Реферат на тему
Основні напрями в мовознавстві
Другої половини XIX ст.
ПЛАН
1. Натуралістічна Концепція Шлейхера.
2. Інші предаставнікі лінгвістічного натуралізму.
3. Псіхологічній напр
4. Олександр Потебня - Відомій представник психологічного навпростець.
5. Використана література
Порівняльно-історичне мовознавство Другої половини XIX ст. супроводжували вдосконалення прійомів лінгвістічного аналізу, розширення наукових горізонтів. Встановлюються зв'язки мовознавства з іншімі науками, формують Нові школи: натуралізм, псіхологізм, молодограматізм.
1. Натуралістічна Концепція Шлейхера.
Першим безпосередньо, Який виник у Надра порівняльно-історічного мовознавства, БУВ натуралізм.
Натуралізм - напр, Який пошірював принципи и методи природничих наук на Вивчення мови и мовленнєвої діяльності.
Виникнення натуралістічної школи зумовленості бурхлівім витку у середині XIX ст. природничих наук. Основоположником натуралізму ставши Німецький мовознавець серпня Шлейхер (1821 -1868) - професор Єнського універсітету. Основними працями Шлейхера є В«Мови Європи Гірськолижний у систематичність оглядіВ» (1850), В«Морфологія церковнослов'янської мовиВ» (1852), В«Про морфологію мовиВ» (1859), В«Підручник літовської мовиВ» з хрестоматією и словником (1856 - 1857), В«Порівняльно-історичні дослідженняВ» (1848), В«Німецька моваВ» (1860), В«Компендіум порівняльної граматики індоєвропейськіх мов В»(1861).
Натуралістічна Концепція мови найповніше и найчіткіше викладу у працях В«Теорія Дарвіна и мовознавствоВ» (1863) и В«Значення мови для природної Історії людини В»(1865). У них у концентрованому вігляді
подано теоретичні погляди Шлейхера, в якіх сінтезовано Ідеї Боппа, Гумбольдта и Дарвіна.
Шлейхер вважає, Що В«встановлені Дарвіном для відів тварин и рослин закони можут буті застосовані в головному своїх рісах до організмів мов В». Цю тезу автор підкріплює Окрема положеннями. Так, зокрема, ВІН переносити запозичення з біологічної систематики класіфікацію рослин и тварин (РІД, вид, підвід, різновід, особин) на класіфікацію мов: Роду відповідає прамова, виду - Мова Певного Етнос, 'підвіду - діалект, різновіду - говірка, особіні - мовлення окремого людей.
Розвиток мови, за Шлейхером, відбувається за законами, які НЕ мают вінятків (Поняття законів розвітку мови Вперше ввів у мовознавство самє Шлейхер). Навчань переносити на мову закон мінлівості відів и 'закон боротьбі за існування. На Його мнение, в мовознавстві навіть лігши, Ніж у пріродознавстві, простежіті зміну мов, установіті походження нових форм Із колішніх, оскількі є Давні пам'ятки пісемності, які засвідчують факти мов, Що існувалі Більше двох тісячоліть того (санскрит, давньолатінська та ін.). Як весь органічній світ розвівався з одноклітінніх організмів, так само й мови світу беруть Свій початок від найпростішіх мов. Відмінності Між мовамі зумовлені відмінностямі жіттєвіх умів народів, які корістуються тією чи іншою мовою.
Положення Дарвіна про боротьбу за існування в Рослін и Тварини Світі, згідно з яким віжівають найпрістосованіші, найжіттєздатніші віді, знаходится Своє підтвердження на матеріалі Історії мов: В«у теперішній Період життя людства переможцямі у боротьбі за існування віявляються переважно мови індоєвропейського племені; Поширення їх безперервно тріває, тоді Як Багато інших мов вже вітіснено В».
Оскількі мова - ції природний організм, то людина безсіла суттєво Щось Изменить в ній, так саме Як не Може Изменить Будова людського організму.
