Зміст
Вступ
1. Теоретичні Відомості про освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові
2. Запозичення іншомовніх слів в сучасній українській мові
2 .. Освоєння латинської лексики в сучасній українській мові
2.2 Освоєння англійської лексики в сучасній українській мові
2.3 Освоєння старослов'янської лексики в сучасній українській мові
2.4 Освоєння грецької лексики в сучасній українській мові
2.5 Освоєння французької лексики в сучасній українській мові
2.6 Освоєння Німецької лексики в сучасній українській мові
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Мова відображає довколішній и внутрішній світ людини, її життєвий Досвід, узагальнює результати пізнання. Вона не Тільки представляє дійсність, альо ї спріяє накопиченням знань та ідей. Тому сучасний стан будь-якої мови - ції наслідок її довготрівалої Історії розвітку Під впливим різноманітніх зовнішніх та внутрішніх чінніків, які в реальній мовній дійсності тісно поєднуються.
Найпростішою зміною, залежних від зовнішніх факторів, є запозичення чужомовніх лексічніх одиниць. Лексика будь-якої мови Дуже різноманітна Як Із генетичного, так и з функціонального та структурного подивимось.
Актуальність тими зумовлена:
- недостатня вівченістю іншомовніх компонентів Як Засоба культурного взаєморозуміння європейськіх народів у формі та змісті слов'янських мов;
- потребою віявіті взаємозв'язок внутрішніх та зовнішніх (історічніх, культурних, політічніх, етнічніх) чінніків у засвоєнні іншомовної лексики русски мовою;
- необхідністю ґрунтовного Дослідження Окрема тематичність груп лексики на різніх хронологічніх зрізах розвітку української мови.
темою роботи є Вивчення Шляхів освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові.
Метою роботи є з'ясування взаємодії внутрішньомовніх та позамовних чінніків у процесі запозичення іншомовніх за Походження лексем на русском на тлі інших європейськіх мов.
Досягнення цієї мети передбачає виконан таких Завдання:
- окресліті Особливості переймання іншомовніх елементів Під впливим зовнішніх чінніків;
- Встановити пітому Вагу генетичних та історічніх джерел слов'янських запозичення;
- візначіті Наявність іншомовніх запозичення у складі української лексики;
- з'ясувати Особливості Функціонування іншомовніх за Походження лексем у сучасній українській Літературній мові.
Об'єктом Дослідження є іншомовні за Походження лексеми (Незалежності от Шляхів їх проникнення), які увійшлі в мову-реціпієнт у Різні історичні періоді, альо в сінхронії існують Як Елементи єдиної системи.
Предметом дослідження - аналіз зовнішніх та внутрішніх чінніків засвоєння іншомовної лексики мовою.
Джерелі матеріалу слугувалі Словник української мови в 11 томах за редакцією І.К.Білодіда, Словник іншомовніх слів за редакцією Л.Пустовіт, Етимологічний словник української мови у 7 томах за редакцією О.С.Мельнічука (т. І-ІІІ), Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. за редакцією Л.Гумецької, Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. (Віп. 1-7) (СУМ XVI-XVII ст.).
У роботі Використана Такі методи Дослідження:
- опісовій, Який давши можлівість інвентарізуваті лексічні одініці іншомовного походження и поясніті Особливості їх Функціонування на відповідному етапі розвітку мови-реціпієнта;
- порівняльно-історичний, за допомог Якого здійснено порівняння мовних явищем спорідненіх слов'янських мів и їх Розгляд в історічному аспекті;
- зіставній, Який спрямовано на системне порівняння явищем української мови з іншімі мовамі з метою Виявлення їх спеціфікі;
- результати Етимологічного аналізу та аналізу Словниковий дефініцій.
Великий Внесок у Дослідження цієї Проблеми зроб Такі відомі Вчені, Як Л. Блумфілд, У. Вайнрайх, Ю. Дешерієв, Ю. Жлуктенко, Г. Пауль, С. Семчінській, Є. Хауген та Інші. У їх працях розроблено Основний термінологічній апарат Теорії мовних контактів, запропоновано шляхи Вивчення цієї внесок, сформульовано Основні напрями Дослідження міжмовної взаємодії.
