Введення
Карикатура - (Від італ. Caricatura навантажувати, перебільшувати) спосіб художньої типізації, використання засобів шаржу і гротеску для критично спрямованого перебільшення і підкреслення негативних сторін життя, з метою їх викриття і висміювання. У більш вузькому сенсі - окремий жанр образотворчого мистецтва (найчастіше в графіці, форма сатири.) У графічній карикатурі різко перебільшуються основні, найбільш характерні риси негативних персонажів з метою їх сатиричного викриття і осміяння.
1.1 Історія появи і розвитку карикатури
Елементи карикатури відомі в мистецтві Стародавнього Єгипту, античного світу, середньовіччя і епохи Відродження. Щось схоже на карикатуру можна побачити у начерках Леонардо да Вінчі. Хоча в них не було сатиричного змісту, вони лише носили характер гротеску.
Багато фахівці вважають, що К. як самостійний жанр почала своє існування з сатиричних картин А. Каррачі в сер. 16 в., Оскільки основною метою автора було прагнення розсмішити свого глядача. Надалі карикатура підлозі більше глибокий розвиток у роботах французів Філіппона і Гензо, англійського графіка Хогарта, іспанського художника Гойї. (В дитинстві Ф . Гойя намалював діву Марію із синіми вусами і старого Йосипа з люлькою в зубах, за що і був покараний.)
1.2 Поява карикатури в пресі
Але головна роль в утвердженні карикатури як самостійного жанру належить, перш за все, французам: сатиричним графіками Дом'є і Дорі, завдяки яким К. стала широко тиражуватися і міцно влаштувалася на сторінках періодичних видань. Сталося виділення К. з традиційно розуміється виду образотворчого мистецтва, в мистецтво пов'язане з журналістикою, періодичною пресою.
Карикатура з самого початку виникнення була засобом боротьби з політичною владою, тому карикатуристи завжди становили небезпеку для державних і політичних лідерів. Вперше карикатуристи проявили себе як політичні борці в період Реформації, яку очолив Мартін Лютер. Один з історіографів папства змушений був визнати, що своїм успіхом у Німеччині Реформація зобов'язана карикатурі.
Карикатура переслідувала Наполеона протягом всього його життя. У Франції К. завжди відігравала значну роль в періоди політичної нестабільності соціальних потрясінь.
Найбільшого розквіту досягає в період революційних підйомів. Значна роль у розвитку світової карикатури належить В. Хогарту, Дж. Гілрой (Англія), Г. Гросу (Німеччина), Ф. Гойї (Іспанія), А.Дам 'е, П. Гаварни (Франція), І.Церебеневу, А.Венецианову, П. Баклевскому (Росія).
(Самі старі карикатури на Бісмарка)
1.3 Карикатура в білоруських друкованих виданнях 20-30 рр..
В білоруському мистецтві сатирична спрямованість присутній в окремих графічних роботах художників 19 - поч. 20 в. А. Бартельса, К.Бахматовіча, М. Микешина. У нач. 20 в. розвиток карикатури пов'язане з революційним робітничим рухом. Під час Громадянської війни карикатура разом з плакатом отримала широкий розвиток в "Вікнах ЗРОСТАННЯ", які існували в Мінську, Вітебську, Гомелі, Могильові та інших містах. карикатура друкований видання білоруський
Гострою сатиричною спрямованістю виділялися карикатури журналу "Маланка" (Видавався в 1926-1927 в Зап. Білорусі, художники Я. Горід, Я. Драздовіч, В Сідаровіч). Карикатура була і в багатьох інших друкованих виданнях, хай і не в такому кількості, як в В«МаланкиВ». Напрммер, в газетах В«Чирвоная РедагуватиВ» і В«ЗвяздаВ» за 1925 - 1927 роки, практично в кожному номері є карикатура. У цей історичний період тематика К. була політична (В«Освічені іноземці В»,В« Балканський вузол В»,В« Змій - спокусник В»,В« осідлавши В»,В« Польський сейм - місце скандалів В»), соціально-агітаційна (В« Союз учительства з комсомолом В»,В« Шефська практика В»,В« Проти перевантажень В»,В« Весняна чистка В»), антирелігійна (В«Наше переважитьВ», В«Нове блюдо польської дипломатичної кухніВ»).
1.4 Карикатура в білоруських друкованих виданнях сорокових рр..
