Зміст
Введення
1. Визначення прецедентності в лексико-графічному матеріалі
2. Прецедентні імена
3. Прецедентне висловлювання і прецедентний текст
4. Прецедентні ситуації та прецедентні символи
5. Короткі висновки по чолі
6. Репертуар прецедентних ситуацій, прецедентних висловлювань, прецедентних ситуацій в мові сучасних старшокласників
6.1 Характеристика розмовної мови
6.2 Проведення пошукового елементу та обробка результатів
6.3 Інтерпретація результатів
Висновок
Список літератури
Введення
Область розмовної мови і мовних засобів поки мало вивчена: по суті всі мовознавство побудовано на матеріалі літературних текстів, переважно письмових, де своєрідність індивідуальності, пошук нових засобів вираження в більшій мірі зняті.
Лише в останні десятиліття стали з'являтися дослідження в області розмовної лексики, розмовного синтаксису, фонетики, невербальних засобів розмовної мови [левів, с.62].
Вивченню побутового спілкування присвячені праці психолінгвістів, соціолінгвістів (О.Б. Сироткіна, Е.А. Земської, Ю.М. Скребнева).
Саме в малій опрацьованості даної теми ("Прецедентні феномени у промові") полягає актуальність нашої роботи.
Об'єктом дослідження в нашій роботі виступає усне мовлення старшокласників, а предметом дослідження - прецедентні феномени в мові.
Метою нашого дослідження є: виявлення знання прецедентних феноменів і схожих з ними явищ, а також використання їх в розмовній мові старшокласниками.
Виходячи з поставленої мети, формуються наступні завдання:
Вивчити відповідну лінгвістичну літературу на тему "Прецедентні феномени у промові";
Дати характеристику особливостям розмовної мови;
Виявити знання прецедентних феноменів і схожих з ними явищ, а також використання їх в розмовній мові старшокласниками.
В ході вивчення мовних особливостей старшокласників була висунута наступна гіпотеза: більшість запропонованих школярам прецедентних імен відома їм і використовується в мові, прецедентні імена засвоюються завдяки родині та школі.
1. Визначення прецедентності в лексико-графічному матеріалі
Феномени (лінгвістичні та екстралінгвістичні), добре відомі членам того або іншого соціуму (від сім'ї до національно-культурного співтовариства), входять до спадкове когнітивне простір комунікантів і є прецедентними.
Слід говорити про три типи прецедентних феноменів:
Соціумно-прецедентні - феномени, відомі будь-якому середньому представнику того чи іншого соціуму (соціального, конфесійного, професійного) тобто феномени, які можуть не залежати від національної культури;
Національно-прецедентні - феномени, відомі будь-якому середньому представнику того чи іншого національно-культурного спільноти;
Універсально-прецедентні - феномени, відомі будь-якому середньому представнику виду homo sapiens;
Потрібно відзначити, що останній тип носить на сьогоднішній день чистий гіпотетичний характер, однак він видається цілком реальним [вісник, с.63].
Питання про межі названих типів заслуговує особливої вЂ‹вЂ‹уваги: ​​по-перше, соціумние когнітивні простору можуть одночасно входити в кілька когнітивних баз (наприклад, колективне когнітивне простір представників однієї галузі знань, але різних національно-культурних спільнот), по-друге, межі між типами когнітивних просторів рухливі: ті чи інші когнітивні структури можуть ставитися одночасно до всіх трьох колективним когнітивним просторів або належати до одного або двох колективних когнітивних просторів; при цьому феномени можуть з часом переходити з категорії, наприклад, національно-прецедентних в категорію універсально-прецедентних.
У лінгвістичній літературі розглядаються такі прецедентні феномени, як прецедентний текст, прецедентне висловлювання, і символ прецедентних текстів.
В.Н. Караулов дає наступне визначення прецедентному феномену: "Під прецедентним феноменом ми розуміємо:
значущі для тієї чи іншої особистості в пізнавальному чи емоційному відносинах;
мають понадособистісний характер, тобто добре відомі і широкому оточенню даної особистості, включаючи її попередників і сучасників;
звернення до яких поновлюється неодноразово в дискурсі даної мовної особистості [караул, с.216].
Це те загальне, що об'єднує прецедентні феномени, які можуть бути як вербальними (тексти в самому широкому сенсі цього слова), так і невербальними (твори живопису, скульптури, архітектури, музичні творіння).
Прецедентний феномен в когнітивної базі зберігається у формі когнітивної структури, яка включає в себе диференціальні ознаки самого прецедентного феномена, його атрибути і оцінку.
Смирнова відзначає, що неодмінною умовою ефективної комунікації є усвідомлення того, що прецедентний текст може містити оцінку, яка має на увазі певний погляд на факти, що може бути адекватно витлумачено, якщо ми враховуємо кут зору, під яким автор розглядає дану подію [Смирнов, с.23]. Таким чином, метою будь-якого спілкування є обмін інформацією (інтелектуальної і емоційної). При цьому важливо не просто отримати або передати інформацію. Ми повинні, з одного боку, спробувати адекватно зрозуміти ту інформацію, яку ми отримуємо, а з іншого - наділити свою інформацію у форму, максимально доступну і зрозумілу для реципієнта. Інакше наше спілкування буде нагадувати листування кореспондентів, які, отримуючи пошту, не роздруковують конверти.
Передаючи інформацію, автор завжди сподівається, що буде "правильно зрозумілий". Автору необхідна "Зворотній зв'язок", тобто підтвердження реципієнтом отримання інформації. Адекватне розуміння комунікантами один одного забезпечує успішне протікання комунікації і допомагає уникнути комунікативного провалу.
Серед факторів, що обумовлюють адекватність розуміння комунікантами один одного в процесі спілкування, слід назвати корпус знань і уявлень, яким володіє кожен з комунікантів. Сукупність цих знань і уявлень є когнітивне простір індивідуума, сформоване когнітивними структурами, які можуть бути або лінгвістичними, або феноменологическими. До лінгвістичним когнітивним структурам ми відносимо ті, які лежать в основі мовної компетентності і формують сукупність знань і уявлень про закони мови, про його синтаксичному будові, лексичному запасі, фонетико-фонологічної ладі, про закони функціонування його одиниць і побудови промові на даному мовою. Феноменологічні когнітивні структури формують сукупність знань і уявлень про феномени екстралінгвістичної природи, тобто про історичні події, реальних особистостей, законах природи, творах мистецтва, в тому числі і літературних.
Близьким до поняття "прецедентного" у філософії та культурологи виступає поняття "універсалії". Так, в сучасної філософії поняття "універсалії" використовується у значенні універсальної культури, тобто основ розуміння світу і місця людини в ньому, імпліцитно формуються у кожного індивіда в такому процесі, як соціалізація, і службовців свого роду розумовим інструментарієм для людини кожної конкретної епохи, задаючи у своєму історичної варіюванні систему координат, виходячи з яких людина сприймає явища дійсності і зводить їх в своїй свідомості воєдино. Універсалії виступають інструментарієм чуттєво артикульованих світовідчуття, світосприйняття, міропредставленія і міропережіванія. Набір культурних універсалій досить стабільний (мир, причина, ціле - універсалії об'єктного ряду; людина, щастя, держава, справедливість - універсалії суб'єктного ряду; пізнання, істина, діяльність - як універсалії суб'єктно-об'єктного ряду) [філос, с.741].
У межах більшості різних напрямків культурологічних досліджень присутня вихідне припущення про існувань культурних універсалій, що забезпечують упорядк...
