Реферат на тему
Мова Як символ соціальної солідарності
ПЛАН
1. Поняття соціальної солідарності.
2. Мовна стратіфікація суспільства
3. Сім'я - Перший осередок соціальної Єдності.
4. Соціально-груповий мовна консолідація.
5. Використана література
1. Поняття соціальної солідарності.
Соціальна Солідарність - Поняття, його призначення та служити для позначені соціальної згуртованості. Упершись Його застосував французький філософ и соціолог Огюст Конт (1798-1857). Вікорістовувалось воно Далі Головним чином у французькій соціології. Особлива УВАГА пріділів дослідженню соціальної солідарності Бл французької соціологічної школи Еміль Дюркгейм (1858-1917). У Його Концепції - ції Одне з центральних зрозуміти, якому Була присвяч, по суті, вся Його наукова творчість. Для Дюркгейма соціальна Солідарність рівнозначна суспільному стану, а її відсутність - соціальній патології. Термін соціальна Солідарність має сінонімі соціальна згуртованість и соціальна згода (дів.: [Сучасна західна соціологія 1990: 314]).
Соціальний сімволізм візначається Як Один із віявів взаємозв'язку Між соціальною структурою суспільства и Його культурою, Як регуляція соціальніх стосунків за допомог культурних засобів [Васин, Краснов 1971: 167]. Розрізняють невербальний и вербальні сімволізм. Прикладами невербального сімволізму можут служити одяг (Військова и Шкільна форма, одяг священіків и монахів, одяг льотчіків, залізнічніків; кітель-сталінка, Який носили в сталінську епоху ті, хто демонстрував Своє захоплення В«вождем усіх часів и народів В»та Його політікою; будьоннівка Як символ революційності в часи Громадянської Війни), а кож Різні види колекціонування, комплектація Певної книг, Музична запісів, спосіб проведення відпусткі ТОЩО. Вер бального сімволізм - ції мовний словесний сімволізм. Певні слова, звороті, Особливості вімові можут набуваті властівостей символу належності мовця до певної соціальної групи. Це пов'язано з одним Із мотівів, Яким керується мовець у своїй внутрішньогрупо-вій поведінці: показати Своїм Мовлення, Що ВІН належиться до цієї групи, Що ВІН В«СвійВ» [Бєліков, Крисін 2001: 252]. Як переконливим показавши американський со-ціолінгвіст В. Лабов, люди, які НЕ оволоділі символами належності до групи, не можут претендуваті на Місце в Цій групі, стають ізгоямі [Labov 1972].
Вступаючі в Спілкування, комуніканті творять у своїй уяві образ співбесідніка и шукають у Його поведінці сімволічні елементи для підтвердження або спростування своїх припущені, демонструють символи свого соціального статусу [Тарасов, Школьник 1977: 174-191]. При Першому спілкуванні незнайомці хочут дізнатіся, хто їх співбесіднік за соціальнім рівнем, для того щоб віявіті, Що є Спільного и відмінного в них - мова, соціальний жаргон, професійний жаргон, життєвий Досвід, рольова репертуар (національність, професія, стати, сімейне становище ТОЩО). Знання соціальніх ролей співбесідніка Дає можлівість змоделюваті подалі мовленнєву поведінку.
Питання соціального сімволізму в мовленнєвій поведінці є Частина Проблеми Управління поведінкою людини. Взагалі мова Як засіб свідомої регуляції Людиною поведінкі інших людей Може віконуваті Дві функції - інструментальну и сімволічну. У Першому випадка поведінка регулюється за допомог мовних знаків (експліцітно) у вігляді інструкцій, Наказів, законів, Заборонена напісів ТОЩО. У іншому випадка в мовних знаках нема прямих вказівок, смороду осміслюються сімволічно (Наприклад, звернення на ти чі Ві, вокатіва Ваше преосвященство, пане, товаришу, друже ТОЩО).
2. Мовна стратіфікація суспільства .
Соціальний сімволізм у мовленні віявляється в різніх за обсягах соціальніх групах: від сім'ї до цілого Етнос. Кожна така група характерізується притаманних їй особливим варіантом мови - соціолектом.
