Зміст
Введення
Глава 1. Переклад аббревіаціі і скорочень як об'єкт лінгвістичного дослідження
1.1. Аббревіація і проблема зв'язку звучання
1.2. Словотворчі моделі англійських абревіатур і скорочень
1.3. Фонетичні і графічні особливості перекладу абревіатур і скорочень на англійській мові
1.4. Семантичний аналіз особливостей перекладу англійських абревіатур і скорочень на російську мову
Висновки по першому чолі
Глава 2. Функціонально-семантичний аналіз перекладу абревіатур і скорочень на матеріалі науково-технічної та професійної літератури
2.1. Методика розшифровки англійських скорочень російською мовою
2.2. Передача іноземних скорочень російською мовою
2.3. Приклади перекладу абревіатур і скорочень на прикладі науково-технічного тексту.
Висновки по другому чолі
Висновок
Бібліографія
Додатка
Введення
Переклад - це складний і багатогранний вид людської діяльності. Хоча зазвичай говорять про переведення В«з однієї мови на іншуВ», але, насправді, в процесі перекладу відбувається не просто заміна однієї мови іншим. У перекладі стикаються різні культури, різні особистості, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи, різні рівні розвитку, різні традиції і установки. Перекладом цікавляться культурологи, етнографи, психологи, історики, літературознавці, і різні сторони перекладацької діяльності можуть бути об'єктом вивчення в рамках відповідних наук.
Абревіатури та скорочення виявляють цілий ряд граматичних особливостей. У науковій і технічній літературі займають особливе місце тексти, орієнтовані не стільки на носіїв певної мови, скільки на представників певної професійної групи з певними екстралінгвістичними знаннями.
Незважаючи на те, що існують досить численні, хоча і фрагментарні, дослідження, присвячені проблемам аббревіаціі в сучасних мовах, скорочені лексичні одиниці залишаються в багатьох відносинах загадкою в лінгвістичному плані, оскільки стосовно до них припадатиме розглядати під специфічним кутом зору такі фундаментальні проблеми як проблема структура слова і його значення, проблема морфеми і ін Цією складністю пояснюється суперечливість думок, а часом і суперечливий підхід до скороченим лексичним одиницям. Переклад скорочень і абревіатури завжди був актуальною темою для вивчення, але в останнє десятиліття йому приділяється особлива увага.
Проблеми скорочених лексичних одиниць як специфічного мовного явища у сучасних мовах привертали увагу багатьох дослідників. Ці проблеми розглядаються в численних статтях і окремих роботах російських і зарубіжних авторів. До числа найбільш грунтовних праць з цих питань можна віднести роботи Д.І. Алексєєва, Є.П. Волошина, В.Г. Павлова, Т. Пайлза, М.М. Сегаля, Л.А. Шеляховского, Р. Уельза, О. Есперсена та ін
Гіпотеза дослідження: можна припустити наявність семантичних особливостей перекладу англійських абревіатур і скорочень на російську мову, формованих під впливом екстралінгвістичних чинників.
Мета роботи - дати загальну характеристику скороченим лексичним одиницям і визначити основні способи та особливості їх перекладу.
Предметом вивчення в даній роботі є переведення скорочених лексичних одиниць.
Для досягнення мети дослідження необхідно рішення наступних завдань:
1. Зробити аналітичний огляд лінгвістичної літератури з даної теми;
2. Проаналізувати існуючі класифікації абревіатур і скорочень;
3. Визначити функції скорочених лексичних одиниць;
4. Дати характеристику способів перекладу.
5. Виявити і проаналізувати семантичні особливості перекладу абревіатур і скорочень на матеріалі технічної літератури.
У даній роботі використані такі методи і прийоми дослідження: прийом вивчення словникових дефініцій, компонентний аналіз, метод контекстуального аналізу.
Глава 1. Переклад аббревіаціі і скорочень як об'єкт лінгвістичного дослідження
1.1. аббревіаціі і проблема зв'язку звучання і значення
Єдність форми і змісту, тобто зв'язок між звучанням і значенням, відіграє важливу роль у вирішенні проблеми аббревіаціі. Основним при цьому є положення про зв'язок абревіатур з явищами дійсності через відповідні повні найменування. На це вказував В.П. Волошин [7]. Цей зв'язок проявляється в тому, що значення вихідного словосполучення закріплюється не тільки за абревіатурою в цілому, але і за кожним її компонентом - звуком або звукосполученням, які виділяються в складі абревіатури. Відповідні компоненти вихідного словосполучення іменуються при цьому В«розшифровкоюВ». В результаті абревіатура може бути зрозуміла тільки завдяки В«розшифровціВ», за винятком особливих випадків. З цього приводу ми знаходимо наступний висновок К.А. Левківській, яка вказує, що зв'язок звучання зі значенням має у складноскорочених слів зовсім інший характер, ніж у звичайних слів мови: вона здійснюється не безпосередньо, а через відповідну розшифровку [13].
Правда, при широкому поширенні складноскорочені слова і більш- менш тривалому існуванні його в мові може поступово встановитися і безпосередній зв'язок між звучанням і значенням, і абревіатура починає розумітися вже без розшифровки.
Припускається двоякий характер зв'язку звучання зі значенням: по-перше, складноскорочене слово не існує самостійним значенням і, отже, не реалізується поза форми і значення вихідного словосполучення, що є його розшифровкою по-друге, мається на увазі співвіднесення не двох одиниць - абревіатури та словосполучення - як таких, а їх елементів, звідки випливає, що кожен компонент абревіатури володіє значенням відповідного слова в складі вихідного словосполучення.
Таким чином, безпосередній зв'язок між звучанням і значенням може існувати, проте для цього необхідні дві умови: широта поширення і тривалість існування абревіатури.
Досліджував це питання Р.И. Могилевський [17]. Розглядаючи В«внутрішню форму В»як лінгвістичну категорію, він порівнює її у звичайного слова і абревіатури. При цьому Р.І. Могильовський вірно приводить відмінності, які існують між морфологічної та семантичної структурою звичайного слова, що має традиційний форму, і абревіатури.
Сама специфіка абревіатур виявляє тенденцію до усунення В«внутрішньої форми В». Відомо, що абревіатури не мають кореня, афіксів, тобто таких граматичних елементів, які характеризують слово як особливого роду мовну одиницю. Отже, абревіатура з формального боку не є звичайним словом. Далі автор робить висновок про те, що в абревіатурах за кожним звуком-буквою криється значення цілого слова, тоді як у звичайному слові кожен звук не володіє такою семантичної самостійністю, і лише певне значення закріплюється в слові тільки за сумою всіх звуків словесного комплексу.
Проблема зв'язку звучання і значення по-різному вирішується вченими для різних видів скорочень, але найбільш спірною вона є при вивченні абревіатур.
Проблема зв'язку звучання і значення абревіатур - одна з центральних, найбільш складних і спірних проблем у теорії аббревіаціі. Від її рішення залежить або визнання абревіатур повноцінними словами, або віднесення їх до В«Лексико-семантичним варіантамВ» повних форм, які не мають власного значення і не можуть вважатися словами в повному розумінні.
Існують дві діаметрально протилежні концепції щодо зв'язку звучання і значення абревіатур [14].
Відповідно до першої концепції значення пов'язується не з скороченням в цілому, а з окремими його елементами: звуками або буквами, причому вважається, що кожен елемент має якусь семантичну зв'язок з відповідним компонентом повного найменування. Цю концепцію відстоює в своїх роботах К.А. Левковська [13]. Очевидно, що така концепція немислима без припущен...
