ПРОБЛЕМА ТЕМО-рематічность
ЧЛЕНУВАННЯ вислів:
ІСТОРІЯ поглядів, ДЕФІНІЦІЇ
За Останні десятіріччя вчення про актуальну членування речення просунув набагато вперед. У сучасній історико-лінгвістічній науці пов'язують Виникнення вчення про актуальну членування речення з роботом Анрі Вейля про порядок слів, перше видання якої Вийшли в 1884р. Після нього теорію актуального членування, Якові тоді розумілі дерло за все з психологічного подивимось, розроблялі Багато вчених, Наприклад Г. Габеленц, Г.Пауль, П.Ф. Фортунатов, В. Ертл, Ф. Травнічек, С. Шобер. Серед дослідніків, які опрацьовувалі теорію актуального членування речення, особливо треба наголосіті Ім'я Чеський лінгвіста В.Матезіуса, Який поставивши її на міцну мовня базу, суттєво поглібів її теоретичність напр. Основні Поняття (дерло за все - Поняття Ремі) Між тім з достатності чіткістю подані Вже в роботах Ш. Бато, Монбоддо (Джеймса Барнета), Й. Аделунга, К. Беккера. Термін В«Актуальні членування реченняВ» правомірно вікорістовуваті у цьому випадка Ліше тоді, коли ВІН застосовується до зрозуміти тими и Ремі на стадії їх початково Формування в науці.
Термін В«Актуальні членування реченняВ» пояснюється, Як членування речення у контексті на віхідну Частину Повідомлення - тему (дане) та на ті, Що повідомляється про неї - рему (нове) (за Сучасний лінгвістічнімі Словник). Деякі Вчені (Г. Пауль, Я. Фірбас) розрізняють Третій член актуального членування речення - перехідній елемент, Який віражається дієслівнім прісудком, Що Складається з темпоральних та модальних показників. У сполученні тими та Ремі проявляється предикативні відношення Як Один з віпадків предікатівності, Яка притаманна и тім типам речень, які НЕ мают актуального членування (односкладні).
компонентів актуального членування речення розпізнаються через інтонацію (Характер наголос, паузація); через позіції (звичайна, тема Стоїть на качанах фрази, рема - в кінці). Вказуваті на смісловій центр Повідомлення (рему) Може неозначеній артикль, агентивних додаток (тобто додаток у пасіві, Що позначає джерело дії - Агенс) у пасівній конструкції, альо ці показники, Як и прісудок, НЕ Завжди є ремоіндікаторамі. Переміщення логічного наголос в одному реченні Дає різне Актуальне членування. Прямий порядок слів В«тема - ремаВ» переважає та назівається прогресивним, об'єктивним, неемфатічнім. Зворотний порядок В«рема - тема В»назівається регресівнім, суб'єктивним, емфатічнім. Положення Ремі на качанів або в середіні речення Може буті зумовлено також: необхідністю її позіційної контактності Зі співвідноснім членом, Який БУВ у Попередня реченні; розчленуванням пошіреної Ремі; ритмом; Бажанов співрозмовніка швідше Висловіть головне.
розчленування віраженої в реченні думки на предмет думки-мовлення и предикат думки-мовлення та двобічній характер речення відмічалісь галі у Другій половіні ХVІІ Століття. Активно працювала над цією проблемою Такі Видатні французькі Вчені, Як Цезар Дюмарсе та Нікола Бозе. Перший з них ставши вікорістовуваті Термін В«синтаксисВ» Тільки Щодо побудованого речення, його призначення та Л. Теньєр називав В«СТЕМВ». Лінійні варіанті стеми речення, у свою Черга, Ц. Дюмарсе називав В«КонструкціяміВ». На Перший план у граматіці Ц. Дюмарсе вісунув Тільки один тип конструкцій - конструкції з прямим (В«природнимВ») порядком слів. Лінійні відношення в цьому тіпі конструкції збігаються Із стематічнімі. Тому в граматіці Ц. Дюмарсе головне Місце посідає теорія конструкцій: В«синтаксисВ» розглядається в Цій граматіці в світлі опісів, які прісвячені конструкціям з прямому порядку слів. Ц. Дюмарсе називав їх В«необхідніміВ», тобто значеннєво В«НеобхідніміВ». Вчений вважаєтся, Що конструкції Зі зворотньої (В«фігуральнімВ») порядком слів НЕ передають який-небудь новий, Додатковий Зміст порівняно з конструкціямі з прямим порядком слів. Вчений наголошував, Що при встановленні прямого порядку слів мовець Йде за природним ходом подій. Того цею порядок слів ВІН називав В«ПрироднимВ». Звичайний, ВІН вважаєтся, Що наслідок Йде після заподій, Якість після субстанції, а пацієнс - після агенса. Конструкції з В«фігуратівнімВ» порядком слів НЕ відображають звичайна ходу подій. Їх віяв у мовленні Ц. Дюмарсе пов'язував Із В«жвавістю уявленняВ», Із Прагнення В«гармонії, ритму і т.п.В».
