МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РФ
ПЕРМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ
Розвиток комунікативної компетенції учнів на уроках англійської мови
Курсова робота
Студентки 4 курсу
Попової Ю.
Перм 2010
Зміст
Введення
Глава I. Теоретичні основи проблеми
1.1 Поняття компетентнісного підходу в навчанні іноземної мови
1.2 Розвиток іншомовної комунікативної компетенції як мета навчання іноземної мови
1.3 Психологічні особливості шуканого віку
Глава II. Технологія розвитку комунікативної компетенції учнів
2.1 Шляхи, пропоновані методистами і психологами
2.2 Аналіз навчально-методичного комплексу на предмет методичного забезпечення розвитку комунікативної компетенції
2.3 Розроблені прийоми для розвитку комунікативної компетенції учнів на уроках англійської мови
Висновок
Список літератури
Введення
У відповідності з концепцією модернізації російської освіти опитування комунікативного навчання англійської мови набувають особливого значення, тому що комунікативна компетенція виступає як інтегративна, орієнтована на досягнення практичного результату в оволодінні англійською мовою, а також на освіту, виховання і розвиток особистості школяра. Це і становить актуальність даного дослідження.
Метою нашої роботи є розглянути на практиці розвиток комунікативної компетенції учнів на уроках англійської мови.
Для досягнення даної мети необхідно вирішити наступні завдання:
Розглянути теоретичні основи проблеми: поняття компетентнісного підходу, розвиток іншомовної комунікативної компетенції, психологічні особливості вибраного класу.
Розглянути шляхи, пропоновані методистами та психологами.
Проаналізувати навчально-методичного комплексу на предмет методичного забезпечення розвитку комунікативної компетенції.
Описати розроблені нами прийоми для розвитку комунікативної компетенції.
Об'єктом нашої роботи є розвиток комунікативної компетенції учнів на уроках англійської мови.
Предметом її є учні 9го класу, розвиток комунікативної компетенції яких ми розглянемо на практиці.
У даному дослідженні використовуються наступні прийоми:
прийоми з навчання читання;
прийоми з навчання лексиці;
прийоми з навчання говорінню;
прийоми з навчання аудіювання;
прийоми групової діяльності;
Дана робота включає в себе дві глави, перша з яких представляє теоретичну частину і носить назву "Теоретичні основи проблеми", а друга глава спрямована більше на практику і носить назву "Технологія розвитку комунікативної компетенції учнів ".
Глава I. Теоретичні основи проблеми
1.1 Поняття компетентнісного підходу в навчанні іноземної мови
У XX столітті значно зросла освітня значущість вивчення іноземних мов, їх професійна функція на ринку праці в цілому, що спричинило за собою посилення мотивації у їх вивченні. Істотно змінився також соціокультурний контекст вивчення іноземних мов у всіх країнах Європи, включаючи Росію. Задачу надання сприяння країнам Європи в узгодженні цілей і змісту навчання іноземним мовам взяла на себе міжнародна організація Рада Європи. Факт входження Росії до Ради Європи визначив необхідність узгодження освітніх стандартів Росії із загальними європейськими стандартами.
Стосовно до іноземному мови в матеріалах Ради Європи розглядається два види компетенцій в області іноземної мови : загальні компетенції (General competences) і комунікативну мовну компетенцію ( Communicative language competence ). [Гришанова, 2004. с.35.]
Загальні компетенції включають:
здатність вчитися (ability to learn),
екзистенціальну компетентність (Existential competence),
декларативні знання (declarative knowledge),
уміння і навички (Skills and know-how)
Комунікативна компетенція (Communicative language competence), включає:
лінгвістичний компонент (linguistic component - lexical, phonological, syntactical knowledge and skills),
соціолінгвістичний компонент (sociolinguistic component),
прагматичний компонент (pragmatic component - knowledge, existencial competence and skills and know-how relating to the linguistic system and its sociolinguistic variation).
В результаті багаторічної роботи під егідою Ради Європи створені лінгво-дидактичні опису живих європейських мов, виконані в руслі комунікативно-орієнтованого навчання іноземним мовам.
Впровадження в практику навчання іноземним мовам комунікативно-орієнтованого підходу було зроблено з метою збереження і множення багатого мовного та культурної спадщини різних народів, для інтенсивного обміну технічною та науковою інформацією, досягненнями в галузі культури, ідеями, робочою силою, для підвищення мобільності людей. Ключовим принципом цього підходу з'явилася орієнтація на оволодіння мовою як засобом спілкування в реальних життєвих ситуаціях, актуальних для учнів. (Council of Europe. Сучасні мови: Вивчення, викладання, оцінка. "Загальноєвропейські компетенції володіння іноземною мовою "Страсбург 1996). [Іванов, Митрофанов, Соколова, 2006. с.56 - 80].
Розробка основних лінгвістичних і методичних принципів, а також параметрів опису іноземних мов з метою їх викладання, здійснення на цій теоретичній базі реформи в галузі навчання іноземним мовам проводилися в рамках цілого ряду взаємопов'язаних проектів з початку 70-х років. СКС (Рада по культурному співпраці) охоплює роботу над 21 мовами, причому першою мовою, для якого була здійснена розробка специфікацій, стала англійська мова, який фактично є мовою міжнародного спілкування. Даний опис базується на науковій концепції, основоположником якої є Я. Ван Ек (JA van Ek), а в якості конкретного мовного і мовленнєвого матеріалу використовуються результати численних наукових досліджень у цій області. Це дає підставу вважати розроблені матеріали нормативним описом цілей навчання, завдання якого уніфікувати навчальний процес, зробити порівнянними результати навчання іноземної мови в різних формах і умовах. Поряд з англійською, французькою та іншими європейськими мовами, розроблені також специфікації для російської мови як іноземної для порогового рівня.
Комунікативна компетенція не розглядається як особистісна характеристика тієї чи іншої людини; її сформованість проявляється в процесі спілкування.
Виділяються наступні компоненти комунікативної компетенції:
Граматична або формальна (grammatical competence) або лінгвістична (linguistic) компетенція - систематичне знання граматичних правил, словникових одиниць і фонології, які перетворять лексичні одиниці в осмислене висловлювання;
Соціолінгвістична компетенція (Sociolonguistic competence) - здатність вибирати і використовувати адекватні мовні форми та засоби залежно від мети і ситуації спілкування, від соціальних ролей учасників комунікації, тобто від того, хто є партнером по спілкуванню;
дискурсивна компетенція (discourse competence) - здатність побудови цілісних, зв'язкових і логічних висловлювань різних функціональних стилів в усній і письмовій мові на основі розуміння різних видів текстів при читанні і аудіюванні; передбачає вибір лінгвістичних засобів в залежності від типу висловлювання;
Cоціокультурная компетенція (sociocultural competence) - знання культурних особливостей носія мови, їх звичок традицій, норм поведінки і етикету й уміння розуміти і адекватно використовувати їх у процесі спілкування, залишаючись при цьому носієм іншої культури; формування соціокультурної компетенції передбачає інтеграцію особистості в системі світ...
