Реферат на тему
Мова й мислення
ПЛАН
1. Проблема співвідношення мови и мислення
2. Псіхофізічні основи зв'язку мови и мислення. Внутрішнє мовлення и мислення
3. Роль мови у процесі пізнання
4. Використана література
Співвідношення мови и мислення - одна з центральних проблем НЕ Тільки теоретичного мовознавства (філософії мови), а й філософії, логікі, псіхології. Цікавілісь нею кож математики, фізики, медики та ін. ЯКЩО раніше Головним харчування Було обгрунтування наявності чи відсутності зв'язку Між мовою и Мислене, то ніні - Виявлення характеру зв'язку Між ними.
1. Проблема співвідношення мови и мислення
Незважаючі на ті Що проблему взаємозв'язку мови и мислення досліджують від найдавнішіх часів до наших днів, вон далека від свого розв'язання. У сучасній філософській, логічній, псіхологічній и лінгвістічній літературі дають Різні, Інколи взаємозаперечні відповіді на питання про співвідношення ціх феноменів. Це зумовленості кількома причинами. У мові ї місленні переплітаються Соціальні ї індівідуально-біологічні чинників. Процес мислення прихований від безпосередню спостереження, Це тій В«чорний ящикВ», про роботу Якого ми можемо судити дедуктивно и перевіряті вісунуті гіпотезі на Основі того, що маємо на вході и віході цього ящика, тобто на Основі мовленнєвих фактів. Чи не спріяє розв'язання проблеми й термінологічна неусталеність. Так, зокрема, в су-часній науці Немає однозначної розуміння термінів мислення и свідомість. Це призвели до того, Що нерідко говорили про співвідношення мови и свідомості, а малося на увазі співвідношення мови та мислення, и навпаки.
Слід розрізняті Поняття В«свідомістьВ» та В«мисленняВ». Свідомість - ції весь процес відображення дійсності нервово-мозкова системою людини; Це усвідомлене буття, суб'єктивний образ світу. Мислене - ції узагальнення відображення дійсності в свідомості у формах зрозуміти, суджень й умовіводів (сілогізмів); Це вища форма активного відображення об'єктивної реальності, Яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому ї узагальнення пізнанні суб'єктом суттєвіх зв'язків и відношень предметів и явищем, у творч продукуванні нових ідей, у прогнозуванні подій и вчінків [Філософський енциклопедичний словник 1983: 391].
Отже, свідомість НЕ зводіться до мислення, вон охоплює Як раціональне, так и чуттєве відображення дійсності, Як пізнавальне, так и емоційно-оцінне ставлені людини до світу [Українська радянська енциклопедія 1983: 59]. Очевидно, до свідомості входять и Відчуття, й уявлення.
Мислене - Вищий ступінь людського пізнання, процесу відображення об'єктивної дійсності; воно уможлівлює Отримання знання про Такі Речі, які НЕ можут буті безпосередню спрійняті на чуттєвому рівні. Чуттєве сприйняттів НЕ Дає ПОВНЕ відображення дійснос-ті. Мислення, оперуючі Найвищий абстракціямі, переборює обмеження чуттєвого сприйняттів ї повнокровно відтворює дійсність.
Отже, Поняття В«свідомістьВ» є Ширшов от Поняття В«мисленняВ» и включає Його в собі. Однак у Науковій літературі трапляються й Інші Тлумачення ціх зрозуміти (дів.: [Енциклопедичний словник 1985; Ахунзянов 1981: 95; Ардент 1971: 57], де Термін мислення трактується Як Ширшов Поняття, Ніж Термін свідомість. Тут Під свідомістю розуміється вищий ступінь мислення). Щодо питання взаємовідношення мови й мислення існують Дві протілежні ї однаково мірою неправільні Тенденції: 1) відрівання мови від мислення и мислення від мови; 2) ототожнення мови и мислення. Так, зокрема, французький математик Жак Адамар заявивши: В«Я стверджую, Що слова повністю відсутні в моєму розумі, коли я думаю [...]. Усі слова знікають самє тієї міті, коли я починаєм думати; слова з'являються в Моїй свідомості Тільки після того, Як я закінчу або закину дослі-дження В»[Адамар 1970: 72]. Подібна думка вісловлена ​​Альбертом Ейнштейнами: В«Слова або мова, Як смороду пишуться або вімовляються, не відіграють жодної ролі в моєму механізмі мислення. Псіхічні реальності, які службовців елементами мислення, - ції деякі знаки або більш чі Менш Ясні образи, Що можут буті за Бажанов відтворені ї скомбіновані. Віщезгадані Елементи в цьому випадка носячи Зоров и мускульний характер. Звічайні ї загальнопрійняті слова Дуже Важко підбіраються Ліше на наступній стадії, коли згадана асоціатівна гра достатності відстоялась и Може буті відтвореною за Бажанов В»[ейнштейнівська збірник 1967: 28].
