Зміст
Введення.
Глава 1. Поняття самостійного читання.
1.1 Особистісний читання.
Глава 2.
2.1 Синтетичне читання.
2.2 Читання про себе.
Глава 3. Принцип відбору літератури для самостійного читання.
3.1 Лінгвострановедческій підхід до відбору літератури
Висновок.
Бібліографія.
Додатка.
Додаток 1.
Додаток 2.
Введення
У житті сучасної людини читання займає значне місце. Читання збагачує людину, дозволяє йому глибше пізнавати навколишній світ. З книги людина черпає нові знання.
Читання має і величезне виховне значення. Кращі уми людства втілюють свої сподівання в мрії в друкованому слові. Долучаючись до їх думкам, людина збагачується не тільки духовно, але й морально. Книги формують свідомість людини, впливає на його почуття і волю.
Таким чином, читання являє собою одне з найважливіших почуттів людського спілкування і один з найважливіших засобів людської культури.
У наш час все зростаючого обміну інформацією між різними країнами велике місце в житті людини починає займати читання на іноземною мовою. Сучасна людина все більше долучається до читання художньої, публіцістской, спеціальної літератури, а також газет і журналів на іноземних мовах. Це вимагає відповідних навичок і вмінь, які, як відомо, самі по собі не формуються. Тому одним з основних завдань навчання іноземної мови в середній школі є навчання читанню на ньому. Навчання читанню іноземною мовою повинно по праву зайняти належне йому значне місце. Учень, закінчує середню школу, повинен вміти читати на іноземній мові. Без оволодіння цим видом мовленнєвої діяльності подальше використання іноземної мови дуже
обмежена. В умовах середньої школи вчитель може організувати три основних види роботи з текстом: читання в класі, домашнє читання і читання особистісне.
Мета даної дипломної роботи - довести значимість останніх двох згаданих видів роботи в процесі навчання іноземним мовам, а в задачі входить розкриття поняття В«самостійне читанняВ», розгляд деяких його видів, а також рекомендації з підбору літератури для самостійного читання.
На жаль, в даний час в середній школі не приділяється належної уваги даному виду роботи, що може пояснюватися недостатнім кількістю часу. Тим не менш, самостійне читання є потужним ресурсом у прищепленні інтересу до іноземних мов, розвитку соціокультурної компетенції та розширенні загального кругозору учнів.
Проведене опитування серед учнів десятого класу середньої школи показав, що у школярів є бажання читати літературу іноземною мовою, проте більшість з них не змогли дати чіткої відповіді на питання про те, які саме книги вони хотіли б прочитати, покладаючи, таким чином, основну відповідальність у виборі літератури для читання на вчителя. Учитель же, у свою чергу, повинен керуватися в цьому питанні інтересами, властивими даній категорії школярів, щоб не перетворити читання з процесу, що доставляє задоволення в процес примусовий.
Перед учителем також стоїть завдання підготувати учнів до самостійного читання досить великих за обсягом текстів, тобто прищепити їм навички беспереводной синтетичного читання і розумного використання словника.
Самим продуктивним видом самостійного читання є читання особистісне. Тут роль вчителя візуально зводиться до мінімуму, тому що вибір книги і швидкість її прочитання цілком залежить від учня. Вчителю ж слід проявити щиру зацікавленість в інтересах школярів і проводити контроль прочитаного у формі ненав'язливої вЂ‹вЂ‹бесіди. Даний вид роботи є найменш поширеним в середній школі, що значно зменшує можливість досягнення найкращого результату в процесі навчання іноземним мовам.
Всі ці питання будуть розглянуті в даній роботі, а також будуть представлені методичні розробки занять з домашнього читання.
Глава 1. Поняття самостійного читання
Серед різних видів мовленнєвої діяльності, що підлягають освоєнню при навчанні іноземної мови (говоріння, читання, аудіювання, лист, переклад), перші два (говоріння і читання) відіграють домінуючу роль на уроці в середній школі.
Для підвищення ефективності навчання читання необхідно вирішити одну досить суттєву проблему - проблему змісту і правильної організації самостійної роботи учнів.
Перш ніж підійти до вирішення даної проблеми, необхідно визначити саме поняття - В«самостійна роботаВ».
Розкриваючи це поняття, російські словники тлумачать його наступним чином:
Самостійність - це ... здатність до незалежних діям, судженням, володіння ініціативою, рішучістю;
Самостійний,-а,-е - не залежний від іншого, здатний на незалежні дії, що володіє ініціативою, ... чиниться власними силами, вільний від сторонніх впливів, допомоги, видобутий особистими творчими зусиллями ... []
У цих визначеннях спільними рисами є незалежність, ініціативність і здатність здійснювати дії без сторонньої допомоги, В«Власними силамиВ». Якості ці відносяться як і до дій, так і до судженням. Самостійність може проявлятися в будь-якій сфері людської діяльності, починаючи від самостійного виконання механічних рухів і дій і кінчаючи самостійністю мислення. Ступінь самостійності в області розумової діяльності змінюється залежно від змісту цієї діяльності людини, від умов, в яких вона протікає, від мети, на яку спрямована ця діяльність, від рівня розвитку та інтелектуальних здібностей діючої особистості, від її колишнього досвіду і ряду інших умов, які визначають характер самостійних розумових дій. У плані дослідження характеру і ролі самостійної роботи ми в першу чергу зацікавлені в аналізі самостійності інтелектуальної діяльності, яка є основою пізнання через процес навчання.
Говорячи про самостійність інтелектуальної праці учня в процесі навчання, слід пам'ятати, що поняття В«самостійністьВ» в цьому випадку набуває, з одного боку, дуже широке, а з іншого - досить вузьке відносне значення. На широту цього поняття вказує вже те, що, строго кажучи, несамостійної праці або діяльності взагалі не існує. І навчаються (внутрішні, в усякому разі) також завжди самостійно делікатні. З цього випливає, що в навчальному аспекті слід по суті говорити не про «³дсутностіВ» або В«наявностіВ», а про спрямованість і ступеня інтелектуальної самостійності учня, що проявляються в його розумової активності. Остання ж в залежності від ряду умов може відповідати або не відповідати меті, поставленої викладачем.
Звідси ясно, чому поняття В«самостійної роботиВ» навчається трактується різному: одні пов'язують поняття В«самостійністьВ» тільки з характером розумової діяльності учнів; інші мають на увазі виконання практичних завдань без безпосередньої участі викладача на заняттях в аудиторії і, нарешті, треті під терміном В«самостійна роботаВ» розуміють тільки виконання будь-яких завдань вдома.
Самостійна робота учнів у процесі оволодіння іноземною мовою важлива у багатьох відношеннях.
перше, вона, будучи правильно поставлена, дозволяє привести роботу учнів відповідно до їх індивідуальними можливостями. Це в свою чергу веде до поліпшення результатів і до економії сил і часу: просунуті учні не затримуються на рубежах, які вони легко можуть подолати, а їх більш слабкі товариші не змушені виконувати непосильних для них завдань, як це буває, коли всі види роботи задаються фронтально, без врахування індивідуальних можливостей. Це не заважає фронтальній роботі на уроці, тому в кінцевому рахунку учні досягають хоча і не однакових, але не виходять за певні рамки результатів виконання завдання, на яких може будуватися групове заняття.
друге, культивування самостійної роботи учнів дозволяє розвантажувати групове заняття від тих видів роботи, які можна виконувати без безпосереднього керівництва з боку викладача. Це дуже важливо, тому створює передумови для винесення за рамки групового заняття значно...
