Зміст
Введення ...................................................................... 3
Глава 1. Відмінності друкованого інтерв'ю від радіо-і телеінтерв'ю 5
Глава 2. Діалог на газетній шпальті ................................... 10
Висновок ................................................................. 12
Список літератури ....................................................... 14
Введення
Жанр (франц. genre) - тип твору в єдності специфічних властивостей його форми і змісту. [1] В«Жанр, - зазначають В. Н. Вакуров, Н. Н. Кохтев, Г. Я. Солганик - це відносно стійка композиційно-мовленнєва (композиційно-синтаксична) схема, що реалізує певне абстраговане ставлення до дійсності, тобто форму образу автора, визначає спосіб відображення, характер відношення до дійсності, ступінь і глибину охоплення матеріалу (масштаб висновків) і створювана відносно стійким з'єднанням компонентів авторської мови, а також елементів авторської і чужої мови В». [2]
Інтерв'ю (Від англ. Interview-буквально зустріч, бесіда) - жанр публіцистики, представляє собою розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань. Жанри журналістики розрізняються по цілях впливу на аудиторію, широті освітлення реальності, виразно-образотворчим засобам, глибині аналізу та широті узагальнень. В зв'язку з цим вони поділяються на три види - інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні. [3]
Інтерв'ю відноситься до групи інформаційних жанрів, тобто до жанрів, що становлять суспільний інтерес відповіді конкретної особи (групи осіб) на запитання журналіста.
Перші інтерв'ю з'явилися саме в друкованих ЗМІ. У пресі початку ХIХ століття вже з'являються матеріали, оформлені у формі запитань і відповідей, закладаються основні риси, що характеризують інтерв'ю: певні типи питань, формули ввічливості, риторичні і стилістичні фігури.
Прогрес науки і техніки привів до еволюції жанрів. Народження радіо і телебачення зумовило появу нових різновидів колишніх жанрів. Так з'явилися радіо й телевізійне інтерв'ю, які проте не витіснили вже имевшееся газетне, а розвивалися поряд з ним. З появою Интенет з'явилося інтерв'ю в системі електронних ЗМІ, однак його слід розглядати швидше як підвид друкованих ЗМІ: по-перше, інтерв'ю публікуються на офіційних сайтах видань, по-друге, на незалежних інформаційних сайтах інтерв'ю носить той же текстовий характер, що і в друкованих ЗМІ.
Таким чином, слід говорити про особливості інтерв'ю в друкованих та електронних ЗМІ, що народжуються з їх текстової природи, в порівнянні з інтерв'ю на радіо і телебаченні.
Визначення специфіки жанру інтерв'ю в друкованих та електронних ЗМІ є основною метою цієї роботи.
Глава 1. Відмінності друкованого інтерв'ю від радіо-і телеінтерв'ю
Інтерв'ю, як складова складної системи жанрів ЗМІ, дійсно займає в цій системі одну з найвищих позицій по частоті використання і техніки виконання. У сучасному світі потік інформації, що отримується людьми занадто швидкий, тому сучасна журналістика спрямована на передачу інформації, будь-яких фактів читачам, телеглядачам і радіослухачам більше, ніж на глибокий аналіз, зіставлення цих фактів. І тому все більшою популярністю серед журналістів користуються саме інформаційні жанри (в тому числі інтерв'ю), які служать тільки для передачі певної інформації її споживачам, але не містять причинно-наслідкових зв'язків.
Інтерв'ю дозволяє споживачу інформації отримувати цю інформацію як би В«з перших рук В», незважаючи на наявність у ньому певної частки суб'єктивізму, яким більше всього відрізняється газетне інтерв'ю. Позначений суб'єктивізм полягає, на наш погляд, в наступному: оформляючи отриману інформацію у вигляді інтерв'ю і переносячи на папір точно те, що сказав співрозмовник, журналіст у певній ступеня пропускає цю інформацію через себе. І те, що виходить потім на сторінках газет в питально-відповідь формі, не є розмова, що проходив між інтерв'юером і співрозмовникам в чистому вигляді. Це та ж бесіда журналіста з інтерв'юйованим, але в уже в В«перекладіВ» інтерв'юера.