ототожнювалося мову и мислення німецькі лінгвісті Вільгельм фон Гумбольдт и Макс Мюллер. На мнение Мюллера, мова и мислення - В«Ліше Дві назви однієї й тієї ж речі В». До тієї групи належать и Вчені, які розглядають мову Як форму мислення (А. Шлейхер, Е. Бенве-ніст), бо форма и Зміст Завжди стосуються одного й того самого Явища.
У наш годину обідві крайні Тенденції продовжують існуваті в різніх варіантах. Так, зокрема, Різні відношення до мислення и Його зв'язку з мовою лежати в Основі двох різніх напрямів - менталістічного, в якому чітко віявляється Прагнення до ототожнення мови и мислення, приписування мові тієї ролі в псіхіці людини, Яка належить Мислене, и механістічного (біхевіорістського), Який відріває мову від мислення, Розглядає мислення Як Щось позамовної (Екстралінг-вального) i вілучає Його з Теорії мови, оголошуючі мислення фікцією (Дів.: [Кубрякова 1968: 103; Ахунзянов 1981: 63]).
Однак переважна більшість мовознавців и філософів НЕ сумнівається в наявності зв'язку Між мовою и Мислене. Головна УВАГА вчених спрямована на Виявлення характером зв'язку Між цімі явищем. Мова й мислення - ції особливі Дуже складні Явища, кожне з якіх має свою спеціфічну форму и Свій спеціфічній Зміст [Загальне мовознавство 1970: 374].
ЯКЩО колись вважаєтся, Що мислення невіддільне від мови и здійснюється Ліше в мовних формах (згадаймо хоча б таке вісловлення Ф. де Соссюра: В«мову можна порівняті з Аркуша паперу. Думка - Його ли-цевій Бік, а звук - Зворотний, не можна розрізаті лицьової Бік, не розрізавші зворотньому. Так и в мові не можна відділіті Ні мнение від звуку, НІ звук від думки, цього можна досягнуть Ліше шляхом абстракції В» [Сос-сюр 1977: 145]), то ніні поширше Концепція, за Якою мова и мислення пов'язані Між собою діалектічнімі відношеннямі ї утворюють взаємозумовлену Єдність, альо НЕ тотожність. Можна кож стверджуваті про відносну незалежність мови від мислення и мислення від мови. Форми реалізації зв'язку мови и мислення можут буті найрізноманітнішімі: от наявності безсумнівної Єдності до боротьбі Між ними. Так, галі Л. В. Щерба зауважів, Що В«Кожна думка нібі сидить Під Ковпаком слова, и рух думки вперед є боротьба Зі словом В»[Лекции Л. В. Щерби з російської синтакси-су 1970: 83]. Крім того, можна Говорити и про можлівість несловесні мислення, Що свого часу допускали мовознавець О. І.. Томсон [Томсон 1910: 286], фізіолог І.. М. Сєченов [Сеченов 1952: 87], психолог С. Л. Рубін-штейн [Рубинштейн 1946: 416]. Поряд Із словесним допускали Інші форми мислення кож І. П. Павлов, Л. С. Віготській. Та й словесне мислення зводіться НЕ Тільки до звукових, а й до інших образів слів - зорових, жестових, тактильних, Що доведено досвідом навчання глухих и особливо сліпоглухоніміх людей.
І. Н. Горєлов на Основі декількох експеріментів віявів, Що кількість предметів у полі зору дитини и кількість Дій з ними однозначно перевіщує число відоміх дитині найменувань. Домовна інформаційна система створює основу для переходу від Першої до Другої сігнальної системи, до мови (дів.: [Попова 1987: 51]). Усе Це підтверджує мнение, Що мислення з'явилося раніше від мови, а Це є галі одним Важливим аргументом на Користь твердження про відносну незалежність мови та мислення.
мовня мислення, Як зауважує Л. З Віготській, не ...
