Понятійна складова концепту "мова" в російській і англійській лінгвокультурах
План
1. Концепт "мова" в текстах
2. Пареміологіческое уявлення
3. Оцінка та оціночні конотації
Бібліографія
1. Концепт "мова" в текстах
Понятійна складова лінгвокультурного концепту відображає його ознакових і дефініціонного структуру. Згідно С.Г.Воркачеву, понятійну складову "найдоречніше визначити через заперечення: це те у змісті концепту, що не є метафорично-образним і не залежить від внутрішньосистемних ("значімостних") характеристик його мовного імені "(Воркачев 2002а: 55).
При аналізі національної форми буденної свідомості в якості еталону прийнятий семантичний прототип мови, отриманий на матеріалі наукового дискурсу і не зазначений культурно-мовною специфікою. Його семантичне ядро ​​утворюють наступні дефініціонного ознаки: необмежена семантична потужність, еволютівной, маніфестіруемость в мові і етнічність. Импликативного ознаками, виведеними з дефініціонного, є комунікативність і подвійне членування мови (див. п. 2.6).
Очевидно, що при вживанні імені концепту в складі предикативних одиниць актуалізується один або декілька з дефініціонного ознак, що поміщається мовцем у комунікативний фокус висловлення (див.: Воркачев 2003: 41). Таким чином, дослідження понятійної складової концепту "мова" зводиться до аналізу актуалізації дефініціонного ознак концепту при вживанні його імені.
Предмет аналізу склала актуалізація семантичних ознак концепту "мова" на матеріалі, з одного боку, росіян і, з іншого боку, англомовних (англійських і американських) прозових художніх і (меншою мірою) публіцистичних творів ХХ-XXI вв. Корпус ілюстративного матеріалу склав більше двох тисяч прикладів для кожної мови.
З соціолінгвістичний точки зору в ілюстративному матеріалі представлений особистісно-орієнтований дискурс, який виступає у двох різновидах: побутовому і буттєво типах дискурсу. За В.І.Карасіку, якщо для побутового дискурсу характерне прагнення максимально стиснути передану інформацію при самоочевидною комунікативної ситуації, то буттєвий дискурс призначений "для знаходження і переживання істотних смислів, тут мова йде не про очевидні речі, а про художній і філософському осягненні світу "(Карасик 2002: 277).
У російській ілюстративному корпусі найбільшим числом вживань виявляється представлений дефініціонного ознака етнічності. Природна мова, являючи собою абстракцію високого рівня, у мовній діяльності людини проявляється у вигляді конкретного ідіоетніческого мови. Тому вкрай висока частота ознаки етнічності мови виявляється цілком природною: Беззвучний голос вигукнув декілька уривчастих фраз, незрозумілих, як малайська мова ; пролунав шум як би довгих обвалів; відлуння і похмурий вітер наповнили бібліотеку (Грін 1988а: 29); - А може, ти німецьку мову знаєш, як наш Рибочкина? - Посміхнувся Синцов, згадавши, як учора ввечері ад'ютант намагався допитувати перебіжчика-австрійця (Симонов 1989, т. 2: 319); простимо деяким західним дослідникам: пишуть про нашу країну, але російською мовою не володіють, з першоджерелами звіритися не можуть, їм наказали повторювати, що Тухачевський передбачав і попереджав, вони і повторюють (Суворов 1999: 238); - Ну, вже знаєте ... Якщо вже таку підлість! .. - Вигукнув Пилип Пилипович по-російськи (Булгаков 1988а: 322); Потім прийшла німкеня, вона ж француженка - викладала німецький і французька (Каверін 1987: 94).
Можна помітити, що при згадці про рідне (в основному - російською) мовою, про нього часто говориться по контрасту з іншими: Російська мова його напевно страждає хоч якимись похибками, і видавати себе за російського - свідомо приречений на невдачу, сполучену причому з втратою обличчя (Звягінцев 2004в: 146); Сам Таяма або його штурман ругательскі лаяли в цей час російською мовою екіпаж і рульового шхуни, які не вміли-де поводитися з керуванням і не знали свого справи (Бєляєв 1987А: 243); Матвій Петрович говорив надто правильною російським мовою , з твердими, ясними закінченнями слів, з тією правильністю, яка найлегше видає іноземця (Адамов 1986: 6); - Бюрократізмус! - Кричав німець, в ажитації переходячи на важкий російську мову (Ільф, Петров 1982б: 484).
