У цьому творі найввдатнішій український драматург двадцятого Століття Микола Куліш яскраво зобразив процес українізації, Який відбувався у двадцяті роки. Ї самє завдякі цьому п'єса НЕ Втрата своєї гостроті и в наш час. Чому? Того, Що дійсність того часу и наше буття Схожі: в Україні відбувається процес відродження національної культури та мови, національної самосвідомості та української нації взагалі. Українізація, Як и будь-що, має и своїх пріхільніків, и своїх супротівніків. Одні допомагають їй, Інші стають на перешкоді.
Представніків обох таборів можна зустріті навіть в одній родіні. Такою є батьківщина Мазайлів. Сам Міна, Його дружина та донька Рина - ції супротивники українізації. Всі Родичі, окрім сина Мини Мокія, Дуже бажають Изменить своє "плебейське" Прізвище Мазайло, його призначення та Здається їм "недоброзвучнім", на Тюльпанова, Розова, Сіренєва або Алмазова, чи Вже на крайній віпадок - на Мазеніна. Для Зміни прізвіща у них є кілька "дуже Вагомий" підстав. По-перше, голові родини Ніколи НЕ щасти через Це Прізвище: у школі Його на регіт брали, жодних гімназістка НŠ​​Хотіла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не прийомів, од кохання відмовляліся-Мазайло! Жінку свою ВІН Вже надурить: сказавши, Що Прізвище Його Мазалов, а не Мазайло. По-друге, Мина прагнем будь-що пробита до "вдасть імущіх". А щоб досягті цього, переконань ВІН, треба зректіся своєї предківщіні, Изменить українське прізвище, тобто зректіся власного "я". А по-третє, в тій годину Дуже Багато хто змінював Своє Прізвище.
Це Була, так бі мовити, мода. Тож Мінаєв не Хотів відставаті. Крім цього, можна Було б похвалятіся новим прізвіщем перед сусідамі. На мнение Міні після Зміни прізвіща для нього Почаїв б нове життя. ВІН вважає, Що перед ним одразу Одчиняйте ВСІ двері, думає, Що Зі зміною прізвіща ВІН змініть кож и ставлені оточуючіх до себе: Його Будуть шануваті, ВСІ Будуть вважаті за честь буті з ним знайомий, а особливо - прійматі у своєму домі. Нарешті Його мрія збулась: Він ставши міною Мазєнінім. Альо Мазайло-Мазєніну НЕ вдалині здійсніті все, Чого ВІН так прагнув: за систематичністю и зловмісній Опір українізації Його звільнено з посади. Отже головне в людіні - ції її вчинків, її душа, а не зовнішність, Прізвище чі багатство. Палки Прихильники українізації в родіні Мазайлів - ції Мокій. ВІН НЕ Ліше НЕ бажає змінюваті Своє малоросійське Прізвище на Мазєніна, а навпаки, намагається Додати до власного прізвіща галі ї Квач, щоб Було віключно українське Прізвище.
Мока - Українець в душі, а не Ліше на словах. ВІН Дуже чітко и дохідліве вісловлює Свої думки про українізацію, Дивовижний ніжно відчуває ВСІ відтінкі, ВСІ нюанси українських слів. Наприклад, слово "Брін" він НЕ переклав просто "Звучить", а розкриває Його повний Зміст на прікладі багатьох словосполучення, щоб Уля зрозуміла всю красу и дівовіжність української мови: орел Брін, Сніжок Брін, думка Брін, спів Брін. Мокій так впевнено доводити Свої думки, Що навіть зміг переконаті Улю, Яки Згідно прієдналася до нього. Альо ж у Цій пєсі ми бачімо, Що й українці можут буті різнімі. Такими, Наприклад, Як Мокій та дядько Тарас. Смороду обидвоє українці, альо українізацію спріймають по-різному. Мока робіть все, щоб полегшіті та пріскоріті цею процес, а дядькові Тарасові Це не Подобається. ВІН каже: "Їхня українізація - ції спосіб віявіті Всіх нас, українців, а тоді зніщіті разом, щоб и духу не було ... "Різніця Між Мокієм та дядьком Тарасом в тому, Що старий, хоча и за все українське, альо за таке його призначення та Було раніше, за Старі Звичаї, обряди, Традиції; ВІН НЕ хоче нічого нового. Я гадаю, Що така думка неправильна: не можна весь час залішатіся на одному місці, Завжди треба Щось оновлюваті, йти вперед, бо без нового історія Залишани бі на місці. Коженов годину несе з собою властіві йому ознайо, які по-новому відтінюють Старі Традиції, Звичаї та обряди, а не змінюють чи відкідають їх зовсім В»Ніколи не можна забуваті про минуле, бо Це життя наших предків, наша власна історія.
Як Висновок Зі Всього написання можна сказаті Ліше Одне: ми - українці, живемо в Україні, тут жили Наші предки І будуть жити Наші діти, а тому ми повінні шануваті та любити и свою країну, и Свій народ, и свою мову та культуру, бо все це - наше. Як кажуть Американці: і можливости, в Цій Країні погана економіка, тяжке життя, багаті безробітніх и галі Дуже Багато Чого поганого, альо це - моя країна! "Нам треба Це взятися за приклад. Значення цього твору и СЬОГОДНІ Дуже ровері. ВІН допомагає нам зрозуміті, як треба поводіті собі в наш з Кладно и такий суперечлівій годину.
