Порівняльний філологічний аналіз оригіналу і російськомовного перекладу сонетів А. Міцкевича
Зміст
Введення
1. Специфіка поетичного перекладу
2. Порівняльний аналіз вербального вираження сонета
А. Міцкевича В«Gr? b Potockiej В»та його перекладу.
3. Засоби образності в тексті оригіналу та перекладу сонета А. МіцкевичаВ« Rezygnacja В»
Висновок
Література
Введення
Художній переклад - це не тільки В«перекладВ» твори з однієї мови в іншу, але і В«ПерекладВ» його з однієї національної культури в іншу. Він відіграє велику роль в обміні думками між різними народами і служить справі поширення скарбів світової культури. Недарма А.С. Пушкін називав перекладачів В«поштовими кіньми освіти В». Завдяки художньому перекладу безліч людей осягають духовні багатства, культурні цінності, в тому числі і літературні шедеври інших народів, тому що далеко не кожен може дозволити собі познайомитися зі значними творами інших культур в оригіналі. Безцінні твори художньої літератури стають доступні нам завдяки творчим зусиллям письменників-перекладачів.
Не всякий перекладач легко здатний передати гідності творів, створених на іншій мові. Між оригіналом твору і переказним текстом лежить складний багатовимірний працю перекладача, суть якого довгі роки залишається предметом суперечок і дискусій в теорії перекладознавства.
Справа в тому, що при перекладі приходять в активну взаємодію не численні фактори. По-перше, взаємодіють дві мови, які, навіть будучи спорідненими, тим не менше відрізняються один від одного.
друге, в процесі перекладу стикаються дві національні культури, літератури. А від близькості сприймали і сприймають культур багато в чому залежить своєрідність поетичного перекладу. І в цьому випадку перекладна поезія слов'ян - народів, близьких і з історичного минулого, і за сьогоднішнім суспільно-політичному, соціально-економічному, культурному та побутовому укладу життя, надає незамінну можливість спостережень і теоретичних висновків, що відносяться до вивчення подібностей і відмінностей як слов'янських мов, слов'янських літератур, так і слов'янських уявлень про світ, закономірностей формування мовних образів в кожному з порівнюваних мов.
третє, важливо враховувати час створення оригіналу і перекладу. При зіставленні паралельних різномовних текстів ми, перш за все, маємо справу з двома синхронними зрізами різних мов. Однак якщо оригінал і переклад розділені великим історичним проміжком, то синхронні зрізи, представлені в аналізованих текстах, відносяться до різних етапів в історичному розвитку кожного з цих мов.
Нарешті, в зіставлюваних текстах по-різному виражені мовні особистості автора і перекладача, тому що кожний з них, по-перше, неоднаково репрезентує характерні риси провідного літературного стилю епохи, а по-друге, володіє власним творчим почерком.
Кожен з перекладачів прагне подолати зазначені труднощі перекладу по-своєму. Тому порівняльний аналіз паралельних різномовних текстів оригіналу і перекладу завжди залишається актуальним , так як служить вивчення способів адекватної передачі іншомовного тексту іншою мовою та дозволяє виявити критерії цінності перекладу.
Наше курсове дослідження присвячене зіставному аналізу оригіналу і російськомовного перекладу сонетів Адама Міцкевича - поета, творчість якого має світову популярність. Навколо його імені, до речі, досі не вщухають суперечки про його культурно-національної приналежності. Білоруси вважають його свої співвітчизником, оскільки він народився на Новогрудчіне, основою його найбільш відомих творів (Дзяди В»,В« Пан Тадеуш В»,В« Балади і романси В») є білоруський фольклор, білоруські обряди і традиції, а мова цих його творів містить багато народних елементів з білоруських говірок. Польські вчені, та й в цілому польський народ називають Адама Міцкевича великим польським поетом, тому що писав він на польській мові і навіть визнаний першим польським романтиком (тут, наприклад, доречна посилання на підручник з польської літератури). Очевидно, правильним буде вважати Адама Міцкевича поетом, чия творчість має загальнолюдську цінність. Саме тому його багато перекладають на різні мови.
