Зміст
Введення
1. Специфічні особливості моделювання телевізійних програм
2. Використання методів телевізійного впливу на свідомість телеаудиторії при створенні культурних програм
3. Соціокультурне моделювання жанрів тематичної представленості "масової культури" на телебаченні
4. Розважальні шоу-програми на сучасному телебаченні
5. Специфічні особливості моделювання телевізійних шоу-програм
6. Композиційна побудова телевізійних розважальних шоу-програм
7. Телевізійні шоу-ігри
Висновок
Список літератури
Введення
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства телебачення знайшло фундаментальне соціальне значення. Телебачення у своєму практичному розвитку непорівнянно з теоретичними дослідженнями в даній області, тобто телебачення являє собою той приклад, коли не теорія дає життя практиці, а практика змушує осмислювати вже використовуване.
Комплексний і цілісний процес осмислення якої-небудь події або явища передбачає в вельми загальному, але цілком розумному сенсі "теоретичне моделювання". Моделювання - це процес побудови моделей, а оскільки будь-який процес по природою своєю технологічний, то нам видається цілком доречним вживання терміну "технологія моделювання". Обмовимося, що в практичній діяльності результатом технологічного процесу є реальний продукт, а результатом технології наукового моделювання - теоретична модель. У широкому сенсі технологія моделювання - це обумовлені станом суспільства знання способів досягнення цілей.
Підсумовуючи вищевикладене, можна говорити про технології моделювання культурних програм на телебаченні. У загальному сенсі ми розуміємо під культурними ті види телевізійних програм, які не пов'язані безпосередньо з програмами новин або офіційними матеріалами, що регулюють суспільне життя. Під терміном "культурні програми" ми розуміємо сукупність телевізійних програм, що складається з наступних типів:
1) телевізійні програми, побудовані на основі жанрів тележурналістики;
2) телевізійні програми, що відносяться до художнього телебаченню (телеспектакль, телефільм);
3) телевізійні розважальні програми, які в практиці телебачення об'єднуються загальним назвою "шоу".
Останній із зазначених типів програм практично не вивчений. Єдине видання, присвячене дослідженням в даній області, - це збірка "Телевізійна естрада", датований 1981 роком. Соціально-суспільне значення культурних розважальних телевізійних програм можна недооцінювати. Спірним залишається питання про те, чи можуть програми даного типу являти собою висококультурні зразки або ж вони є продукцією "масової культури", але їх необхідність в структурі телебачення як засобу масової інформації та комунікації незаперечна.
Радикальні політичні, економічні, соціальні зміни сучасного суспільства викликали радикальні зміни на телебаченні: комерціалізацію; перехід від суспільно-державного типу мовлення до мережевого; поділ телевізійних компаній на виробників і мовників; пряму залежність від рекламодавців, рейтингу і, як наслідок, від усереднених смаків масових споживачів телевізійної продукції; конкуренцію, що привела до потоку імпортованих через рубежу розважальних програм, що є продукцією "масової культури".
Спостерігається стійка тенденція в телевізійних рейтингах: найвищі показники мають так звані шоу-програми. Даний факт не дозволяє не рахуватися з тим, що розважальні телевізійні програми лідирують за кількісними показниками. Однак якість даної продукції, створеної за найгіршими правилами "масової культури ", залишає бажати кращого. У сучасній соціокультурній ситуації головною для розважальних телевізійних шоу-програм стає функція розваги, невиправдано відтіснивши всі інші. Не адаптовані до сприйняттю російським глядачем західні кальки, що представляють собою, як правило, далеко не самі гідні приклади "масової культури", невідповідність їх форм і змісту, штампи, постійне балансування "на грані" в етичному, естетичному та інших сенсах не просто насторожують, а вимагають реальних змін, переходу даного типу телевізійної продукції з "кітчу" (Нижчого розряду "масової культури") в розряд "арту", тобто на облагороджений, художній, якісно інший рівень. Реальні ж методики удосконалення відсутні, в першу чергу, з причини теоретичного вакууму в даній області. Виникає протиріччя між необхідністю вдосконалення культурних розважальних телевізійних програм і відсутністю технологій здійснення даного процесу. Все це пояснює актуальність і значимість обраної теми дипломної роботи
Ступінь наукової розробленості проблеми. В даний час метод моделювання стає способом освоєння різних областей життєдіяльності індивіда, займає все більш міцні позиції в різних галузях виробництва, навчання, науки, організаційної практики, відіграє важливу роль у формуванні інтелектуальної культури фахівця і виявляється складовою частиною її змісту. Поширення даного методу перетворив його в загальнонаукових метод пізнання. Модель як вихідна передумова в гносеології моделювання досліджувалася такими вченими, як М. Пешель, Н. Хагер, А. Вартофскій та інші. В наш час теоретичними і методологічними основами моделювання як загальнонаукового методу пізнання займалися Б.С. Грязнов, Б.С. Динін, Є.П. Нікітін, А.А. Зінов'єв, І.І. Ревізії, В.А. Штофф. Відповідність моделі оригіналу в метафоричних і математичних моделях було детально досліджено Б. Глинським. Етапність моделювання як процесу створення моделей була досліджена Д. Гвішіані.
Розглядаючи специфічні особливості моделювання культурних програм на телебаченні, ми докладно зупиняємося на понятті "масової культури". Критичні і позитивні оціночні моделі "масової культури" розглядалися такими зарубіжними вченими, як американські соціологи У. Ліппман і Б. Розенберг, теоретик телебачення і "масової культури" М. Маклюен, культурологи У. Бігсбі і Е. Ван ден Хааг, філософ Т. Адорно, психологи А. Еймс, англійська фізіолог Ч. Шеррінгтон, мистецтвознавець Е. Гомбріх та ін Вітчизняні дослідники Р. Галушко, О. Леонтьєв, Л. Петров, Г. Ашин та ін також висвітлюють у своїх працях проблеми моделювання в "масовій культурі" та на телебаченні. Впритул проблемами специфіки телевізійного моделювання займалися такі дослідники, як Г. Ганс, Р. Браун, А. Моль, П. Лазарсфельд, Р. Мертон, Д. Макдоналд і ін Розглядаючи процеси впливу "масової культури "на свідомість споживачів її продукції, ми звернулися до робіт основоположника психоаналізу 3. Фрейда і його послідовника К. Юнга. А також враховували що проблеми сприйняття телевізійної продукції розроблялися і вивчалися такими дослідниками, як К. Ховленда, У. Менделлом, Д. Бурстін, а також російськими вченими Л. Виготським, В. Бехтерева, Г. Залеським, В. Куликовим та ін
Автор дипломної роботи звертався до матеріалів періодичних видань вітчизняної та зарубіжної преси: "Телебачення і радіомовлення за кордоном", "7 днів", "ТВ-парк", "Мистецтво кіно", "World radio-TV Handbook", "Television factbook", "Broadcasting Yearbook", "Journal of broadcasting", "Television quoterly", "Broadcasting", "TV-Times.
Враховуючи актуальність дослідження, автор обрав об'єктом дослідження - культурні ТВ-програми; а предметом - технологію їх моделювання на телебаченні.
Мета дипломної роботи - узагальнивши накопичений науковий матеріал, досліджувати технологію моделювання культурних телевізійних програм як цілісний процес.
Загальною меті підпорядковані наступні завдання:
розглянути наукові основи моделювання як методу пізнання у сфері культури;
виявити специфічні особливості моделювання культурних програм на телебаченні;
досліджувати поняття шоу-програми як феномена культури;
проаналізувати представленість телевізійних шоу-прогр...
