Введення
Російський національний мова, що є об'єктом вивчення науки про мову, складається з декількох різновидів. Базисним елементом мови як єдиної знакової системи спілкування і передачі інформації є російська літературна мова, яка вважається вищої зразковою формою національної мови. Цей тип мови складався поступово, він і зараз знаходиться в стані постійного розвитку. На нього впливають письменники, поети та інші майстри слова, створюючи нові літературні норми.
Всі описані вище процеси є наслідком розвитку цивілізації на сучасному етапі. В умовах постіндустріального суспільства (його також називають інформаційним) роль інформації постійно зростає. Необхідно відзначити, що значна частка в інформаційному потоці належить друкованим виданням: газетам, журналам і т.п. З метою виділення найбільш важливого матеріалу із загальної маси, представникам ЗМІ доводиться вдаватися до різних прийомів експресії. Досягається це найчастіше шляхом порушення стилістичної одноманітності тексту або ж використання розмовних слів, просторіччі, жаргонізмів і сленгових понять. Будь-яка стаття в газеті являє собою авторський текст, який відображає авторську позицію на те подія, про яку йде мова. Подібного роду матеріалами властива деяка оцінність, стилістична забарвлення слів. У складі оцінної лексики публіцистичних текстів головну роль грає експресія. До неї відносяться слова, посилюють виразність писемної мови. Необхідно відзначити, що значна частина лексики стилістично нейтральна, тобто може вживатися в будь-яких видах усного та писемного мовлення, не надаючи їй ніяких стилістичних відтінків. Однак при вживанні слів не можна не враховувати їх приналежність до того чи іншого стилю мовлення. У сучасній російській мові виділяються книжковий і розмовний типи. Книжковий тип включає в себе науковий, публіцистичний, офіційно-діловий. Носіями публіцистичного типу є газети та інші друковані періодичні видання.
Тема пропонованої роботи - "Розмовна і просторічна лексика в газетних публікаціях на сторінках газети Известия ".
-->> Актуальність розглянутої теми обумовлена ​​наступними обставинами: інформаційно-аналітична частину газети присвячена в основному політиці та економіці, внаслідок чого представляє особливий інтерес не тільки для простих читачів, але й для політологів, суспільствознавців, економістів; - видання оперативно висвітлює всі відбуваються в світі події, дає їм зважену, професійну оцінку; - "Известия" - Загальноросійська газета, яка найбільш повно охоплює весь спектр, подій, що відбуваються, як у житті Росії, так і зарубіжжя.
Об'єктом дослідження в роботі є розмовна мова.
Предметом дослідження є класифікація розмовних і просторічних слів в газеті "Известия".
Мета роботи полягає в описі і спробі класифікувати типи розмовних слів в газеті "Известия".
Поставлені цілі призвели до наступних завдань:
В· розглянути поняття "розмовна мова";
В· описати використання різностильові лексики в публіцистичної мови;
В· класифікувати розмовні і просторічні слова в газеті "Известия".
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку літератури і додатки.
Глава I Поняття розмовної мови та її особливості
1.1 Взаємозв'язок літературної мови і розмовної мови
Проблема проникнення розмовних слів у літературну мову хвилює багатьох учених. Певний "бум" в кількості публікацій на цю тему припадає на вісімдесяті роки. Це було обумовлено рядом соціальних і політичних процесів, на які реагував мову. У той час відбувалася "перебудова" існуючого ладу. Пом'якшення цензури вплинуло на стилістичні характеристики газетних статей. (5, с.73).
Розмовна мова - особлива функціональна різновид літературної мови. Якщо мова художньої літератури та функціональні стилі мають єдину кодифіковану основу, то розмовна мова протиставляється їм як некодифікована сфера спілкування. Кодифікація - це фіксація в різного роду словниках і граматиці тих норм і правил, які повинні дотримуватися при створенні текстів кодифікованих функціональних різновидів. Норми і правила розмовного спілкування не фіксуються (1, с.130).
Довгий час вважалося, що говорять так само або приблизно так само, як і пишуть. Тільки в 60-і рр.. нашого століття, коли з'явилася можливість фіксувати розмовну мову за допомогою магнітофонів і ця мова потрапила в повному обсязі в полі зору мовознавців, з'ясувалося, що для лінгвістичного осмислення розмовної мови існуючі кодифікації не цілком придатні.
Розмовна мова як особлива функціональна різновид мови, а відповідно і як особливий об'єкт лінгвістичного дослідження характеризується трьома екстралінгвістичними, зовнішніми по відношенню до мови, ознаками.
Найважливішою ознакою розмовної мови є її спонтанність, непідготовленість. Якщо при створенні навіть таких простих письмових текстів, як, наприклад, дружній лист, не кажучи вже про складні текстах типу наукової роботи, кожен вислів обмірковується, багато "важкі" тексти пишуться спочатку начорно, то спонтанний текст не вимагає подібного роду операцій. Спонтанне створення розмовного тексту пояснює, чому ні лінгвісти, ні тим більше просто носії мови не помічали його великих відмінностей від кодифікованих текстів: мовні розмовні особливості не усвідомлюються, не фіксуються свідомістю на відміну від кодифікованих мовних показників
Другий відмітна ознака розмовної мови полягає в тому, що розмовне спілкування можливе тільки при неофіційних відносинах між промовистими.
І, нарешті, третьою ознакою розмовної мови є те, що вона може реалізуватися тільки за безпосередньої участі мовців. Така участь говорящих в комунікації очевидно при діалогічному спілкуванні (5, с.186).
Особливу роль у розмовному спілкуванні має прагматичний фактор. Прагматика - це такі умови спілкування, які включають певні впливають на мовну структуру комунікації характеристики адресанта (мовець, пише), адресата (слухає, читає) і ситуації (1, с.193).
Як вже сказано, спонтанність розмовної мови, її великі відмінності від кодифікованої мови ведуть до того, що так чи інакше зафіксовані на письмі розмовні тексти залишають у носіїв мови враження деякої невпорядкованості, багато чого в цих текстах сприймається як мовна недбалість або просто як помилка. Відбувається це саме тому, що розмовна мова оцінюється з позицій кодифікованих приписів. Насправді ж вона має свої норми, які не можуть і не повинні оцінюватися як ненормативні. Розмовні особливості регулярно, послідовно виявляють себе в мовленні носіїв мови, які бездоганно володіють кодифікованими нормами і всіма кодифікованими функціональними різновидами літературної мови.
Таким чином, розмовна мова - це одна з повноправних літературних різновидів мови, а не якесь мовна освіта, варта уваги, як здається деяким носіям мови, на узбіччі літературної мови або взагалі за його межами (6, с. 112).
1.2 Вживання різностильові лексики в публіцистичній мови
Слова стилістично нерівноцінні. Одні сприймаються як книжкові (інтелект, ратифікація, надмірний, інвестиції, конверсія, превалювати), інші - як розмовні (справдешній, бовкнути, малість); одні надають мови урочистість (переднакреслений, волевиявлення), інші звучать невимушено (робота, говорити, старий, холодно). При стилістичної характеристиці слова враховується, по-перше, його приналежність до одного з функціональних стилів або відсутність функціонально-стильової закріпленості, по-друге, емоційне забарвлення слова, його експресивні можливості.
Функціональним стилем називається історично сформована і соціально усвідомлена система мовних засобів, використовуваних в тій чи іншій сфері спілкування (5, с. 57).
У сучасній російській мові виділяються книжкові стилі: науковий, публіцистичний, офіційно-діловий. Їм стилістично протиставлена розмовна мова, виступаюча зазвичай в хар...
