стилів, особливостей вживання в них мовних засобів займається стилістика.
Об'єктом дослідження стилістики є одиниці мовної системи усіх рівнів у їх сукупності (звуки, слова, їх форми, словосполучення, речення), тобто мова вивчається В«по всьому розрізу його структури відразу В»(Г.О. Винокур).
У середині 50-х рр.. XX ст. на зміну так званої традиційної стилістиці, що розвивалася в двох напрямках: нормативному (практична стилістика, культура мови) і літературному (вивчення мови художньої літератури), приходить функціональна, основу якої складають стилістичні дослідження AM Пєшковський, Л. В. Щерби, Г.О. Винокура, В.В. Виноградова. Подальший розвиток функціональна стилістика отримала в роботах М.Н. Кожин, А.Н. Васильєвої, О.Б. Сиротининой, М.Н. Шмельова, Т.Г. Винокур та ін На передній план вона висуває задачу об'єктивного дослідження природного функціонування мови, різних її типів і різновидів, тобто вона вивчає В«діалектику мови в мовіВ» (А.Н. Васильєва). Спираючись на фонологію, орфоепію, лексикологію і граматику, стилістика вчить свідомого використання їх законів, визначає, наскільки засоби мови, відповідні його нормам, відповідають цілям і сфері спілкування, вчить чітко, дохідливо і яскраво висловлювати думку, вибираючи з кількох однорідних мовних одиниць, близьких або тотожних за значенням, але відмінних-якими відтінками, найбільш точні. Мовні норми встановлюються при цьому диференційовано для кожного стилю і визначаються на базі вивчення мовного матеріалу, що реалізує саме цей стиль.
Виходячи з думки про первинність змісту, функціональна стилістика розглядає стиль як змістовну форму. Стилі тому й формуються в мові, що усвідомлюється специфіка змістовної сторони кожної сфери спілкування, пов'язаної з певним видом діяльності (Біосоціальних, перетворювальної, гносеологічної, естетичної, комунікативної та ін), і розробляються на практиці ті комплекси форм і функцій, які служать для вираження найбільш повного в даній сфері змісту.
Представники традиційної стилістики виходили з положення про те, що володіння стилями Вѕ це мистецтво виражати один і той же зміст різними формами. Функціональна стилістика є в основному стилістикою мовлення, тоді як традиційна була переважно стилістикою мови.
Крім того, функціональна стилістика розглядає стиль як систему статистичного характеру, де многообразно реалізується діалектичний закон переходу кількості в якість, і відмінності між стилями виражаються не тільки в наявності різних якісних ознак, але і в різних кількісних проявах якісно загальних ознак. Традиційна ж стилістика вивчала стилі переважно з якісної сторони і прагнула до того, щоб опис стилю було списком (і як можна більш повним) забарвлених елементів.
Головне завдання стилістики Вѕ вивчення і опис функціональних стилів, ознак і стилістичних властивостей окремих мовних одиниць, які поєднують їх (у межах загальної системи мови) у прива...