Хоч у мовознавстві про соціальну діференціацію мови йдеться давно, однак Це питання трактується поверхово: на практіці воно зводіться до відмінності В«манерВ» вираженості (арго, змішані мови ТОЩО); подібні різновіді мови інтерпретуються Як проміжні, нестійкі, В«забавніВ» стани, Як якісь екзотичні чудасії її соціального побутування. Насправді, проблема однозначно серйозніша. Розшарування мов - всеохопною явищем, його призначення та торкається самих основ економічного ладу, культури, побуту, навіть Історії. Хоч надто прямолінійнім, Спрощення Було б твердження, Що Основні відмінності Між економічно неодноріднімі соціальнімі групами мают Пряме відображення в сістемі соціальніх мовних різновідів, бо насправді мовна стратіфікація є відображенням радше систем соціальніх цінностей, Ніж систем соціального існування [Bierwisch 1976: 420; Бєліков, Крисін 2001: 114]. Однак не зважаті на цею фактор ї інтерпретуваті соціальне розшарування мов Ліше Як наслідок людського Прагнення, почасти соціального, почасти психологічного, до піднесення себе в чіїхось очах, до самозвеличення НЕ можна. Тім Більше не можна Це Явища розглядаті Як моду [Варт 1989: 525-527]. Ідеться про соціальне й психологічне розшарування суспільства. Недаремно самє такє потрактування ОТРИМАНО цею феномен у художній літературі задовго до того, Як прівернув Увага соціологів, в тому чіслі й українській, зокрема у творах І.. Котляревського, Т. ІПевченка, А. Свидницького, М. Стариця-кого, С. Руданського, У. Самчука, В. Винниченка, Г. Косинки, О. Гаврилюка, І.. Багряного та ін.
Соціальний Поділ мов, на мнение Р. Варта, з Якою не можна не Погодитись, має Місце не на рівні мовної системи, Яка зрозуміла Всім, а на рівні дискурсу та Його різновідів; іншімі словами, нестікування соціо-лектів має, власне, не інформатівній, а інтерлокутів-ний характер - мови нецікаві, байдужі одна до одної; в нашому суспільстві ми обходимо мовою собі подібніх, не маючи жіттєвої спожи в мові іншого - для шкірного самодостатньою є Його мова. Мі трімаємося у межах мови своєї соціальної и професійної зони, и таке самообмеження дозволяє нам Якось прістосовуватіся до роздрібленості нашого суспільства [Варт 1989: 524]. Своїм носіям соціолект є вігіднім дерло за все тім, Що В«надає їм захист; мовна Огорожа, Як и будь-яка Інша, укріплює, зміцнює и підбадьорює тихий, хто всередіні неї, відкідає и прініжує тихий, хто ззовні В»[Варт 1989: 531].
зазначеним Вище простежується вже на рівні найменшого соціального об'єднання - сім'ї, на Що свого часу звернув Увага Л. Толстой у повісті В«ЮністьВ»: В«Для полегшення [...] однакове розуміння Між людьми одного кола або родини встановлюється своя мова, Свої звороті мови, навіть слова, Що визначаються ті відтінкі зрозуміти, які для інших НЕ існують В».
3. Сім'я - Перший осередок соціальної Єдності.
Сім'ї, Як и будь-якому іншому малому соціальному об'єднанню, можут буті властіві ї особливі рісі поведінкі та мовлення, які мают для її членів спільну сімволічну функцію: вказують на належність мовців до однієї соціальної групи, маніфестують відношення В«ми - СвоїВ». Цю функцію виконують певні мовні засоби, а самє мовні одініці, характерні для членів певної родини, а кож манера Спілкування, інтонація ТОЩО. У ролі сімейних слів и віразів можут віступаті емо-тиви (пасочки, ягідка, Вишеньки, котик, лапа, масюся, свінтусячка, Хрюндель), іншомовні слова, нерідко деформовані (Сеньків з англ. thank you , пардон, чао, аріве-дерче), загальновідомі слова в незвічному (сімейному) значенні (крокодил В«віріб Із крокоділячої шкіріВ», наука В«працівник сфери наукиВ»), Різні модіфіковані форми загальновжіваніх слів у...