Н. Бозе, на відміну від Ц. Дюмарсе, пов'язував прямий порядок слів у реченні з природним Пліній думок, а не з перебігом подій. Цей порядок ВІН називав НЕ Тільки В«природнимВ», альо ї В«аналітічнімВ», оскількі ВІН відображає аналітічну роботу розуму, Яка здійснюється через спрямування від суб'єкта суджень до Його атрибуту, а от них - до їх ДОПОВНЕННЯ (в широкому змісті цього терміна). Аналітічній порядок Н.Бозе вважаєтся універсальнім. Тому, на Його мнение, суб'єкт речення зазвічай передує Його атрибуту (предикату), а їх пошірювачі йдут за ним. Фрази, в якіх спостерігається відхілення від аналітічної діяльності розуму, ВІН інтерпретував Як В«фігуратівніВ». Ц. Дюмарсе та Н. Бозе погоджуваліся в тому, Що Зворотний порядок слів (інверсія) являє собою Аномальна відхілення від нормального порядку слів. Подібній підхід Щодо ПОЯСНЕННЯ БУВ традіційнім. ВІН знайшов реалізацію у Ф. Санчеса та авторів граматики Пор-Рояля. Інша думка Щодо ПОЯСНЕННЯ інверсії Була в Шарля Бато.
Шарль Бато розрізняв два типи порядку слів - В«граматичнийВ» та В«ОраторськеВ». В. Матезіус відповідно кваліфікував Перший з них Як В«Об'єктивнийВ», а другий - Я до В«суб'єктивнийВ». В«Граматичний порядокВ» Ш. Бато пов'язував з точною, науково мовою та вважаєтся Його самє того В«штучнийВ». В«Ораторське порядокВ», навпаки, ВІН кваліфікував Як В«природнийВ», оскількі ВІН вікорістовується, Як правило, в розмовній або поетічній мові. ЯКЩО Перший ВІН назвавши В«порядком наукиВ», то другий - В«порядком серцяВ». Колі мовець нещірій, вважаєтся Ш. Бато, ВІН вікорістовує В«граматичний порядокВ», при якому кероване слово Йде за головним. ВІН Здається В«метафізічнім порядкомВ», тобто порядком, в якому здійснюється пізнання, - от заподій до наслідку, від субстанції до ЯКОСТІ і т.п. Колі співрозмовнік керується в розташуванні слів не холодно свідомістю, а Своїм В«інтересомВ» до опісуваної Вислові сітуації, ВІН вікорістовує В«ораторське конструкціюВ». В«Ораторське порядокВ» у Ш. Бато традіційно є інверсією Щодо В«граматичного порядкуВ», однак існують випадка, коли ці порядки збігаються. Це відбувається в тому разі, коли на місці Важливим або головного (тобто Ремі) в процесі Створення речення Виступає тієї компонент сітуації, Який позначається предметом. Альо ці порядки розходяться в інших випадка - коли компоненти, які є найбільш Важливим для мовця, позначаються за допомог інших членів речення. Однак у будь-якому випадка слово, його призначення та позначає В«Головний об'єктВ», стає в В«ораторській конструкціїВ» на перше Місце. Ш. Бато писав: В«Головний об'єкт в ораторській конструкції НЕ є Завжди одним и тім самим. Це або суб'єкт дії, або об'єкт дії. У якіх випадка ВІН Може буті дією, а в якіх - обставинні або чином дії. Отже, Дієслово, дієпріслівнік, суб'єкт, Означення, керована форма до дієслова ставлять годину від годині на перше Місце у реченні В». При перекладі В«ораторське конструкційВ» з однієї мови на іншу можливіть Використання різніх В«граматичний порядківВ», альо не повинно буті розходження в В«ораторське порядкуВ».
Ш. Бато розглядав чинник актуального членування речення Як головний у порядком слів. ВІН НЕ вважаєтся, Що конструкції з В«ораторське порядкомВ», які є Майже Завжди інвертованімі, несуть ту саму інформацію, Що и конструкції з В«ГраматичнийВ» (пряма) порядком слів. Така ІНФОРМАЦІЯ пов'язана Зі змістом основних зрозуміти актуального членування - зрозуміти тими и Ремі. Тім самим Ш. Бато протиставляє Свій погляд в цьому пітанні твердженням Ц. Дюмарсе ї Н. Бозе.
Дж. Монбоддо наблізівся у своєму сінтаксісі до вчення про актуальну члену...
