ЗМІСТ:
1. Введення
2. Лексичні норми
Точність і виразність слів
Лексична сполучуваність
3. Висновок
4. Список використаної літератури
При зустрічі в більшості випадків люди в першу чергу починають розмовляти. Розмова - це контакт, але цей контакт може бути не тільки усним, але і письмовим. Мова, як усна, так і письмова, є суттю соціальної взаємодії, а розмови, причому найрізноманітніші, є предметом теорії мовної комунікації.
Така наука, як російська мова та культура мови вивчає людську мову, мову, культуру цієї мови, її особливості, головні ознаки.
Взагалі поняття В«моваВ» в сучасній науці має два значення:
1.Абстрактное уявлення про єдиний людській мові - певному класі знакових систем;
2.Як-небудь конкретний мову як реальна знакова система, використовувана для спілкування в певному соціумі в певному просторі і в певний час, як одна з реалізацій властивостей мови взагалі.
Мова в будь-якому розумінні являє собою якусь багатофункціональну систему, що має справу зі створенням, зберіганням і передачею інформації.
Російська мова і культура мови вивчає також крім мови і таке явище, як мова. У науці під поняттям В«МоваВ» розуміється конкретне говоріння, що протікає в часі і вбрані в звукову або письмову форму. Мова, з одного боку, використовуючи вже відомі мовні засоби, принципово залежить від мови. У той же час ряд характеристик мовлення (темп, тривалість, тембр, ступінь гучності, артикуляційна чіткість, акцент) не мають до мови прямого відношення.
Таким чином, вивчаючи культуру мови і мови, необхідно розрізняти ці поняття, знати їх структуру, специфіку, характерні риси.
Культура мовного спілкування - Це відбір і організація мовних засобів, які сприяють найбільш ефективному досягненню поставлених завдань в даній сфері комунікацій з неодмінним урахуванням літературних норм.
Норма літературної мови - Це загальноприйняте вживання мовних засобів, звуків, наголосу, інтонації, слів, їх форм, синтаксичних конструкцій. Всі норми мають одне спільне і основна властивість - обов'язковість для всіх людей, які говорять і пишуть по-русски. Крім цього є ще дві властивості - стійкість і (в той же час) історична мінливість. Стійкість літературних норм мови забезпечує мовну зв'язок між поколіннями, спадкоємність культурних традицій народу, можливість виникнення і розвитку національної літератури.
Мовні норми не абсолютно нерухомі, але все таки вони правильно орієнтують в мовній діяльності. Серед літературних норм мови можна виділити наступні:
1) Фонетичні
2) Граматичні
3) Морфологічні
4) Синтаксичні
5) Лексичні
6) Етичні
7) Комунікативні
Всі вищеперелічені норми дуже важливі для правильної і культурної мови. Розглянемо більш докладно лексичні норми.
Лексичні норми, чи як ще їх можна назвати, норми слововживання, в літературній російській мові полягають у наступному:
1) слово повинно вживатися з урахуванням його лексичного значення;
2) слово повинно вживатися з урахуванням його стилістичного забарвлення (приналежності);
3) слово повинно вживатися з урахуванням його лексичної сполучуваності.
Ці правила за умови точності їх дотримання забезпечують точність і правильність мови, як усної, так і письмовій. Якщо не дотримуватися перераховані вище правила лексичних норм, то будуть виникати лексичні помилки. Дані помилки можуть з'являтися і внаслідок неправильного визначення лексичного значення того чи іншого слова, використовуваного в мові. Для того, щоб правильно визначити лексичне значення конкретного слова, необхідно звернутися до тлумачного словника. Використання тлумачного словника розширює знання людини про правильну і культурної мови.
Точність і виразність слова також необхідна умова для дотримання лексичних норм.
Точність слова - обов'язкова умова для його адекватного і повного розуміння, отже, і для ефективності всієї мови в цілому. Точним називають таке слово, значення якого повністю співвіднесено зі смисловим і предметної сторонами контексту. Точність слова покликана допомагати говорить чи пише вірно виражати свої думки, пов'язувати їх з дійсністю.
Виразним ж вважається таке слово, в якому вираження відношення до предмету відповідає комунікативної ситуації.
Головна умова виразності - наявність у людини своїх почуттів, думок, своєї позиції, свого стилю. Під виразністю, як правило, мається на увазі оригінальність, неповторність, несподіванка. Саме в цьому плані виразне слово здатне викликати інтерес і схвалення тих, кому призначається вся мова.
Ступінь точності та виразності слова залежить від кількох факторів: індивідуальності автора мови, особливостей адресата, від ситуації, в якій використовується те чи інше слово.
Точність і виразність слова знаходить своє вираження в комунікативному аспекті мови. Ці якості слів покликані не тільки лише просто допомогти адресату зрозуміти мову, зміст слова, але і зрозуміти це як можна більш повно, більш адекватно вираженого змістом.
Точним слово стає лише тоді, коли людина, його вживає, знає точно, що саме він хоче сказати, висловити, пояснити, чого хоче добитися. Це ж відноситься і до виразності слова.
Якщо всі слова в нашій мови будуть точними і виразними, то мова в цілому буде вдалою, зрозумілою, правильною, культурній та ефективною.
Виразність і точність вживаних слів характеризує культуру і освіченість людини, який використовує ці слова у своїй промові. Ступінь точності і виразності визначає і оцінює той чоловік, який читає або слухає.
Від виразності і точності кожного окремого слова залежить якість всієї промови в цілому. Правильність і культура мовлення кожної освіченої людини залежить і від цих чинників. Лексично правильна мова завжди точна і виразна. Це необхідно знати і пам'ятати кожній людині.
Вживання в мові слова з урахуванням його лексичної сполучуваності є одним з правил лексичних норм. Лексична сполучуваність слів - це здатність слова сполучатися з іншими словами контексту, не порушуючи семантичних граматичних закономірностей поєднання слів.
Лексична сполучуваність тісно пов'язана з обумовленою мовою можливістю поєднання слів у межах словосполучення або з'єднання підлягає з присудком.
Порушення лексичної сполучуваності може бути навмисним або випадковим. Навмисне порушення граматичних закономірностей поєднання слів лежить в основі деяких стилістичних фігур і тропів (наприклад, метафори, алегорії, гіперболи, оксюморона та ін.) Навмисне ж порушення лексичної сполучуваності призводить до мовної помилку. Найбільш поширеним випадком такої помилки є контамінована конструкція, в якій помилково з'єднуються частини синонімічних словосполучень. Можна навести такий приклад такої помилки: грати значення. Правильно ж буде грати роль, або мати значення. В деяких випадках ненамеренное, випадкове порушення лексичної сполучуваності закріплюється в мові, а потім і в мові. В даному випадку можна сказати, що це оновлена ​​лексична сполучуваність.
Як вже було сказано, облік лексичної сполучуваності слів є обов'язковою умовою для забезпечення лексичної правильності будь-якої промови, усній чи письмовій. Таким чином, дотримання лексичної сполучуваності обов'язково для культурного та освіченої людини.
Говорячи про культуру мови, про рідною мовою як засобі спілкування, можна підвести підсумки і визначити перспективи, пов'язані з удосконаленням мовленнєвої культури.
1. Культура мови - це складне і багатоаспектне поняття, у змісті якого відображені співвідношення мови і мовлення, мови і мислення, мови і свідомості, мови та дійсності.
2. Одним з перших етапів освоєння культури мовлення є усвідомлення суті мовної діяльності, т. оскільки вміння л...
