Введення
Існує твердження, що розбіжності в мовних картинах світу обумовлені не тільки структурою мови, а й різним баченням світу носіями цієї мови. Як писав Лео Вайсгербер - німецький дослідник, автор книги «гдна мова і формування духу В», -В« в мові закладений досвід народу, все, що здається важливим його представникам В».
Національно-культурні особливості комунікації проявляються як мінімум у двох аспектах. Це, по-перше, співвідношення мови, мислення, пам'яті, спілкування і в цілому місце мови в різних видах людської діяльності. По-друге, це процеси і засоби спілкування, що володіють національною специфікою.
Нас цікавить питання В«Чи відбувається при вивченні структур нової мови переклад з рідної мови або формуються нові структури мислення? В». В. фон Гумбольд вказував на те, що мова - це частина культури. На його думку, мова є головна діяльність не тільки людського духу, але й національного духу - духу народу, зокрема. У поняття В«національний дух народуВ» у В. фон Гумбольда входить психічний склад народу, його образ думок, філософія, наука, мистецтво і література. Він вважав, що В«дух народуВ» і мова настільки тісно пов'язані один з одним, що якщо існує одне, то інше можна вивести з нього.
В області психолінгвістики важливими є ідеї іншого німецького лінгвіста Хеймана Штейнталя про предметному і мовному мисленні. У предметному мисленні, ми, по Штейнталь, маємо справу з уявленнями про предмети і явища об'єктивного світу. Змістом уявлень є не самі предмети в їх матерії, а деяка уявна сукупність пізнаних ознак цих предметів. Говорячи про мовному мисленні, Штейнталь вважав, що в ньому ми маємо справу з уявленнями про уявленнях, вичленовування із сфери предметного мислення. Одержуване уявлення - явище подвійно суб'єктивне.
На думку Германа Пауля, всі мовні засоби зберігаються у вигляді складного психічного освіти, що складається з різноманітних зчеплень уявлень. Ці збережені у свідомості уявлення обумовлюють можливість повторної появи в свідомості того, що вже в ньому було, а звідси і можливість розуміння або виголошення того, сто раніше вже розумілося або вимовлялося. З цього випливає, що В«всяка граматична категорія виникає на основі психологічної В».
У рамках сучасної антропоцентричної парадигми назріла необхідність подивитися на мову з точки зору його участі у пізнавальній діяльності людини.
Метою даної роботи є аналіз витоків виникнення лексичних трансформацій.
У зв'язку з метою були поставлені наступні завдання:
В· дати визначення лексико-семантичної системи мови і розглянути її функціонування;
В· дати визначення поняттю В«значення словаВ» і проаналізувати компонентний склад значення;
В· визначити термін В«понятійні категоріїВ» і розглянути їх онтологічний статус і функції;
В· простежити співвідношення понятійних і семантичних категорій;
В· простежити зв'язок між понятійними категоріями і формами понятійного мислення;
В· дати визначенню концепту і визначити його статус у мові;
В· виявити види лексичних трансформацій і визначити причини їх виникнення при перекладі;
В· розглянути реалізацію описаних лексичних трансформацій на конкретних прикладах;
В· порівняти концепт В«помилкаВ» в російській і французькій мовах.
Матеріалом до даній роботі послужили наукові дослідження, роботи і твори російських і зарубіжних лінгвістів, дані російських і іноземних тлумачних, етимологічних словників.
Дана робота включає в себе вступ, два розділи, висновок, наводиться список використаної літератури. У вступі дається обгрунтування вибору та актуальності теми, визначаються мета і завдання, предмет і матеріал виконаної роботи. Перша глава присвячена теоретичній стороні питання: даються визначення таких базових термінам, як В«концепт, понятійні категорії, понятійне мислення, лексичні трансформації В», наводяться відомості з історії вивчення даної проблеми, аналізується співвідношення та функціонування структури мови як системи, мови і мислення. У другому розділі наводяться приклади лексичних трансформацій, виникають при перекладі, а також зіставляються концепт помилки в російській і французькою мовами, виявляються подібності та відмінності його реалізації в мові. В укладанні представлені висновки по всій роботі.
1. Значення слова і лексико-семантична система мови
1.1 Поняття лексико-семантичної системи
Значення як елемент В«плану змістуВ» слова існують не ізольовано, вони знаходяться в різноманітних і різноспрямованих зв'язках і відносинах з іншими значеннями як того ж слова - якщо воно багатозначно, - так і зі значеннями інших слів. І в Загалом семантичний рівень мови являє собою не безладне безліч значень, а їх впорядковану систему, елементи якої перебувають у відносинах взаємозв'язку і взаємообумовленості. Маючи на увазі зв'язки між значеннями слів, говорять про лексико-семантичній системі мови. Слово як одиниця лексико-семантичної системи відображає дійсність, і з цієї точки зору системність слів є відображення системності світу. Ця системність у слові очевидна, тому деякі вчені заперечують проти ідеї системної організації лексики на тій підставі, що її системність обумовлена ​​відносинами між явищами самої дійсності.
Однак необхідно пам'ятати, що сама лексика утворює систему форм, одиниць, организуемую для передачі системи явищ дійсності. Таким чином, лексико-семантичний рівень мови являє собою подвійну систему, сторони якої взаємодіють, взаємозалежні, вони не можуть бути розділені на систему власне утримання і систему організації цього змісту. Лексико-семантична система отримала статус окремої системи порівняно недавно. Це явище пояснюється особливими якостями цієї системи:
1. Лексико-семантична система носить прихований характер.
2. Лексико-семантична система - система не жорстка: словниковий склад більше граматики й фонетики і залежимо від впливу внелінгвістіческіх причин.
3. Лексико-семантична система складається з пересічних і взаємозалежних підсистем, що створює додаткові труднощі при її вивченні. Основна причина складності цієї системи - в з'єднанні власне лінгвістичних і нелінгвістіческіх елементів. Будь відбиване явище представлено у формі даної мови. Це той випадок, коли неможливо зміст і форму відокремити один від одного. З цією особливістю лексико-семантичної системи пов'язаний такий важливий аспект мови, як номінація. Існуючі слова належать до різних частин мови, і кожна частина мови представлена ​​деяким набором значень, В«які регулярно передаються і можуть бути передані і новими назвами за допомогою особливих матеріальних засобів В».
Так, наприклад, серед значень дієслова можна виділити значення В«процес по роду занять В»- теслярства, слюсар і т.д. Сучасні новоутворення шофер, Секретар і т.п. повторюють той же тип значення. Отже, семантика кожної частини мови являє собою набір таких загальних значень. В«ОформленняВ» значення знаходиться в залежності не тільки від системи рубрик номінації, але і від сформованої в мові системи емоційно-оціночних категорій, що спираються на фізичні категорії та ознаки. Так, етичні оцінки виникають на основі:
а) просторових значень В«велике - маленькеВ», В«широке - вузькеВ», В«глибоке - дрібне В»,В« високе - низьке В»,В« безмежне - обмежене В»;
б) значень В«ціле - Зруйноване В»;
в) значень В«повний - Порожній В»;
г) значень В«відкритий - Закритий В»;
д) значень В«прямої - Кривий В»;
е) значень В«своє - Чуже В».
Культурно-соціальні умови зумовлюють формування значень, які утворюють семантичну основу образної системи національної поезії та фразеології. В основі цієї системи значень лежать н...