Про Міцкевича існує чимало наукових досліджень, тому що особиста і творча доля цього художника слова цікавила багатьох. Життя і творчість великого поета найбільш повно представлені в книзі Мечислава Яструн В«МіцкевичВ» із серії В«Життя чудових людейВ» [13, с. 48. уточнити за списком посилання]. Місце поета у світовій літературі, значення його поезії, заслуги Міцкевича в розвитку європейського романтизму досліджували В. Мархель, С. Станкевич, Ю. Кляйнер. Про романтичних стосунках поета з Мариля Верещако, натхненницею циклу В«СонетиВ», написана робота К. Цвірко В«Муза Адама МіцкевичаВ» [12, с. 20. уточнити за списком посилання].
Матеріалом дослідження в рамках нашої курсової роботи є оригінальні тексти сонетів А. Міцкевича та їх переклади на російську мову, виконані В.В. Левик.
Російськомовні переклади сонетних текстів Міцкевича робилися не одного разу. На російську мову твори Міцкевича переводили різні поети і перекладачі. Серед них А.С. Пушкін, який перевів балади В«Три Будріса" (В перекладі В«Будрис і його синиВ»), В«ВоєводаВ» і вступ до В«Конраду Валленрод В». Перший переклад з польської частини драматичної поеми В«ДзядиВ» належить В.А. фон Роткірху. Серед перекладачів Міцкевича можна відзначити І.І. Козлова, зробив в 1827 по прозаїчному підряднику П.А. Вяземського повний переклад з польської В«Кримських сонетівВ». Н.В. Берг був перекладачем віршів і епічної поеми В«Пан ТадеушВ». Відомі також інші поети і перекладачі польського, які перекладали Міцкевича на російську мову: В.Г. Бенедиктом, Г.П. Данилевський, С.Ф. Дуров, А.Н. Майков, Л.А. Мей, П.І. Вейнберг, А.П. Колтоновская. Вже в XX столітті переклади з Міцкевича робили К.Д. Бальмонт, В.Я. Брюсов, Ігор Северянин, акмеист М.А. Зенкевич, Є.Г. Полонська, М.М. Асєєв, О.Б. Румер, С.І. Кірсанов, Михайло Свєтлов, М.С. Живов, Л.Н. Мартинов, Давид Самойлов, Арсеній Тарковський, А.М. Гелескул, прозаїк і перекладач Асар Еппел [URL: ru.wikipedia.org/wiki/Мицкевич]. За твори польського класика бралися ще багато поети й перекладачі. Сонети Міцкевича, крім Лермонтова, А.Н. Майкова, І.А. Буніна, В.Ф. Ходасевича та інших поетів, перекладав В. Левик. Ще один перекладач польського - Філіп Вермеля - тонкий інтерпретатор творчості Адама Міцкевича, багато в чому завдяки якому були видані творів польського поета. У 1938 році ним був підготовлений віршований збірник польського поета, проте Вермеля був заарештований і розстріляний, і набір розсипали; книга не вийшла в світ. Але дивом зберігся неіз'ятий при обшуку архів, який дозволив відтворити переклади та який зараз існує під назвою «³нок з волошок і рути ... Адам Міцкевич в перекладах Філіпа Вермеля В».
Серед перекладачів віршованого спадщини Міцкевича з польського на білоруську мову можуть бути названі багато знакові особистості білоруської літератури: Вікентій Дунін-Марцинкевич, Янка Купала, Броніслав Тарашкевіч, Максим Лужанін, Ригор Бородулін. Перекладами з польської на українську мову займалися П. О. Куліш, П.П. Гулак-Артемовський, Олена Пчілка, М.Ф. Рильський. На чеській мові Міцкевич публікувався в перекладах Ярослава Врхлицкий, Е. Красногорський. Міцкевич переводився навіть на есперанто, його перекладачем був А. Грабовський [URL: ru.wikipedia.org/wiki/Мицкевич].
Вільгельм Веніамінович Левик - поет, який жив в інший час, виховувався в іншій країні і в іншій культурі, ніж Адам Міцкевич. Він народився 13 січня 1907 в Києві. У 1924 р. В. Левик з батьками, сестрою і братом переїхав до Москви, де вступив до Вищого художній інститут, який закінчив у 1929 р. з дипломом вільного художника.
Свою творчу життя В. Л...
