Зміст
Введення
Глава 1. Сутність мовленнєвої діяльності як діяльності
Глава 2 Основні форми мови
2.1 Зовнішня мова
2.2 Внутрішня мова
Глава 3. Види мовленнєвої діяльності
3.1 Говоріння
3.2 Читання
3.3 Лист
3.4 Слухання
Висновки до 2 і 3 главам
Глава 4. Структура мовленнєвої діяльності, як одного з основних видів діяльності
4.1 Орієнтування
4.2 Планування
4.3 Зовнішня реалізація
4.4 Контроль
Висновок до 4 чолі
Висновок
Додаток
Список літератури
Введення
Кожне мовне висловлювання, кожен акт породження або сприйняття мови багатосторонньо обумовлений. З одного боку, є цілий ряд факторів, що впливають на те, яке зміст буде виражено в вислові (кажучи про зміст, ми маємо на увазі не тільки семантику, але і такі особливості висловлювання, як його модальність і т. д.). Це фактори, передусім психологічні. З іншого боку, є безліч факторів, що обумовлюють те, як певний зміст буде реалізовано в мові (сюди відносяться, крім психологічних, чинники власне лінгвістичні, стилістичні, соціологічні та ін.) Характер усіх цих факторів і спосіб, яким вони зумовлюють породження конкретного мовного висловлювання, можна описати за допомогою різних теорій або моделей. Далі ми будемо спиратися в даній главі на те розуміння цієї обумовленості, яке властиво радянській психологічній школі Л. С. Виготського.
Під мовної діяльністю слід
-->> розуміти діяльність (поведінка) людини, в тій чи іншій мірі опосередковану знаками мови. Більш вузько під мовленнєвою діяльністю слід розуміти таку діяльність, в якій мовний знак виступає в якості В«стимулу-засобиВ» (Л. С. Виготський), тобто таку діяльність, в ході якої ми формуємо мовне висловлювання і використовуємо його для досягнення деякої заздалегідь поставленої мети.
Тема моєї курсової роботи В«Мовленнєва діяльність як вид діяльності, сутність, види, структура В».
Мета даної роботи - розкрити поняття В«мовна діяльністьВ», розглянути основні форми, види, та структурні компоненти цього процесу.
Мова склалася історично в процесі матеріальної перетворюючої діяльності людей форма спілкування, опосередкована мовою. Мова включає процеси породження і сприйняття повідомлень для цілей спілкування або (в окремому випадку) для цілей регулювання та контролю власної діяльності (Мова внутрішня, мова егоцентрична). Для психології представляє інтерес, перш за все місце мовлення в системі вищих психічних функцій людини - в її взаємовідношенні з мисленням, свідомістю, пам'яттю, емоціями і т. д.; при цьому особливо важливі ті її особливості, які відображають структуру особистості та діяльності. Більшість радянських психологів розглядає мова як мовну діяльність, виступаючу або у вигляді цілісного акту діяльності (якщо вона має специфічну мотивацію, не реалізовану іншими видами діяльності), або у вигляді мовних дій, включених у немовних діяльність. Структура мовної діяльності або мовного дії в принципі збігається зі структурою будь-якої дії, тобто включає фази орієнтування, планування (у формі В«внутрішнього програмування "), реалізації і контролю. Мова може бути активною, конструюється щоразу заново, і реактивної, що представляє собою ланцюжок динамічних мовних стереотипів.
І так, що таке мовна діяльність? Яка сутність даного процесу? Які види мовленнєвої діяльності існують, і яка ж її структурна особливість?
На ці та багато інших питань я постаралася відповісти в даному курсовому проекті.
