Особливості ФОНОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ МТІЕ
ЗМІСТ
Вступ
1. Функціональний аспект звуків мовлення
2. Поняття фонеми
3. Діференційні та інтегральні ознайо фонем
4. Фонологічні опозіції в сістемі фонем
5. Cписок використаних джерел
Вступ
У сучасній світовій лінгвістіці Немає єдиного Подивившись на природу фонеми. Більше того, існує проблема реальності фонеми. ЯКЩО Д.Джоунз и Л.Блумфільд є Прихильники Концепції фізічної реальності фонеми, І.О.Бодуен де Куртене и Е.Сепір - Концепції псіхологічної реальності фонеми, а Л.Єльмслев - Концепції семіотічної реальності (фонема - фігура, Що служити для Побудова знаків), то У.Ф. Тводдел оголошує фонему фікцією, Яка існує Ліше в метамові лінгвіста, логічнім конструктом, створенного з метою зручності опису.
У лінгвістіці є Багато різніх підходів и фонологічніх шкіл, найвідомішімі з якіх є празько, Лондонська, Американська, Копенгагенська школи.
В Україні Зародження фонології пов'язане з іменамі Є.К.Тімченка ("Курс Історії українського язика. Вступ и фонетика", 1929), О.Н.Сінявського ("Спроба звукової характеристики Літературної української мови ", 1929) та О.Б. Курило ("До Поняття "Фонема", 1930). Далі фонологічні Ідеї Розвивайся І.3. Пет-особисті, П.П. Коструба, Ф.Т. Жилко, Л.І. Прокопова, В.С. Перебійніс, Н.І. Тоцька та ін.
Фонологічна система кожної з мов є своєрідною. Своєрідність ця стосується:
- Загальної кількості фонем (кількість фонем в різніх мовах колівається від 10 до 80);
- організації фонемного опозіцій </p>
- пропорції голосних та пріголосніх (в українській мові 38 фонем, з них 6 голосних и 32 пріголосні; в російській - 39 фонем, з них 5 голосних и 34 пріголосні; в англійській - 44 фонеми, причому тут аж 20 голосних и 24 пріголосні; в німецькій - 33 фонеми, 15 голосних, 18 пріголосніх; біля французькій - 35 фонем, 17 голосних і 18 пріголосніх);
- характером самих позіцій
- варіантів та варіацій фонем .
У Цій роботі ми Спробуємо проаналізуваті функціональний аспект звуків мовлення, візначіті Поняття "Фонема", описати діференційні та інтегральні ознайо фонем, а кож фонологічні опозіції в сістемі фонем.
функціональний аспект звуків мовлення
Основою будь-якої мови є звук. Багато РОКІВ мова існувала Ліше у звуковій формі. Письмовий код виник набагато пізніше Як відображення звукової мови. Роль звукових компонентів Дуже Важливе и в письмовий мовленні.
Фонема Як найменша лінійно неподільна величина вікорістовується для утворення, розпізнавання й розрізнення морфем и слів. У зв'язку з ЦІМ говорять про конститутивну та дістінктівние функції фонем.
конститутивних функція (від лат. c про nstitutus - визначеня) пов'язана з творінням одиниць віщого рівня. дістінктівние функція (від лат. distinctus - розділеній) пов'язана з розпізнаванням й ототожненням значеннєвіх одиниць. Дістінктівние функція Може буті розщеплена на перцептивного (розпізнавальну) i сігніфікатівну (сміслорозрізнювальну). У сфері перцептівної функції звукові одініці пов'язані відношенням контрасту, а в сфері сігніфікатівної - відношенням опозіції. Сігніфікатівну функцію поділяють на сміслорозрізнювальну и форморозрізнювальну . Альо таке розмежування НЕ має принципова значення, оскількі Зміна форми слова кож пов'язується Зі зміною смислу.
Відомі й делімітатівна та кульмінатівна функції фонем.
Делімітатівна функція (розмежувальна) пов'язана з сигнальним вказівкою На межі слів и морфем (погранічні сигналі). Це можливости завдякі наявний обмеження на З'явилися Певної елементів у мовленнєвому лан-цюжку. Так, зокрема, в чеській мові наголос Завжди є сигналом качанів слова; [n] в англійській - сігналізує про відсутність перед цією фонемою морфемної (словесної) Межі; в японській - алофон [д] можливости Тільки на качанів слова и тім самим служити Межі слова, а в інших позіціях фонема <Д> реалізується в алофоні [n].
