Зміст:
Введення
Основна частина:
1. Різновиди юридичної промови
2. Особливості юридичної промови
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність теми дослідження.
Мислення і мова людини розвиваються і виявляються в єдності. У будь-якому виді мислення виявляється роль мови, яка є безпосередня дійсність думки. Слова є засобом освіти і вираження понять, суджень, відображення предметів, явищ у свідомості.
Зміст і форма мови людини залежать від його професії, досвіду, темпераменту, характеру, здібностей, інтересів, станів і т. д.
За допомогою мови люди спілкуються між собою, передають знання, впливають один на одного і впливають на себе. Для з'ясування суті та механізмів всіх цих явищ, їх ролі в умовах юридичної діяльності доцільно провести різницю між мовою і мовою.
Мова - система знаків, необхідних для людського спілкування, мислення і вираження. За допомогою мови здійснюються пізнання світу, управління людською поведінкою і т. д.
Розвиток мови пов'язане, перш за все, з колективною працею, необхідністю спілкування і взаємодії. Виникнення членороздільної мови з'явилося потужним засобом подальшого розвитку людини, суспільства, свідомості. Завдяки мові здійснюється специфічно людська форма передачі соціального досвіду, культурних норм і традицій, через мову реалізується спадкоємність різних поколінь. Мова бере участь у здійсненні практично всіх вищих психічних функцій, будучи найбільш тісно пов'язаним з мисленням. Жести - допоміжний засіб спілкування, хоча з їх допомогою може бути передано багато.
Цілі і завдання роботи. Мета даної роботи полягає в розгляді мови в діяльності юриста.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні приватні задачі :
1. розглянути різновиди юридичної мови;
2. розглянути особливості юридичної промови.
Об'єкт дослідження - мова в діяльності юриста.
Предметом дослідження є суспільні відносини, пов'язані з розглядом мови в діяльності юриста.
1. Різновиди юридичної промови
Офіційно-діловий стиль обслуговує потреби людини протягом всього його життя, від народження до останнього дня. Народився людина - і на нього оформляється перший документ - свідоцтво про народження. Далі - паспорт, свідоцтво про освіту, різні довідки і т. д. Навіть самий урочистий момент - вступ до законний шлюб - оформляється офіційним документом - свідоцтвом про шлюб.
Офіційно-діловий стиль, обумовлений практичними вимогами життя, обслуговує сферу правових відносин - діловодство та законодавство [1].
Він реалізується майже виключно у письмовій формі для написання державних актів, міжнародних документів, для ділового листування; усними можуть бути тільки такі його жанри, як доповідь на ділових нарадах, виступ на зборах, службовий діалог, наприклад, мова слідчого або судді під час допиту.
Соціальна роль офіційно-ділового стилю в житті суспільства важлива і своєрідна: обслуговуючи суспільні відносини між державами, установами, громадянами, між громадянами і державою, він сприяє досягненню ділової домовленості або одностороннього визначення позиції по якомусь питанню [2].
У складі офіційно-ділового стилю виділяються три підстилі: законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський. Кожен з них має свої жанри. Так, меморандум, нота, комюніке - жанри дипломатичного підстилю; розписка, довідка, доповідна записка, довіреність, наказ, розпорядження, заява, характеристика - канцелярського.
Функції юридичних текстів вимагають граничної точності, яка досягається насамперед використаний ем термінів, як широко розповсюджених, так і вузькоспеціальних.
Терміни найчастіше позначають: а) найменування документів: постанову, повідомлення, запит та ін; б) найменування осіб за професією, станом, виконуваної функції, соціальним положенню: суддя, слідчий, свідок та ін; в) процесуальні дії: експертиза, допит, виїмка і т. д. Вимоги граничної точності обмежує можливості синонімічно замінювати, тому що заміна викликає зміна відтінків значення.
Точність досягається тим, що всі слова використовуються тільки відповідно до їх прямим значенням. Точності найменування сприяє і велика кількість різних стандартів - В«КлішеВ», що відбивають певні юридичні поняття [3].
Вимога точності веде до переваги імені над дієсловом: Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі по службі чи роботі, при відсутності ознак зради батьківщини або шпигунства, - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. У цьому тексті всього три дієслова: були, стали, карається, - і два з них мають ослаблене лексичне значення.
Дієслова частотних тільки в описовій частині постанов, обвинувального висновку, вироку, в протоколах допиту, де перераховуються злочинні дії обвинуваченого або підсудного.
Науковий стиль. Сфера наукового спілкування вимагає найбільш точного, логічного, однозначного вираження думки, а основною формою мислення в науці є поняття. Хід думок автора проявляється в судженнях і умовиводах, які будуються в строгій логічній послідовності і сприяють пошуку істини, виведенню одних знань з інших.
Найзагальнішими специфічними рисами наукового стилю, що випливають з абстрактності і суворої логічності мислення є абстрактно узагальненість і підкреслена логічність викладу. Похідними стильовими рисами є смислова точність (Однозначність), об'єктивність викладу [4].
Публіцистичний стиль. Освічений юрист повинен вміти не тільки грамотно скласти юридичний документ, але й написати замітку в газету, рецензію на нову книгу, статтю для суспільно-політичного журналу, провести бесіду з громадянами, прочитати публічну лекцію на правову тему.
Замітка, рецензія, стаття, лекція - це жанри публіцистичного стилю, який вбирає в себе мовні засоби книжково-писемних стилів і розмовної мови, а також засоби художнього мовлення. Ці особливості публіцистичного стилю визначаються його функціями [5].
Газетні тексти, написані юристами, різноманітні за тематикою, цільової спрямованості, жанрової приналежності. Це може бути проблемна стаття, замітка офіційно-інформаційного або неофіційно-інформативного характеру і т. д. Кожен текст в залежності від цільової спрямованості вимагає певного мовного оформлення. Але специфікою газетної мови є поєднання стандартних і експресивних засобів, так як в публіцистичних текстах чергуються, поєднуються узагальнена і конкретна інформація, абстрактне і образне виклад, логічне і емоційний вплив.
У проблемній статті аналізується, наскільки певне явище, стале в суспільстві, відповідає вимогам часу, і в разі невідповідності рекомендуються шляхи його зміни. Спрямованість проблемної статті завжди позитивна, так як вона доводить необхідність заміни старого явища більш прогресивним.
Основу мови такої статті складають кошти книжково-писемних стилів. Це насамперед книжкова абстрактна лексика: діяльність, обговорення, дослідження, розуміння, домінує, співвідносити, процес, поняття, категорії, система та ін Активні словосполучення логіко-понятійного характеру. Дієслова нечисленні, в більшості вони мають ослаблене лексичне значення [6].
Абстрактний характер інформації вимагає пасивних форм вираження. Цим же визначається використання дієслів зі значенням стану, сприйняття в сьогоденні позачасовий: передбачається, проводиться, вимагає, позначається і т. д. Широко використовуються аналітичні структури; дієприслівникові і причетні обороти мають, як правило, умовно-причинне значення.
Тексти офіційно-інформативної спрямованості характеризуються новизною фактів. В основі їх - подія, ділова ...