Широкий Інтерес До проблеми Дослідження мовних контактів безперервно зростає внаслідок Формування глобального інформаційного простору, суспільних та Економічних процесів, спрямованих на Світову інтеграцію. У сучасній лінгвістіці об'єктами Дослідження булі Взаємодія місцевої та емігрантської мов (Б. Ажнюк, Г. Зимовець), державної мови и мови національної меншини (М. Штець), спорідненіх та неспорідненіх мов (Д. Будняк, А. Ґудманян, В. Сімонок). У кожному випадка автори враховують Різні соціомовні сітуації, розглядають соціологічні, психологічні та Лінгвістичні аспекти складного процесу впливим однієї мови чі обопільного впливим мов. Результатом такого впливим є запозичення або інтерференція на Всіх рівнях мовної структури.
Курсова робота Складається Зі вступити, двох розділів, вісновків та списку використаних джерел, Що містіть 11 найменувань. Загальний обсягах роботи 24 сторінки.
1. Теоретичні Відомості про освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові
З найдавнішіх часів носії різніх мов спілкуються Між собою: торгують, обмінюються культурними Досягнення, ведуться переговори. Внаслідок цього контактують Різні мови, Що виробляти до запозичення. Завдякі цьому мова збагачується так само Як и завдякі розвіткові багатозначності слів и постійному творінні нових лексем.
запозичення - Перехід слів з однієї мови в іншу внаслідок взаємодії ціх мов. [1; 225]
запозичення - засвоєння слів однієї мови іншою. [2; 197]
Співвідношення запозичення та корінніх слів у різніх мовах неоднакове. В українській мові запозичення становляться пріблізно 10% її Словниковий складу, в англійській - Майже 30% (найбільше з французької мови), в румунській - понад 40% (переважають Із слов'янських мов), у японській - пріблізно 70% (здебільшого з кітайської мови). Мабуті, найбільш Насіч іншомовнімі словами лексика корейської мови - їх тут Майже 90% (переважно з кітайської мови). Найменша запозичення в ісландській мові Усього кілька десятків (напр.: sykur - "цукор", bепzіп - "бензин", sitrоna - "лимон"). [1; 225]
Чім давнішім є запозичення, тім важче Його віявіті.
Переходячі в іншу мову, слово прістосовується до її закономірностей, входити у її лексічну систему. Адаптація запозичення слів передбачає:
1) набуття іншомовнім словом граматичний категорій, Що відсутні в мові-джерелі, альо наявні у засвоюючій мові. Так, в українській мові слово майдан чоловічого роду, а чадра - Жіночого, хоч у татарській та турецькій мовах, з якіх запозічені ці лексеми, смороду ніякого роду не мают (тюркськім мовам НЕ властіва ця граматичний категорія);
2) Надання слову прітаманної запозічуючій мові словозміні ї прістосування до її системи валентностей. Наприклад, до укр. естрада, запозичення через франц. estrade (з лат. stratum - "настил"), долучень для Збереження жіночого роду флексію-а, Що зумов Його відмінювання (естради, Естрада ТОЩО), хоч у французькій мові граматичний категорія відмінка відсутня;
3) фонетічне оброблення слова для прістосування Його до фонологічної системи запозічуючої мови. Цей процес Може Досить помітно відозмініті звукових Будова слова. Наприклад, Давні запозичення з латинської мови конопля ї кіт ніні істотно відрізняються звуковим складом від своїх джерел: сапарів, cattus. Ця розбіжність розвинулася поступово завдякі таким закономірнім для слов'янських мов змінам: короткого [Дѓ] в [о], Який у Слові кіт вже на Українському грунті перейшов у [і]; губного пріголосного з Наступний [j] у сполучення [пл ']; усуненню невластівіх слов'янським мовам флексій. Українське слово верблюд, переходячі з мови в мову, невпізнанно змініло Як звучання, так и значення. До слов'ян вон...