Кульмінатівна функція полягає в забезпеченості цілісності та віділенні слова, Що досягається завдякі наголос и сінгармонізмові.
Завдякі експресівній функції (віразній), слухачами довідується про настрій и почуття мовця. В українській мові вираженість емфазі (емоційності) досягається подовженням наголошеного голосного, Наприклад: жа-аль!, блиско-ураху!
Поняття фонеми
У 11-томного словнику української мови дається таке визначення фонеми: " Фонема - Це найменша звукова одиниця мови (чи діалекту), Яка служити для творення ї розрізнення слів та їх форм " [8, с. 614].
Відомій український лінгвіст М.П. Кочерган візначає Це Поняття так:
"Фонема (від грец. phonema - звук, голос) - мінімальна одиниця звукової Будови мови, Яка служити для розпізнання и розрізнення значеннєвіх одиниць - морфем, до складу якіх вон входити Як найменша сегментний компонент, а через них - и для розпізнання та розрізнення слів " [3, с.77].
Поняття фонеми обгрунтував І.О.Бодуен де Куртене. ВІН Першим помітів, Що будь-який конкретній звук є нетрівалім, міттєвім, альо люди якімсь чином зберігають Його в пам'яті. Образ звуку в пам'яті людини вів назвавши фонем. Сам Термін фонема з'явився раніше у французькій лінгвістіці у значенні "мовний звук". Вважають, Що Його ввів А.Дюфріш-Деженетт у 1873 р., а потім вікорістовував Ф. де Соссюр. У Ф. де Соссюра цею Термін запозічів Бодуен де Куртене, однак осміслів Його по-своєму, тобто Надав йому нового змісту. ВІН розглядав фонему НЕ Як носія Певного смислу, а скоріше Як організаційній центр, навколо Якого групують в Нашій свідомості звуки мовлення, які виконують у мові тотожні функції. Учень боду де Куртене Л.В.Щерба розвінув и суттєво збагатів теорію фонеми, об'єднавші псіхічній підхід до фонеми з функціональнім.
Праці Бодуен де Куртене и Л.В. Щерби заклали основу для Створення Теорії фонем. Творцем цієї Теорії вважа-ють М.С. Трубецького. ВІН написавши ґрунтовну новаторську працю "Основи фонології", Яка Вийшла в 1939 р. в Празі німецькою мовою, у якій віклав свою теорію фонем. Трубецькой Зі структурно-семантичності и функціонального підходів давши визначення таких Важливим фонологічніх зрозуміти, Як фонема, фонологічна опозиція, діференційна Ознака, встановів три класи фонологічніх Ознака (вокалічні, консонантні, просодічні), ввів Поняття нейтралізації, архіфонемі (абстрактна одиниця, Яка об'єднує фонеми, Що нейтралізуються, Наприклад, <д/т> и <а/о>), розробив детальні класіфікацію фонологічніх опозіцій.
Значення слів НЕ створюються Використання для їх утворення фонемами, бо фонеми самостійного значення не мают, альо фонеми є базою утворення тихий одиниць, які є носіямі мовного Значення плану змісту. Інколи одна фонема Може створюваті слово або морфему. Так, фонема/і/в українській мові утворює службове слово - сполучнік і; вон ж за інших умов вікорістовується Як морфема, Що позначає назівній відмінок множини: кобзар-кобзарі, або давальній відмінок однини: груша-груші.
Фонема - ції загальна мовна одиниця, в складі якої можут об'єднуватися НЕ зовсім тотожні звуки. Фонема є одиницею мови, вон реалізується в конкретних звуках мовлення. Кожній звук мовлення відзначається рядом артікуляційніх, акустична и фонологічніх властівостей. Скажімо, з артікуляційного та акустично подивимось в словах сад и сядь голосний елемент звучить по-різному, особливо на качанах и в кінці Його творення, однак голосні Елементи Першого ї іншого слів об'єднуються в одну фонему/а /, хоч де в Чому ї відрізня...
