Зміст
Введення
1. Лінгвокультурологічні властивості слів і фразеологічних одиниць
1.1 Контекстно обумовлене слово як зразок лінгвокультурологічною досліджень
1.2 Поезія срібного століття як об'єкт лінгвокультурологічною описів
1.3 Культура особистості в лінгвокультурології: маніфестації і відображення перспектив
1.4 Перекладацькі трансформації як засіб пізнання лінгвокультурологічного цінності слів і фразеологічних одиниць
2. Лінгвокультурологічний аспект фразеологізмів як об'єкта перекладу
2.1 Властивості особистості в аспекті її семантичних характеристик (на матеріалі фразеологізмів)
2.2 Фразеологізми як складові перифраз при перекладі (на матеріалі англійської та російської мов)
2.3 Фразеологічні еквіваленти в перекладних текстах: зміст і структура
2.4 Національно-культурна специфіка англійських і російських слів (порівняльний аспект)
Висновок
Бібліографічний список
Введення
У традиційно орієнтованої лінгвістиці в даний час постійно ставляться і формуються такі проблеми і завдання, які вже не можуть бути вирішені вкоріненими в науці засобами і методами, а вимагають застосування синкретичних логіко-лінгвістичних, психолінгвістичних, соціолінгвістичних способів дослідження лінгвістики тексту. На наш погляд, і лінгвокультурологія як особливий напрямок аналізу викликано до життя саме такою постановкою питання. Гуманізація сучасної науки про мову висуває на перший план проблеми, пов'язані з комунікативною особистістю, говорить і сприймає мова людиною. Вихідним тут, таким чином, є розуміння мовної особистості "Як сукупності здібностей і характеристик людини, що обумовлюють створення і сприйняття ним мовних творів "(Ю. Н. Караулов).
Аналіз динамічного існування науки актуальний, дуже складний і вимагає вироблення цілісної системи критеріїв для визначення виправданості одних мовних змін в той чи інший історичний період і неприпустимість інших. Наукові відомості про мову (поряд з відомостями інших наук) і методологічні принципи, що лежать в їх основі, формують науковий світогляд людини, її розуміння того, як влаштований мову; вони служать базою гуманітарної освіти, основою мовної культури особистості. Разом з тим поняття мовної культури нерозривно пов'язане з поняттями цінності, значимості мови як феномена і атрибуту культури, носієм якої є що бере участь у комунікації особистість. Культурологічна значимість мови, розуміння того, що в ньому відбивається картина світу, вся людське життя, пропущена через людську свідомість, знаходять своє вираження на різних рівнях мовної системи.
Мовна культура особистості формується при взаємодії феноменів "культура мови "і" культура мовлення ". В її основі лежать знання норм письмової та усної мови, смислових і виразних можливостей системи, вивчення зразкових художніх, публіцистичних та деяких інших риторичних текстів, що належать класикам.
При аналізі мовних засобів виробляється художнє мислення й художній смак мовної особистості. Культура мови - це в ряді багатьох складових уміння користуватися виразними засобами мови; риси мовної особистості визначаються не тільки кількістю, але і якістю прочитаного; властивості створюваних мовних творів детерміновані основними характеристиками регулярно переробляються текстів.