Однак, як було відзначено, ця риса властива більшою мірою газетному інтерв'ю, коли споживач інформації читає те, що чув журналіст, але в меншій - радіо і телевізійному інтерв'ю, де той же споживач інформації отримує можливість чути і бачити самому. В останньому випадку споживач інформації чує і бачить те ж, що і журналіст, тобто отримує інформацію не в В«ПерекладіВ» інтерв'юера, а від того, хто є джерелом цієї інформації, її носієм. І в цьому випадку людина, безпосередньо не задіяний в процесі інтерв'ю, стає певною мірою його співучасником, оскільки він все чує і бачить, а отже, пропускає його через свою свідомість. Тут споживач інформації осмислює і В«переводитьВ» почуте і побачене в відповідності зі своїм світоглядом, світовідчуттям, світорозумінням.
Хоча теле-, радіо-і текстове інтерв'ю друкованих та електронних ЗМІ В«Близькі родичіВ», між ними існує чимала різниця. Вона проявляється, наприклад, в тому, що в газеті журналіст сам викладає відповіді на задані питання. Навіть стенографічний запис відповідей після розшифровки спеціально обробляється для друку. На радіо в ідеальному випадку інтерв'ю створюється в той самий момент, коли його отримує слухач. Але і записані на плівку інтерв'ю зберігають риси справжнього документа, зберігають голос, стиль мовлення, інтонації мовця. Зміст інтерв'ю в газеті відповідає на запитання, що сказав інтерв'юйований, а радіоінтерв'ю - на питання, що і як він сказав. Журналіст-газетяр обробляє і готує матеріал інтерв'ю після того, як відбудеться його розмову з інтерв'юйованим; радіожурналіст, навпаки, ретельно готується до самого процесу, акту взяття інтерв'ю, тобто значна частина його зусиль пов'язана з підготовкою до інтерв'ю.
Відповіді на питання, поставлені радіожурналістом, одночасно з журналістом отримують і слухачі, і таким чином, вони як би стають учасниками розмови з компетентною особою, що розташовує важливою цікавою інформацією. Радіожурналіст в цьому випадку виступає як представник слухацької аудиторії. Газетяр може на свій розсуд змінити порядок питань у матеріалі, який він готує для друку, опустити одні запитання і відповіді, більш детально, докладно викласти інші. Радіожурналіст у випадку, якщо інтерв'ю одразу передається в ефір, позбавлений такої можливості. описовий текст, так широко застосовуваний в газетних інтерв'ю, використовується рідко, як правило, на початку інтерв'ю або в заключній його частині, тобто за рамкою, за дужками основного матеріалу.
Можливий, звичайно, монтаж зробленого запису інтерв'ю; при цьому допускається перестановка питань, поділ інтерв'ю на частини, які перемежовуються коментарями журналіста, автора матеріалу. Але тоді правильніше говорити, не про радіоінтерв'ю, а про розповідь кореспондента із студії з використанням попередньо записаних фрагментів інтерв'ю.
В друкованих та електронних ж ЗМІ наявність авторського начала в передачі отриманих відомостей є одним з найважливіших ознак будь-якого жанру публіцистики. Пряма запис інтерв'ю на лист для журналіста друкованих та електронних ЗМІ практично неможливо, оскільки навіть у грамотної мови міститься деякий пласт слів-паразитів, повторів, заминок і т. п.
У друкованому інтерв'ю автор виступає як безпосереднє дійова особа, але і як організатор тексту. Тому опосередкований характер, редактура сказаного інтерв'юйованим припускають необхідність візування інтерв'ю.
Незважаючи на велику різноманітність видів інтерв'ю, його В«структурно-композиційні риси ... залишаються досить стабільними: зачин - основна частина - кінцівка В». [4] Вступне та заключне слово журналіста - це і художнє оформлення тексту, і вираз інтонаційної завершеності чи початку бесіди, і оцінка відбувається. В одних...