Життя мови, за переконань Шлейхера, Складається з двох періодів: доісторічного та історічного (Цю тезу вчений запозічів у Гегеля). У доісторічному періоді мова розвівається від простої до складної, збагачується новімі формами (тут Шлейхер іде за Гумбольдтом, Який стверджував, Що ВСІ віщі форми мови вініклі з простішіх: аглютінатівні з ізолюючіх, а флектівні з аглютінатівніх). У історічному періоді відбувається регрес, розпад мови (звуки В«ЗношуютьсяВ», знікає багатство форм, простежується тенденція до Спрощення). Це Період старіння и поступового вмирання мови. ЦІМ твердженням Шлейхер заперечує Гумбольдту, Який вважаєтся, Що мова Постійно вдосконалюється. ВІН, Як и романтики, стверджував, Що морфологічно складні Давні класічні мови (санскрит, давньогрецький, Латинська) булі найдосконалішімі. Ця Концепція ґрунтувалася на матеріалі індоєвропейськіх мов, які змінюваліся від синтетизму до аналітізму.
Морфологічні тіпі мов, на мнение Шлейхера, відповідають різнім єпохи у розвітку земли: кристал - кореневі (ізолюючі) мови, Рослін світ - аглютінатівні мови, Тварини світ - флектівні мови.
Під впливим природничих наук Шлейхер створі свою теорію родовідного дерева. Його заслугою є ті, Що ВІН чітко сформувалася Поняття індоєвропейської прамови, тобто мови, від якої походять Усі індоєвропейські мови. Такою мовою ВІН ЦІЛКОМ резонно вважаєтся НЕ санскрит, Як вважаєтся до нього, а мову, Яка існувала до появи пісемності и Зниклий, альо Якові на Основі живих мов та пам'яток пісемності мертвих мов можна реконструюваті. Санскрит, слушно доводити ВІН, не індоєвропейська прамова, а найстаріша представніця індоєвропейської родини мов. Згідно з Його теорією родовідного дерева колись єдина мова (Прамова) внаслідок розселення мовців по різніх теріторіях розпалася на частині, а ті Частина в свою Черга розпадаліся далі. На схемі родовідного дерева показано етапи цього розпаду. схема вже застаріла, альо принцип генетичної класіфікації вікорістовують и ніні. Тепер і теорію родовідного дерева сінтезувалі з теорією хвиль Й. Шмідта, за Якою індоєвропейська мова існувала на Великій теріторії, не Була єдіною, а складалася з низки діалектів. Нові мовні Явища, Що вінікалі на певній теріторії, пошірювалісь, Як Хвилі від кинутого у воду каменя.
Шлейхер вважаєтся: Що Далі на схід жіве народ, то більш давньою є Його мова, А що Далі на Захід, то менше давніх рис и Більше новоутворень вон має.
Для Шлейхера індоєвропейська мова Була ЦІЛКОМ реальною. Метою компаративний досліджень ВІН вважаєтся реконструкцію індоєвропейської прамови. Рекон-струюючі на Основі фонетічніх законів праформи, ВІН настількі БУВ упевненій, Що відтворює реальні прамова, Що навіть написавши цією В«мовоюВ» байку «³вця и коніВ». Компаратівісті Наступний поколінь, Знаючий про індоєвропейську мову однозначно Більше, Ніж Шлейхер, Ніколи НЕ пробуває повторіті Його експеримент. Сучасні Вчені вважають, Що Поки Що Немає процедури сінхронізації реконструйованіх праформ (реконструйовані праформи можут стосуватіся різніх епох існування прамови). Та й прамова НЕ Була однорідною, а складалася з діалектів и говірок. Зрештою, реконструюваті можна ті, Що має Залишки (сліді) в сучасности мовах, а ті, Що Зниклий, реконструюваті Неможливо.
Шлейхер, на відміну від інших лінгвістів, розрізняв мовознавство и філологію. Мовознавство відносів до природничих наук, а філологію - до історічніх. Мо-вознавця ВІН порівнював Із ботаніком (вівчає все, Що є в мові), а філолога (літератора) - Із садівніком (доглядає за мовою, культівує все кращє в ній).
2. Інші предаставнікі лінгвістічного натуралізму.
Натуралістічну концепцію мови, крім Шлейхера, Розвивайся німецькі Вчені Моріц-Карл Рапп (1803 - 1883), Який написавши праці В«Фізіологія мови В»(1840),В« Порівняльна граматика Як Природничо наука В»(1852); Макс Мюллер (1823-1900), відомій Своїми В«Лекціямі з науки про мовуВ» (1861), в якіх Дуже спрощено трактував мовня діяльність (В«Мозок віділяє мнение, Як печінка віділяє жовчо В»), та американський лінгвіст Вільям-Дуайт Уїт...