Глава 1.Сущность мовленнєвої діяльності як виду діяльності
Мені б хотілося зупинитися на понятті діяльності взагалі, як воно виступає в роботах школи Л. С. Виготського. Діяльність визначається тут як В«складна сукупність процесів, об'єднаних загальною спрямованістю на досягнення певного результату, який є разом з тим об'єктивним побудником даної діяльності, тобто тим, у чому конкретізуется та чи інша потреба суб'єкта В». З цього визначення ясний цілеспрямований характер діяльності: вона передбачає якусь заздалегідь поставлену мету (вона ж при успішності акту діяльності є її результатом) і мотив, що обумовлює постановку і досягнення даної мети. На відносинах мотиву і мети нам ще доведеться зупинитися в подальшому, коли мова піде про поняття сенсу.
Друга відмінна риса діяльності - це її структурність , певна її внутрішня організація. Вона позначається, насамперед, у тому факті, що акт діяльності складається з окремих дій (В«відносно самостійні процеси, підлеглі свідомої мети В»). Одні і ті ж дії можуть входити в різні діяльності і навпаки - один і той же результат, може бути, досягнутий шляхом різних дій. У цьому позначається, між іншим, В«МетричнийВ» характер людської діяльності (Н. А. Бернштейн), що дозволяє використовувати при фіксованій цілі різні способи її досягнення і по ходу виконання наміченого плану змінювати ці способи відповідно змінилася обстановці.
Мовленнєва діяльність є одним з найбільш складних видів діяльності за всіма своїми параметрами.
перше, за своєю організації. Почнемо з того, що мовна діяльність вкрай рідко виступає в якості самостійного, закінченого акту діяльності: зазвичай вона включається як складова частина в діяльність більш високого порядку. Наприклад, типове мовне висловлювання - це висловлювання, так чи інакше регулює поведінку іншої людини. Але це означає, що діяльність можна вважати закінченою лише в тому випадку, коли таке регулювання виявиться успішним. Наприклад, я прошу в сусіда по столу передати мені шматок хліба. Акт діяльності, якщо брати її як ціле, не завершений: мета буде досягнута лише в тому випадку, якщо сусід дійсно передасть мені хліб. Таким чином, кажучи далі про мовленнєвої діяльності, ми не зовсім точні: для нас буде представляти інтерес і нами буде надалі розглядатися не весь акт мовленнєвої діяльності, а лише сукупність мовленнєвих дій, що мають власну проміжну мету, підпорядковану мети діяльності як такої. Мовленнєва діяльність вивчається різними науками. Мовленнєва діяльність є об'єкт, що вивчається лінгвістикою і іншими науками: мова є специфічний предмет лінгвістики, реально існуючий як складова частина об'єкта (мовленнєвої діяльності) і модельований лінгвістами у вигляді особливої вЂ‹вЂ‹системи для тих чи інших теоретичних або практичних цілей.
Глава 2. Основні форми мови
У психології прийнято розрізняти дві основні форми мовлення: зовнішню і внутрішню.
2.1 Зовнішня форма мови
Зовнішня мова включає в себе:
1. Усну (діалогічну і монологічну)
Г? Діалогічна мова - це мова підтримувана; співрозмовник ставить у ході її уточнюючі питання, подаючи репліки, може допомогти закінчити думку (або переорієнтувати її). Діалог - це безпосереднє спілкування двох або кількох людей. Різновидом діалогічного спілкування є бесіда, при якій діалог має тематичну спрямованість.
Основними правилами діалогічної мови є:
- Ввічливо представлятися і представляти інших.
- Ввічливо задавати питання і відповідати на запитання.
- Висловлювати прохання, побажання, здивування, захоплення, співчуття, згоду і незгоду, приносити і приймати вибачення.
- Розмовляти по телефону.
- Виразно і близько до реальності грати свою роль в інсценуванні розмови, інтерв'ю, в бесіді.
- Програвати ситуації спілкування із зарубіжними однолітками, гостями.
- Обмінюватися думками про подію, факт, проблемі дискусії.
- Обмінюватися враженнями про майбутню професію або про подальше навчання.
- Дискутувати з проблем охорони навколишнього середовища, про збереження миру, з...