У фантастичних творах згадуються не тільки існуючі етнічні людські мови, але й вигадані мови. Проте ні по формі, ні по суті вони нічим не відрізняються від реальних мов, і в подібних творах ознака етнічності актуалізується точно так само, як і при згадці людських мов: Від природи допитливі, арзаків самі проявляли великий інтерес до мови сусідів. Не відаючи небезпеки, вони все добре запам'ятовували і дуже скоро однаково вільно говорили як на своїй мові , так і на мовою обранців . Тоді Менвіти заборонили їм розмовляти на арзакском мовою , закрили арзакскіе школи (Волков 1987: 170); Я не хочу, щоб моя дочка була відстаючої по марсіанському мови (Буличов 1988: 397).
Іноді ім'я концепту імпліцитно використовується в значенні "іноземна мова", таким чином мову за замовчуванням розуміється як чужий: Так і було, коли ми жили в Криму: Саня сердиться, що я закинула мови , і я стала знову займатися іспанським (Каверін 1987: 467); Великими повноважними послами вибрали Лефорта, сибірського намісника Федора Олексійовича Головіна, чоловіка гострого розуму і знав мови , і думного дяка Прокоф Возніцина (Толстой 1987: 224); Благо, в той час панове офіцери мовами володіли, штабс-капітан написав рапорт і ... знову отримав відмову (Суворов 2000: 142).
Відносно часто актуалізуються відразу два дефініціонного ознаки: ознака етнічності і ознака маніфестації в мові. Ознака маніфестації в мові супроводжує близько 40% випадків актуалізації ознаки етнічності. Необхідно відзначити, що ознака маніфестації в мові не зустрічається окремо від ознаки етнічності: говорити можна тільки на конкретному ідіоетніческом мовою. При цьому ідіоетнічность мови може виражатися як експліцитно - через його конкретне визначення, так і імпліцитно - через підкреслення характерних ознак чужої мови: приналежності членам певної етнічної спільності, його незрозумілості, особливостей звучання. Ознака маніфестації в мові представлений головним чином вживанням імені концепту в поєднанні з дієсловами, що позначають мовленнєву діяльність у словосполученнях типу говорити на якому-л. мові: Китайці прали сорочки в Північній Двіні, прямо під набережній, і, голосно базікаючи на своєму гортанно-глухому мовою , розтягували їх під сонцем між великими каменями (Каверін 1987: 569); Однак він ні про що не запитав нас, не поцікавився дізнатись, хто ми такі, куди їдемо, на якій мові розмовляємо (Ільф, Петров 1986: 166); Мова, на якому він говорив , був цокають, швидким, уривчастим, немов стрекотіння лісової птиці (Буличов 1989: 334); Він пригощає мене молоком і, знімаючи повстяну білий капелюх, говорить чистісінькою німецькою мовою : "Їж, генерал! Це молоко надзвичайно цілющого властивості "(Шолохов 1962, т.1: 139); Короткі й мелодійні слова земної мови звучали для тормансіан як заклинання (Єфремов 1989б: 156).
дефініціонного ознака необмеженої семантичної потужності мови представлений украй незначним числом вживань, але "з негативним знаком" - ставиться під сумнів принципова можливість передати за допомогою мови інформацію будь-якого роду: Я відчуваю тисячі нових незвичних запахів і їх відтінків, я чую нескінченна кількість звуків, для вираження яких, мабуть, не знайдеться слів на людській мові (Бєляєв 1987б: 340); Заодно ми з'ясували про тебе таке, чому в ваших мовах немає і назв (Звягінцев 2004а: 245). При цьому мова може йти як про конкретний етнічному мовою, так і про людський мові взагалі.
Ознака еволютівной представлений поодинок...