Незважаючи на постійне і пильну увагу лінгвістів, психологів, етнографів до проблемам мовної особистості, в тому числі в аспекті її лінгвокультурологічною характеристик (Ю.Д. Апресян, М.М. Бахтін, В.П. Белянін, Н.А. Бердяєв, Г.І. Богін, Г.А. Бондарєв, Л.Ю. Буянова, Е.М. Верещагін, Б.М. Гаспаров, М.Л. Грейдіна, Л.А. Ісаєва, В.І. Карасик, Ю.Н. Караулов, В.Г. Костомаров, Г.П. Німець, С.П. Мамонтов, Ю.С. Степанов, А. Вежбицкая, Д. Зіглер, Й. Хейзінга, Л. Хьеля), вони ще не вирішені з достатньою ступенем повноти і конкретності. Відсутність суворо описаної системи лінгвокультурологічною характеристик мовної особистості на різних рівнях реалізації не сприяє виявленню й осмисленню її складових у кожному конкретному випадку. По-видимому, спроби сучасної теоретичної лінгвістики вирішити проблеми мовної особистості традиційними граматичними засобами не перспективні, оскільки змістовні та аксіологічні сутності цієї структури можуть бути виявлені тільки при комплексному їх освітленні, тобто з урахуванням впливу з боку таких областей знання, як лінгвокраїнознавство, психолінгвістика, соціолінгвістика, етнолінгвістика, і в першу чергу лінгвокультурологія. Розгорнуте дослідження зазначених проблем у лінгвістичній науці не здійснювалося, ніж і визначається актуальність даної роботи. Наукова новизна роботи полягає в визначенні статусу лінгвокультурологічною описів мовної особистості в ряду її інших характеристик, у виявленні національних, соціальних і політичних аспектів російської мовної особистості, специфіки їх взаємодій і взаємовпливів, в описі мовної картини світу саме в Лінгвокультурологічні аспекті.
Об'єктом дослідження обрано мовна особистість в історичній перспективі, в художньому тексті з точки зору національних особливостей мислення.
Предметом дослідження є, по-перше, лінгвокультурологічні властивості слів і фразеологічних одиниць, що визначають специфіку мовної особистості, і, по-друге - перекладацькі трансформації як засіб пізнання лінгвокультурологічного цінності слів і фразеологічних одиниць.
Основна мета роботи - розгляд моральних аспектів у лінгвокультурологічного підходу до явищ мови, визначальним специфіку формування та області компетенції мовної особистості. У зв'язку з цим ставляться конкретні завдання дипломного дослідження:
1) визначення місця лінгвокультурології у вітчизняній лінгвістичній і філософської традиції та виявлення джерел її формування;
2) з'ясування специфіки прозових і поетичних текстів з точки зору їх лінгвокультурологічною характеристик;
3) опис лінгвокультурологічною властивостей мовної особистості в аспекті просторово-часових характеристик;
4) представлення складових російського національного характеру з точки зору їх лінгвокультурологічною властивостей;
5) виведення лінгвокультурологічною властивостей слів і ФЕ при переведенні їх з англійської мови на російську;
Матеріалом для дослідження послужили прозові та поетичні художні тексти російської та англійської літератури XIX-XX ст., тексти релігійної, християнської, православної тематики. Православна релігія-при цьому розглядається як складова частина російської культури в її взаємодії з іншими областями діяльності людини. Для аналізу відібрані тексти, в яких властивості автора як мовної особистості виявляються досить рельєфно, а лінгвокультурологічні параметри їх складових відображають роль розглянутих мовних творів у формуванні логіко-семантичної та прагматичної структур мовної особистості автора і читача. Картотека, складена за художнім і релігійним текстам, нараховує близько 6,5 тисяч одиниць. Основним методом дослідження обрано описово-порівняльний метод синхронного аналізу лінгвістичних утворень, що формують Лінгвокультурологічні аспектно мовної особистості; метод функціонального аналізу мовних одиниць, що визначають лінгво-культурологічний статус мовної особистості. Прийоми лінгвістичного спостереження застосовуються при відборі досліджуваних слів і фразеологічних одиниць в яких властивості мовної особистості проявляються настільки, що можуть служити предметом лінгвокультурологічною описів. Прийоми контекстуального аналізу використані для визначення лінгвокультурологічною значущості релігійних і художніх текстів при формуванні образу автора і образу читача; класифікація та систематизація - при з'ясуванні національно-культурної специфіки англійських і російських слів і ФЕ; прийоми компонентного аналізу - при виявленні способів лінгвістичних відображень часу і простору в зіставлюва...