В Вітчизняну війну антифашистські карикатури друкувалися в сатиричних виданнях ЦК КПБ "розчавив фашистську гадину" і "Партизанська кийок "(художники В.Букатий, В Козак, Р. Вальк, М. Гутієв, Д. Красильников). Ось деякі з них.
В цей період переважає антифашистська тема в карикатурі і К. як жанр досягає найвищого розквіту.
Також чимало карикатур можна було побачити на сторінках газети В«Во славу батьківщиниВ».
1.5 Карикатура в білоруських друкованих виданнях 50-60 их рр..
Після війни найбільш інтенсивно карикатура розвивається в журналі "Вожик". Серед художників: М. Лісовський, Я. Лелека, Р. Громико, М. Гурло, В.Жданов, С. Романов, А.Чуркін.
Сучасний білоруський двотижневий сатирико-гумористичний журнал. Виходить у Мінську з Серпень 1945 на білоруській мові. До 1958 р. друкувався на 8, потім на 12 стор, з кольоровими ілюстраціями. Виходить постійно зростаючим тиражем: в 1945 р. - 13 тис. прим. У 1963 р. тираж перевищує 60 тис. прим.
Редактори: З серпня 1945 р. по червень 1947 р. - К. К. Кропива, з липня 1947 р. - М.М. Чаусскій, з жовтня 1955 р. - П. М. Ковальов. У 1948 р. була створена редколегія, до складу якої в різний час входили: Я. Бриль, В. Бурнос, І. Грамовіч, К. Кропива, А. Макаенок, І. Новіков, П. Панченко, С. Романов та М. Чаусскій. В Нині до складу редколегії входять: А. Волков, С. Дергай, А. Зарицький, В. Зуб, П. Ковальов, В. Корбан, М. Лужашга, С. Романов.
В«ВожикВ» виник як продовження сатиричного листка В«Раздавiм фаши-сцкую гадiнуВ» (В«Розчавити фашистську гадинуВ»), який виходив у період Великої Вітчизняної війни і призначався для партизан і населення окупованої території Білорусії.
До участі в журналі були залучені найбільші білоруські письменники і сатирики: Я. Бриль, П. Глебко, Я. Колас, В. Корбан, К. Кропива, М. Лужанін, М. Линьков, П. Панченко, М. Танк, М. Чаусскій та ін Журнал добре ілюструвався художниками А. Волковим, Н. Гурло, Д. фарбувальної-ковим, С. Романовим, В. Тиханович та ін Опорою редакції з'явився широкий рабселькоровскій і военкоровскій актив.
Журнал викриває розкрадачів громадської власності, рвачів, бюрократів, поганих господарників і адміністраторів, окозамилюванн, ледарів і т. п. Часто відгукується на події міжнародного життя. Використовуються різні жанри: політичні памфлети в прозі і віршах, фейлетони, гумористичні оповідання, байки, карикатури, фотомонтажі і т. п. Публікуються відкриті листи керівним господарським та адміністративним діячам республіки, листи читачів з коментарями В«ВожикаВ», матеріали рейдів і т. п. Поряд з оригінальними творами постійних співробітників редакції і робсількорів журнал регулярно друкує переклади сатиричних творів російських, українських та інших сатириків. Частими гостями В«ВожикаВ» є сатирики журналів братніх республік і сатиричних видань країн народної демократії.
Основний завданням журналу є боротьба з пережитками капіталізму в свідомості людей, надання допомоги трудящим республіки у вирішенні завдань побудови комуністичного суспільства.
Є постійні сатиричні відділи та рубрики: В«Вибачайце, калi ласкаВ» (В«Даруйте, будь ласка В»),В« Як нi дзiуна, але ... В»(В« Як не дивно, але ... В»),В« Музей непатребних речау В»(В« Музей непотрібних речей В»),В« Калючгi Вожика В»,В« Пошта Вожика В», В«МСЕВ» (В«Мала сатирична енциклопедіяВ»), В«Вожик з фотапаратамВ» та ін Цікаво будується відділ В«Сатира мшулагаВ» (В«З минулого сатириВ»), в якому даються передруку текстів і карикатур з сатиричних журналів періоду першої російської революції, газет і журналів епохи громадянської війни, 20-х років, Великої Вітчизняної війни і т.п.
Редакція регулярно випускає В«БібліотечкаВ« Вожика »» - шість книжок на рік, кожна з яких складається з кращ...