РЕДАГУВАННЯ ЯК ВИД ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ЯК СКЛАДОВА редакційно-видавничого ПРОЦЕСУ
1 Термінологічні та творчі аспекти
Первісне розуміння сутності терміну редагування можна осягнути, заглибившись у його етимологію. Латинське redactus дослівно означає приводити в порядок. Французьке redaction складається з двох слів: red - знову і actio-діяти. Так от, спрощено тлумачити це поняття можна як повторне дію з метою удосконалення, наведення порядку після Зроби роботи (власноручно або кимось іншим).
Складніше з науковим тлумаченням редагування. Напевно, жодному іншому терміну видавничої справи не В«пощастилоВ» так на різноманітність визначень (навіть таких, що суперечать один одного). Особливо строкатим виглядає таке різноманітність в роботах вітчизняних дослідників теорії редагування.
Самими типовими прикладами наукової інтерпретації редагування є такі:
Г? В«Сфера суспільно-політичної та ідеологічної роботи В»,
Г? В«Вид інтелектуального випробування рукописи В»,
Г? В«Аналіз твори В»,
Г? В«Діяльність, пов'язана з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві В»,
Г? В«Критичний аналіз твору з партійних, спеціальних або видавничих позицій В»,
Г? В«Приведення (Тексту) у відповідність до діючих в певний час у конкретному суспільстві нормами В».
Кожне з таких визначень, звичайно, має право на існування. Однак, вони лише частково, а то й поверхово, зачіпають глибину розуміння цього поняття, але зовсім не відображають його сповна.
Пояснень цього кілька:
перше, редагування - це поняття багатоаспектне: це і різновид професійної діяльності, і система професійних дій виконавця, залученого до цьому процесу; це і творчість, і послідовне виконання рутинних операцій, спрямованих на удосконалення того чи іншого твору журналістики або книговидання.
друге, змістовне наповнення цього терміна змінювалося в залежності від цілей і завдань, які ставилися перед учасниками редакційно-видавничого процесу.
В умовах тоталітарного суспільства процес редагування однозначно тлумачився як складова відповідальної партійно-ідеологічної роботи. Сутність його зводилася переважно до максимального наповнення текстів цитатами партійних вождів і їх звірки, контролю дотримання інших ідеологічних норм і норм правопису, ретельного стеження за недопущенням крамольних, з точки зору режиму, фактів і суджень. Творчі аспекти редагування або недооцінювалися, або просто ігнорувалися. Разом з тим, на Заході, редагування нерідко порівнюється з мистецтвом.
Виходячи з цього та враховуючи рівень розвитку сучасного вітчизняного і закордонного редакційно-видавничої справи, поняття редагування, все-таки слід розглядати в широкому і вузькому значеннях.
В широкому розумінні - редагування є видом професійної діяльності, пов'язаної з підготовкою до випуску різних видів видавничої продукції, а також теле-, радіопередач і кінофільмів. Така діяльність здійснюється більшою частиною в сферах засобів масової інформації, книговиданні та кінематографії.
У вузькому розумінні - редагування є складовою редакційно-видавничого процесу, який передбачає послідовне виконання редактором цілого ряду організаційних, творчих і технічних функцій, спрямованих на удосконалення змісту і форми призначеного для печатки (передачі в ефір) твори, приведення його у відповідність із загальноприйнятими вимогами і правилами.
Спроби формалізувати творчість (письменника, журналіста, редактора, художника взагалі), виділити і порахувати В«творчі і нетворчі операціїВ» здійснювалися неодноразово. Але вони щоразу зазнавали невдачі. Причина одна - суб'єктивна - Особистість редактора.
Можна виділити два основних типи особистості редактора - В«інженернийВ» і В«творчийВ».
Так, наприклад, один і той же текст оброблять два різних редактора. І обидва тексти можуть бути цілком задовільним.
В одному будуть ретельно виправлені практично всі помилки, уніфіковані всі його складові, він буде мати логічну і вмотивовану структуру, а виклад матеріалу не зачепить В«за живеВ» нікого; читач відкладе його в сторону після прочитання кількох абзаців або сторінок.
В іншому - Той же матеріал буде викладено більш художньо, буде викликати якісь асоціації, думки.
У першому випадку текст готував В«ІнженернийВ» редактор, який, як машина, сліпо слідував нормам, в другому - В«ТворчийВ».
Звичайно ж золота середина, коли ці два типи об'єднуються в одній особистості.
Крім того, співвідношення творчих і нетворчих основ в редагуванні буде залежати ще і від виду видання.
2 Організація і зміст процесу редагування
Розглянемо організацію процесу редагування і спробуємо виділити етапи, зміст і послідовність роботи редактора над оригіналом. При цьому слід пам'ятати, що такий поділ є досить умовним. Розглянута послідовність у кожному конкретному випадку буде залежати від кількох чинників:
виду і складності оригіналу,
заходи його підготовленості,
досвідченості редактора,
організації видавничого процесу в конкретній редакції або видавництві.
Етапи редагування:
1) перше, наскрізне, читання;
2) доведення (Спільно з автором) оригіналу до комплектності;
3) робота над структурою (композицією);
4) визначення єдиного стилю представлення тексту;
5) робота з допоміжною і службової частинами видання;
6) робота над заголовками;
7) редакційна правка (із застосуванням різних видів редагування).
Коротко розглянемо кожен з цих етапів.
1) Перше, наскрізне читання
На підготовчому етапі редакційно-видавничого процесу (про це йшло на попередньому занятті) редактор в загальних рисах вже міг скласти перше враження про оригінал, який йому буде необхідно готувати до друку. Але перш ніж взятися за ручку (або почати правити на екрані комп'ютера), він зобов'язаний побіжно прочитати весь твір.
Практика підтверджує, що початківці редактора нерідко ігнорують цей етап і беруться правити текст, відразу ж, прочитавши перший абзац. З часом може з'ясується, що не треба було витрачати на це час, оскільки вся відредагована частина під взаємозв'язку з іншими складовими тексту буде потребувати скороченні, або докорінної переробки, або перенесення її в інше місце оригіналу. І до такого висновку редактор може прийти лише після того, як прочитає весь твір, оцінить його, визначить сильні і слабкі сторони.
Методика першого читання може бути різною. Це залежить насамперед від досвіду редактора. Досвідчені В«акули пераВ» виробили свої критерії такого читання: спочатку вони звертають увагу на зміст і структуру твору; далі-побіжний перегляд більшості сторінок, вибіркове читання окремих параграфів у різних частинах оригіналу, з'ясування еклектики викладу тексту, повторів, кількості логічних, смислових або мовних помилок і т.п.. У початківців цей етап роботи може розтягнутися в часі. Але практика показує, що на цьому не слід економити час.
2) Доведення (спільно з автором) оригіналу до комплектності
Після першого читання стають явними недоробки автора. Насамперед це стосується комплектності оригіналу, тобто наявності всіх його складових частин. Не зроблені посилання до розділів, недописані окремі параграфи, недонесення ілюстрації, незавершені таблиці або схеми - все це може стати серйозною перешкодою для роботи редактора, дотримання затверджених термінів проходження оригіналу на всіх етапах редакційно-видавничого процесу.
Тому, на цьому етапі редагування слід уточнити, спільно з автором, склад представленого оригіналу, виявити відсутні складові, і прийняти рішення: або відкласти роботу, або почати правити, домовившись з автором про кінцеві терміни ліквідації недоробок.
3) Робота над структурою (ком...